Журналісти підрахували, що найбільші збитки понесла німецька компанія "Юніпер", яка будувала Північний потік-2 ― 12 млрд 400 млн євро. А через зупинку постачання газу Північним потоком-1 ця ж компанія втрачає 100 млн євро на день.
Чи могли німецькі підприємці передбачити такий хід подій
"Щодо збитків цієї компанії, я б не був настільки радий. Тому що велику кількість цих збитків компенсують завдяки спеціальним механізмам, що передбачені німецьким урядом. І сплатять за це самі німецькі громадяни через перерозподіл фінансових потоків. У цьому сенсі зараз у Німеччині бачимо трохи дивну ситуацію, коли через шалене зростання цін на енергоносії найбільші збитки несуть кінцеві споживачі, переважно домогосподарства. Ті компанії, що були залучені в певні енергетичні проєкти, в тому числі з Росією, також можуть витрачати великі гроші, але збитки їм компенсують, бо в уряді є консенсус, що компанії не повинні банкрутувати".
Чи були в самій Німеччині голоси проти будівництва Північного потоку-2
"У Німеччині опозицію Північному потоку-2 завжди складала Партія "Зелених". Це була екологічна критика щодо зростання споживання газу і також політична ― про те, що ці гроші йдуть до Москви, що ми збільшуємо свою залежність від Путіна, а наші партнери Україна та Польща стають більш вразливими для російського впливу, адже РФ може просто перекрити Україні постачання газу, транспортуючи його одразу в Німеччину. Проблема в тому, що всі ці 15 років планування і будівництва Північного потоку-2 "Зелені" не були у владі".
Згідно з липневим опитуванням, близько 70% німців хочуть і надалі підтримувати Україну, навіть якщо це призведе до подорожчання енергії. Наскільки думка населення може впливати на рішення влади?
"Такі опитування показують, що саме думають люди станом на зараз. Але Німеччина не керується референдумами та опитуваннями. Там багатокрокова система вибору уряду. Я завжди кажу, що в Німеччині є занадто великий розрив між кількістю представників різних партій, які виступають за постачання зброї Україні, та діями уряду, який надзвичайно обережний у цих питаннях і ставиться до них, на мою думку, дуже ганебно. Але постачання зброї ― це одне, а питання ціни на енергоносії ― це значно складніше. Зараз домогосподарства кажуть: так, ми готові платити більше грошей. Але люди часто не розуміють, що ця ціна за рік може складати декілька тисяч євро. Тобто зараз одне домогосподарство може сплачувати за рік тисячу євро за газ. А з сьогоднішніми новими цінами, через колишню ганебну політику Меркель, Шредера та інших німецьких діячів, домогосподарство може одержати рахунок на 5-6-7 тисяч євро за рік замість 1 тисячі. Люди просто не зможуть це оплатити. Тому до опитувань треба ставитися дуже обережно".
Готовність підтримувати Україну стільки часу, скільки знадобиться ― це політичні заяви чи позиція Німеччини як країни?
"Тут треба розуміти, що з глухого кута, в який Німеччина сама себе загнала, не можна швидко вийти. Росія газ постачати не буде, тож ціновий шок триватиме ще декілька місяців. Розв’язання цього вузла якимось чином відбуватиметься, наприклад, збудують термінали скрапленого газу, але йдеться про літо наступного року. Тобто до червня-жовтня Німеччина і Європа в цілому житимуть у ситуації абсолютно захмарних цін. Звісно, для багатьох німецьких компаній це означає просто загибель, насамперед для тих, хто використовує газ не як енергоносій, а як сировину для хімічних процесів. Єдине, що ми можемо зараз робити, це намагатися якомога скоріше побудувати замінні механізми і вийти з цієї кризи якнайшвидше. Ми вже з головою в цьому океані".
Про збитки SIEMENS в 1 млрд 100 млн євро та її плани на майбутнє
"Нагадаю, що SIEMENS працює на теренах умовної Росії вже 150 років. Здається, першу трамвайну гілку десь у П’ятигорську Російської імперії будував SIEMENS, першу електростанцію в Петербурзі також, у московському метрополітені стоять якісь комунікаційні девайси SIEMENS 1950-х років. Тобто в них стосунки з людожерськими режимами такі довгі, що зараз для них піти ― це справді великий крок. У них в Росії завжди були великі бізнес-інтереси. Варто ще згадати про єдину німецьку енергетичну компанію, яка мала спільне підприємство з "Газпромом" щодо видобутку газу в Росії. Тобто ці компанії є винятковими. Коли ми говоримо, що німецький бізнес втрачає якісь гроші через те, що пішов з російського ринку, це не відповідає всій економіці Німеччини. Загалом у німецькому торговельному балансі Росія має меншу позицію, ніж Польща, наприклад. Тому якщо прибрати компанії, які свідомо працювали з Москвою, бо це був їхній вибір, то німецький бізнес не так вже й зацікавлений у російському ринку. Теоретично Німеччина може абсолютно позбавитися від російського ринку і навіть цього не помітити. Проблема в тому, що від Росії була побудована залежність в одному ключовому секторі ― в енергетиці. Через цей сектор наноситься удар широким флангом по всій економіці. Формально РФ ― це менше 1% німецького експорту. Але Росія свідомо будувала цю залежність і контроль за однією невеличкою, але базовою частиною німецької економіки".
Чи потребує змін машина ухвалення рішень в Німеччині
"Ви торкаєтесь дуже болючих питань. Експертне середовище, звісно, важливе. Але будь-які радники говорять те, що людина при владі хоче почути, інакше радником надовго не залишишся. У Німеччині був дивний симбіоз між політичними замовниками цих порад і тими, хто своїми порадами легітимізував зовнішньополітичні рішення. Звісно, були голоси дуже скептичні на адресу Росії, але переважний консенсус експертного середовища був такий, що треба будувати європейську зовнішньополітичну суб’єктність. Тобто виходити з-під впливу Сполучених Штатів, будувати європейську армію, спільну європейську зовнішню політику, і це непогано, бо вона є юридичним базисом для європейських санкцій, наприклад. Але європейська армія ― це вочевидь міна під НАТО. Були дуже різні поради, і якщо зараз проаналізувати дискусію в німецьких експертних колах, то побачимо нормальних експертів, які серйозно говорять про загрози й небезпеки, розуміють, як працює "рускій мір" і за що бореться Україна. А є люди, також професори університетів, які говорять у медіа, що НАТО провокувало Москву 30 років поспіль, що з Росією треба домовлятися і що Україні треба піти на компроміси ― усі ці легенди, які Росія імплементувала в німецькі думки протягом десятиліть. Ці поважні люди критикували у своїх книжках американську зовнішню політику, їхні санкції, американський так званий імперіалізм і знаходили собі дуже велику підтримку в Німеччині. Сьогодні, коли почалась широкомасштабна війна, вони своєму антиамериканізму дають вихід у тому, що підтримують своїм напрацьованим авторитетом кремлівські наративи".
На думку Сергія Сумленного, "політичне середовище Німеччини досить гомогенне і комфортно себе почуває. Усі на своїх посадах. Хтось із них перефарбувався і говорить, що Путін набрехав, а ми йому повірили. А хтось продовжує говорити, що з Москвою треба домовлятися".
Чи не похитнулася вага Німеччини як лідерки Європи після повномасштабної агресії РФ
"Думаю, що Німеччина абсолютно втрачає свої лідерські позиції, причому в усіх напрямках. В економічному плані ми бачимо, що німецький експортний потенціал був побудований, зокрема, на дешевій російські сировині і на певній толерації двох великих диктаторських режимів ― Росії та Китаю. Росія ― як джерело дешевого сировинного ресурсу, Китай ― як територія, де можна будувати свої фабрики і використовувати його ринок. Обидва ці партнери сьогодні мають великі проблеми у світі, один і з них, гадаю, остаточно загине наступним часом. Економічні прогнози для Німеччини дуже негативні на подальші роки, думаю, що її очікують серйозні проблеми. З погляду технологій Німеччина шалено відстає від Центральної та Східної Європи за рівнем діджиталізації, соціальної мобільності, легкості відкриття бізнесу тощо. Якщо раніше це можна було компенсувати великою кількістю грошей в економіці, то зараз це неможливо. І коли буде конкуренція, то Німеччина як країна, куди круто приїхати, почати працювати, відкрити бізнес, вже не буде такою привабливою.
У сфері зовнішньої політики ― а питання кількості танків і ракет зростає шалено ― зараз бачимо поруч Польщу, яка перетворюється просто на військового гегемона континентальної Європи і замовляє неймовірну кількість обладнання, причому танки корейські, хаймарси й літаки американські. Якщо вони куплять все заплановане, то польська армія буде в десятки разів потужнішою за німецьку. І саме альянс Міжмор’я з балтійськими країнами, Польщею, Словаччиною та Україною буде вирішувати питання безпеки в Європі. Хто зараз фактично воює з Росією на боці України, тобто найпершим постачав танки, запчастини, артилерію тощо? Це Польща, Естонія, Латвія, Словаччина, США, Британія, Чехія. Німеччини і Франції там майже немає. Країни Центральної та Східної Європи будуть збільшувати свій вплив, їм будуть вірити, вони модернізують склад своїх збройних сил. Німеччина ж втрачає свій економічний, політичний та військовий вплив".
Наскільки якісно працює українська дипломатія у Німеччині
"На мою думку, посол Андрій Мельник ― це єдиний тип посла, котрий був потрібний Україні на початку російської навали. Якщо б український посол у Берліні, починаючи з лютого, був класичним амбасадором, говорив натяками в коридорах, його просто задвинули б у шухлядку і сказали б: ми вас почули, приходьте потім. Пан Мельник перетворив обговорення на суцільну суспільну дискусію, примусив людей думати про події, відвідував постійно токшоу, був різким, жорстким, провокуючим, змушував німців ставити під сумнів дуже базові речі німецької політики: що таке пацифізм, за що люди борються і вмирають, чому в Європі війна... Він був абсолютно на своїй посаді, причому дуже довго, цілих 8 років. Щодо гострої критики посла Мельника, це була, як на мене, цілковито спланована провокація".
Фото: Укрінформ
