"Я пам’ятаю програми по закриттю шахт і адаптації шахтарів до нормального життя французького уряду, який проводив це в 90-х роках. З того часу дискусія проводиться кожні 3-4 роки і всі розуміють, що українські шахти мало кому потрібні, вони здебільшого нерентабельні. Частина є рентабельних, але, враховуючи ту стратегію, яку вибудовує Європа в частині генерації електроенергії та енергоносіїв, коли вона відкрито каже: "Шановні, від вугілля Європа відмовляється", я не бачу особливих перспектив і в тих шахт, які наразі є рентабельні. Більше того, вони можуть стати тягарем для всієї України, тому що в Європі зараз обговорюють введення ввізного мита зі всіх країн, де вугілля використовується в якості енергоносія", – зазначив Олександр Харченко.
Тому, на думку експерта, перспектив у вугільної галузі енергетичного вугілля в Україні немає: "Питання лише в тому, наскільки болісно буде ліквідована ця історія".
"Всього на сьогодні в Україні працює ще 37 шахт, з них державних – 33, а всі інші належать ДТЕКу. І шахти, які у власності ДТЕК, видобувають приблизно 73-75 % всього вугілля. На непідконтрольній території більша частина шахт, які в нас були, залишилися і є такий гірший жарт, що ця війна з Росією допомогла Україні вирішити левову частку проблеми шахтарів. Бо насправді, якби ця територія не була окупована, проблема із шахтарями була б кратно масштабніша та болісніша", – пояснив Харченко.
Таку ж проблему, розповів далі директор Центру дослідження енергетики, як і Україна, має Польща: "Там не впоралися з ситуацією і вони досі мають проблему з гірниками, вугіллям, суперечкою всередині Європейської спілки, тому що Польща постійно є критикована Німеччиною, Францією та багатьма іншими країнами. […] Найпоширенішим прикладом вирішення проблеми є приклад Тетчер, проте він не єдиний: приклад Німеччини, Чехії. Також США та Канада неодноразово закривали шахти і є певні механізми, яким чином з цим працювати. Інша справа в тому, що це потребує не бажання вкрасти, а державні шахти в Україні – це все ще грошовий потік для тих, хто їх контролює. Гроші, які спрямовуються у вугільну галузь, всі дотації здебільшого нагло розкрадаються і ніхто навіть не намагається виглядати в цій картині пристойно".
Пропозиція президента Володимира Зеленського ДТЕКу щодо приватизації неприбуткових шахт, зазначив Олександр Харченко, не може дивувати, тому що вугільні шахти в стані, коли їх можна лише консервувати і забувати: "Вони пограбовані, там абсолютно жахливий технічний та безпековий стан. А при всій контроверсійності ДТЕКу треба визнати, що їх шахти в дуже доброму стані.
В Ахметова дуже добрий менеджмент: вони викупили всі найбільш привабливі шахти в Україні ще тоді, коли була така можливість, і ефективно їх модернізували і розбудували. Їм не потрібно купувати металобрухт з ліцензіями на видобуток вугілля, якими є по суті більшість державних шахт. Більшість цих шахт нічого не видобуває: вони рахуються як шахти, але насправді там числиться 100 людей, щоб отримувати на них зарплатню та списувати витрати. Більша частина тих шахт – це просто канали для того, щоб красти гроші".
"Енергетичне вугілля, яке видобувають в Україні, дуже поганої якості, його неможливо експортувати, бо воно нікому не потрібне. Тому при всій повазі до шахтарів, які дійсно героїчні люди, але їм треба пропонувати програми адаптації, прибрати всю корупцію, людей, які крадуть і запропонувати людям нову роботу, навчити їх, переселити, допомогти отримати нові спеціальності", – заявив експерт.
Він пояснив, що шахти здебільшого боргоутворюючі: "Люди можуть думати, що вони працюють, і рік не отримувати зарплатню. І цю ситуацію не можна впорядкувати доти, поки там крадуть: туди не приїде жодна західна допомога, люди, які будуть допомагати в адаптації шахтарів до нової роботи".
Харченко підтримав ініціативу президента боротися з крадіжками на шахтах, проте наголосив, що це треба не заявляти на публіку, а звертатись до прокуратури та СБУ: "Всі профільні служби прокуратури та СБУ знають, хто саме і як краде на цих шахтах. Це неможливо робити без взаємодії з місцевими правоохоронними органами. Неможливо підміняти документи на нове обладнання, просто переписуючи металобрухт як нове обладнання. Це не робиться однією людиною пошепки вночі. Це робиться досить великими колективами і я впевнений, що на певному рівні правоохоронці добре обізнані, хто і як це робить".
"Україна – унікальна країна з точки зору можливостей альтернативи вугіллю. Перша альтернатива, яка щорічно лежить на наших полях – це залишки сільськогосподарської діяльності. Умовно кажучи, зібрали кукурудзу і те, що після збору лишається – це насправді біопаливо. Його можна зібрати і через певних процес перетворити на біогаз або його можна просто спалити так само, як спалюється вугілля, в котельні і виробити тепло та електрику. Того обсягу, який можна без проблем зібрати з українських полів достатньо, щоб замістити все вугілля і дві третини газу, який споживається в Україні для населення", – підсумував Олександр Харченко.
ФОТО: pixabay
