РСЗВ М142 HIMARS та ракети ATACMS. Фото: Mariusz Burcz
Запуск "Орешника" – це спроба Кремля залякати західних партнерів
Що собою являє ракета "Орешник", якою Росія атакувала Україну 21 листопада?
Увесь дотичний до ракетної справи світ про ракету "Орешник" почув вчора вперше з вуст Путіна. Тому усі сходяться на тому, що "Орешник" це і є ракета "Рубіж" РС-26 – експериментальна російська міжконтинентальна балістична ракета, яка розроблялася зовсім не для того, для чого її використала Росія. Це якщо говорити про військовий бік її застосування. РС-26 – ракета середньої дальності до 6 тисяч кілометрів розроблялася виключно для однієї задачі: нести ядерний заряд. Чи може вона нести неядерний заряд – дуже велике питання. Те, що прилетіло по Дніпру не несло взагалі жодного вибухового заряду. Тобто був габаритний макет, або болванка на тому місці, де мала бути ядерна боєголовка. Тобто це була імітація ядерної боєголовки. Хоча навіть така болванка в точці влучання робить певні руйнування, оскільки на момент дольоту до землі в неї дійсно надзвукова швидкість. Це кілька швидкостей звуку. Суто кінетична енергія в неї велика. В точці влучання вона робить звичайно руйнацію. Проте руйнація від неї не більша, ніж від звичайного КАБа чи ФАБа, а вартує така ракета близько 50 млн доларів. Тобто з військового погляду немає жодного сенсу її так використовувати. Це як стріляли з гармати по мухах. Тому це взагалі не про бойові дії. В даному разі це був суто психологічний пуск. Це постріл не в нас взагалі, а в мізки наших партнерів, де ще не так давно було багато жирних червоних ліній, які вони самі собі малювали. Нарешті партнери почали ці червоні лінії витирати з великим запізненням, але все одно краще пізно, ніж ніколи. Спроба з "Орешником" – це відчайдушна спроба Кремля залякати наших партнерів, аби вони знову намалювали ті самі червоні лінії, які щойно постирали. Вони будуть ще запускати "Орешник" орієнтовно сьогодні-завтра. Але потрібно розуміти, що запустять їх ще один-два. Це експериментальна ракета, їх в Росії всього кілька штук. "Орешник" з психологічної точки зору має вирішити одночасно дві задачі. По-перше, демонстрація того, що завтра така сама ракета може полетіти вже з ядерною боєголовкою. Для росіян це дуже важливо, оскільки перед цим вони дуже сильно зганьбилися з носіями ядерною зброєю. Протягом трьох років війни Росія постійно вдається до ядерного шантажу, як до основного способу, яким вона впливає на рішення наших західних партнерів. На жаль, західні партнери до останнього на цей шантаж велися. Під ескалацією конфлікту партнери мали на увазі, що вони панічно бояться застосування Росією ядерної зброї. Проте цей страх поступово слабшав. Росія блефує і жодну ядерку вона не застосує. Проте щоб у блеф вірили, його треба чимось підкріплювати. Тому вже було кілька спроб показати, що носії ядерної зброї працюють. І ці спроби були не просто пшиком, а закінчилися для росіян катастрофою. Спроба запустити "Сармат" закінчилися глибокою ямою, в якій залишився розрахунок "Сармата". Він упав під час пуску і вбив усіх, хто його запускав. З "Булавою" вийшло трішки краще, але не набагато. Вона злетіла, але впала майже там, де її запустили. І на заході виникли питання, чи здатні російські носії ядерної зброї взагалі щось кудись доставити. І насправді відповіді на це питання росіяни не дали. Те що в них прилетіла одна експериментальна ракета, яких на всю Росію менше 5 штук – це абсолютно не відповідь на питання, в якому стані їхній старий ядерний арсенал.
Ракети є, окрім TAURUS
Що ми маємо з далекобійної західної зброї, якою можемо бити вглиб Росії? Storm Shadow, ATACMS, TAURUS, що ще?
З цього набору ми маємо усе, крім TAURUS. TAURUS ми зараз не отримаємо. Канцлер Шольц лишився незламним. Нещодавно проводилося соціологічне опитування, за результатами якого 60% німців проти надання нам TAURUS. Тобто там боїться не лише очільник країни, а й більшість населення. Все інше ми маємо. ATACMS дальністю до 300 км. Storm Shadow, або Скальп, залежно від країни виробництва. Ми вже влучили по арсеналу ГРАУ РФ – це оптові склади боєприпасів. З них зброю розвозять на всі армійські корпуси. Таких арсеналів в Росії лише 7. До цього три ми змогли дістати дронах. А там, де не змогли дотягнутися дронами, пішли ATACMS. Відтак вже четвертий арсенал детонує. Тим часом Storm Shadow ми використали за їхнім прямим застосуванням. Storm Shadow розробляли наприкінці Холодної війни, основною задачею якої було обійти ешелоновану радянську ППО і вдарити по командних бункерах або по місцях зберігання ядерної зброї. Тобто це протибункерна ракета з дуже великою пробивною здатністю. Ми вразили нею командний пункт всього угруповання росіян в Курській області.
21 січня наступного року припиниться постачання американських снарядів
Де Україна братиме снаряди? Чи даватимуть партнери нам їх і надалі? Чи має Україна власне виробництво?
Євросоюз ніколи не казав, що поставить нам мільйон снарядів і все. Йшлось про поставки мільйона снарядів на рік. З деяким запізненням вони на цю цифру вийшли. Це мільйон снарядів на рік, які виробляє сам Євросоюз. Саме з цим було пов’язане запізнення – їхні заводи просто не встигали. Увесь цей час вони нарощували промислові можливості своїх заводів. Тепер ці заводи ніхто не буде зупиняти. Не для того створювали купу робочих місць і вкладали величезні інвестиції, щоб виконати разове замовлення. Вже зараз укладаються контракти на наступний рік і на наступний мільйон. Інша річ, що мільйона нам не достатньо. Це дуже вагома підтримка, але її мало. Україна вже виробляє снаряди сама. Зараз ідеться про нарощування виробничих ліній. На цей рік заплановане дуже велике збільшення. 21 січня наступного року припиниться постачання американських снарядів. Відповідно їм потрібна заміна. Ми маємо три джерела: те, що виробляє ЄС (мільйон снарядів на рік з подальшим нарощенням), власне виробництво (десятки або й сотні тисяч на рік), снаряди від Петра Павела – президента Чехії, який шукає і викуповує снаряди для України в країнах третього світу.
Євген Дикий. Скріншот
Скільки потрібно протипіхотних мін і ракет?
Ракет у нас небагато. Йдеться про десятки одиниць. Але це і не фронтова зброя. В нас десятки ракет, а арсеналів ГРАУ лише сім, і кілька десятків складів дивізій корпусного рівня. Тобто ця зброя призначена для точкових ударів, які є вкрай болючими і ваговими.
Що стосується мін, то їх має приїхати багато. Це прощальний подарунок від Байдена. Саме зараз вони критично потрібні, оскільки мають хоча б частково компенсувати м’ясні штурми росіян. Ці міни мають зупинити м’ясні штурми, оскільки мінні поля не дозволять ворогу просуватися до наших позицій.
Іде дуже бурхливий розвиток навігації без радіоканалів
На чиєму боці перевага по засобах РЕБ?
Обидві сторони весь час змагаються. Технології в галузі дронів і в галузі РЕБ застарівають приблизно за три місяці. Зараз РЕБ вийшли на такий рівень, що шукають спосіб, як управляти дронами без радіоканалів. Зараз топ на фронті – це дрони, які керуються по оптоволокну. Це спосіб абсолютної незалежності від будь-якого РЕБу. Так само іде дуже бурхливий розвиток навігації без радіоканалів. І тут основна ставка робиться на штучний інтелект, на те, щоб машина сама розпізнавала, що вона під собою бачить і орієнтувалася по ландшафту, а не по супутникових координатах.
"Рамштайн" без США, а ЄС без Орбана
Якщо США припинить надавати допомогу Україні, чи можна сподіватися на новий формат "Рамштайну"?
Ми готуємося далі воювати без підтримки США. 21 січня Трамп зупинить нам американську допомогу. З цього виходять наші європейські партнери і вже вибудовують стратегію, як ми будемо воювати без Америки. Група європейських партнерів, які входять в зменшений "Рамштайн" – це саме "Рамштайн" без США, але разом з тим це ще й ЄС без Орбана. Друге питання, яке має вирішити цей оборонний формат – це обійти необхідність консенсусу всіх країн ЄС, який завжди зриває Угорщина. Ці ті, хто готовий рухатися самі, незважаючи на те, чи вся Європа вже дозріла.