Мобільний додаток

Вже рік українці не знімають маски: як пандемія коронавірусу змінила Україну

3.03.2021 р., 13:40

3-го березня 2020-го року в Україні вперше зафіксували захворювання на коронавірус. Як за цей час пандемія змінила Україну та українців в ефірі Українського радіо розповіли лікарка, психотерапевтка Євгенія Ігрунова та член експертної групи оперативного штабу МОЗ, лікар-анестезіолог Сергій Дубров.

Як змінилися цінності та емоційний стан українців

Психотерапевтка Євгенія Ігрунова пояснила, що українці наразі відчувають і чим мотивована їхня поведінка:  

Коли ми одягли медичні маски, ми зрозуміли, що більшу частину нашого життя ми дійсно носили маски. Але емоційні. Зараз люди переформатовують своє життя і починають розуміти, що багато чого вони робили не для себе, а через силу. Вони почали переоцінювати. Ми всі тепер розуміємо, що важливішими є емоційні та тактильні контакти із родиною, ніж цінності, які були у нас у пріоритеті до пандемії. Я бачу зміну запитів людей щодо сенсу життя: чому я тут, чого я вартий і чому я живу. А також є страх. І це цілком нормально, що коли є загроза життю, ми боїмося його втратити. Або ж ми дізнаємося з жахом, що стільки років, наприклад, ми своє життя знецінювали. 

Українці дійсно стали трохи нелюдимими і через свої страхи ми більше стали нетерпимими. Ми частіше проявляємо агресію в будь-якому випадку та контактах. Тобто люди стали більш знервованими. І ця тривога зрозуміла, тому що не дуже добре, коли медійний простір з кожного питання роздуває паніку. Будь-яка ситуація ще має бути висвітлена певним чином для того, щоб надати людям простір безпеки, який не приведе їх до паніки, а у нас на даний час більша частина журналістики є панічною. І це дуже впливає на емоційний стан людей.

Щодо самого коронавірусу, ми бачимо, що він існує. І через півроку після початку карантину ми почали бачити в своєму оточенні друзів, які перехворіли, родичів, які помирають. Звісно, за цей рік ми виснажені, багато людей втратили роботу, фінансову стабільність, посилилися їх психологічні переживання. Тому ми зараз можемо оцінити цей рік як момент, коли ми можемо визнати, що ми виснажені і втомилися від страху, що вірус існує, але ми все-таки живемо, і він не настільки глобально нас вбив, як ми цього очікувати, коли були налякані. Тобто нам треба адекватно сприймати ситуацію для того, щоб відновити ресурси і почати поновлюватися. І гарний момент для себе полягає у тому, аби дійсно зрозуміти, хто я є, де я є зараз і чого я хочу. Бо завжди у важкі часи нас рятує чітко поставлена ціль щодо того, чого я хочу у цьому житті. І вона має бути не зовнішня, а внутрішня. 

Ставлення до вакцинації: за чи проти?

Ігрунова зауважила, як варто діяти, коли перед людиною стоїть вибір щодо вакцинації:

У цій ситуації рятує лише здоровий глузд. Заперечення проблеми або її перебільшення завжди призводить до негативних наслідків. Мені здається, питання вакцинації медичне питання. Ніхто не може рекомендувати, не маючи медичну освіту, чи проводити людині вакцинацію чи ні. Треба йти особисто до лікаря, здавати свої антитіла, подивитися стан імунної системи, зрозуміти, чи безпечно зараз вакцинуватися, посидіти вдома, коли імунітет ослаблений і є можливість ще щось підчепити. І лише тоді варто вирішувати особисто, чи у конкретній ситуації вакцинація підходить саме вам. Бо вірус мутує, і ми маємо розуміти, що від чогось ми захищаємось, а від чого — ні. Тобто питання вакцин має бути адекватним і об'єктивним. І у цьому процесі журналісти та інші політичні діячі мають брати участь лише як інформатори. Бо коли ми маємо загрозливу ситуацію, якщо ми починаємо наполягати на чомусь, то людина лякається ще більше і відсторонюється. І певна кількість людей не хоче навіть чути про вакцину не тому що боїться, а тому що просто відчуває тиск і закривається від інформації. 

Чому наразі мало охочих вакцинуватися 

Лікар-анестезіолог Сергій Дубров вважає, що причиною цього є існуючі міфи щодо невідповідної якості вакцини: 

Одні засоби масової інформації говорять про необхідність вакцинації. А є такі люди в соцмережах та засоби масової інформації, які негативно відгукуються та розповідають міфи про вакцину, яку ми зараз маємо, наприклад, "АстраЗенека". Вони говорять, що вона не відповідає вимогам, яким відповідає регіональна вакцина. І це у свою чергу певним чином уповільнює бажання насамперед медиків вакцинуватися. Хоча ця вакцина абсолютно ідентична. І наприкінці лютого Канада затвердила цю вакцину. Я глибоко переконаний, що це говорить про високу ефективність даної вакцини, якщо хтось не довіряє нашому МОЗу. Багато людей навесні говорили, що ковіду не існує. Ймовірно, що ті ж самі особи не вірять в те, що перші особи держави, зокрема президент Зеленський, і міністр охорони здоров’я Степанов, і головний санітарний лікар Ляшко, вакцинувалися цією вакциною. І я не знаю, як тих людей переконати.

Щодо того, що влітку планують вакцинувати проти ковіду по 5-7 мільйонів осіб щомісяця, то наразі на першому етапі не така велика кількість осіб свють бути провакциновані відповідно до Національного плану вакцинації, а саме — 367, 5 тисяч осіб. Але потужності будуть нарощуватися. Зараз говориться про вакцинацію мобільними бригадами. Вакцинація буде проводитися в кабінетах та центрах щеплень. І по мірі доставки нових партій вакцин теоретично забезпечити таку кількості вакцинації можливо.

Фото: Укрінформ

Вже рік українці не знімають маски: як пандемія коронавірусу змінила Україну

Новини по темі