Обирай пісні. Визначай переможця

Більшість військових не продовжують свій перший контракт у війську: як держава може виправити ситуацію?

10.07.2021 р., 21:30

65% військових звільняються після свого першого контракту у війську. Автори дослідження "Чому військовослужбовці звільняються з армії" головними причинами називають незадовільні умови служби, негативну мотивацію та незадовільну систему управління кадрами. Чи створює держава належні умови, аби контрактники продовжували службу? Більше про це в ефірі Українського радіо розповіли очільник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут, колишній прес-офіцер 93 окремої механізованої бригади "Холодний яр" ЗСУ, лейтенант запасу Олександр Галкін та членкиня Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, членкиня фракції партії "Слуга народу" Ірина Верещук.

Якою є мета дослідження 

Очільник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут розповів: "Запит звучав від головнокомандуючого Збройних сил України Руслана Хомчака про те, щоб дізнатися, чому люди звільняються. У дослідженні ми визначали дев’ять факторів, чому вони йдуть, залежність кожного фактору від іншого, а також яку вагу вони відіграють безпосередньо у рішенні про те, щоб звільнитися. Тобто ключове ― дізнатися, чому люди йдуть з армії і що треба зробити, щоб зменшити цей процес у суттєвих масштабах".

Якою є мотивація піти на контрактну службу 

Олександр Галкін пояснює: "Обрати контракт мене, по-перше, мотивував соціальний захист. У 2015 році я був звичайним піхотинцем, а ризик життя і ризик травмування був високий. І я подумав, що логічно мати будь-які гарантії, і це плюс. Крім того, мотивували інше забезпечення та інший юридично правовий статус. Тобто цілий ряд причин". 

Водночас Тарас Чмут додав: "Ми виділили три основні групи мотивів, чому люди йдуть до армії: професійні, емоційні та економічні. Соціальна складова ― це економічні мотиви. Йдеться про можливість отримати якісь пільги, відстрочку по виплаті кредиту, безкоштовне лікування та інші подібні складові". 

Чому військові не продовжують контракт

Своє бачення проблеми розповів Олександр Галкін: "У мене дуже цікава історія. Восени 2019 року, коли було розведення в районі Золотого, я подивився фільм нашого президента про це розведення, не витримав і в робочому чаті прес-офіцерів та журналістів написав дуже нехороші речі про Хомчака, про військове керівництво і людей, які знаходяться на верхівці прес-служб, які замість того, щоб займатися комунікацією, займаються кляузами і відстеженням, хто що погано пише про "сонцеликих". Після цього мене буквально через добу перевели в  іншу бригаду на іншу посаду. Я відмовився переводитись, оскільки наказ був даний  із порушеннями, адже видати наказ за добу ― це аномально швидко. Це була явна реакція на те, що я зробив у вузькому колі людей. Коли я відмовився переводитись, на мене відкрили кримінальну справу, і я відмовився далі служити, хоча мені пропонували посаду в ОКА "Схід" десь за місяць до мого звільнення". 

Тарас Чмут зауважив: "Є дев’ять факторів, чому військовослужбовці звільняються з війська і не продовжують контракт: баланс робочого та особистого часу, житлове забезпечення, процеси і процедури, саморозвиток та кар’єрне зростання, ставлення з боку армійської системи, грошове забезпечення, якість менеджменту та лідерство, участь у бойових діях, фактор оточення. 

Якість менеджменту та лідерство, а також фактор оточення займають провідну роль. Їх можна об’єднати під низькою організаційною культурою у Збройних силах. Це одна з ключових причин та проблем, через які люди звільняються". 

Членкиня Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Верещук висловила свою думку окресленої проблеми: "Для мене не було великої новини, коли люди в причинах  звільнення кажуть про неналежне житлове забезпечення. Ми на комітеті заслуховували заступника міністра,  відповідального за розроблення програми щодо житлового забезпечення, пана Халімона, і були здивовані, наскільки не готові сьогодні в Міністерстві оборони брати на себе відповідальність за те, що в Україні найдовша у світі черга військовослужбовців на отримання житла. У ній майже 47000 військовослужбовців. З такими темпами потрібно щонайменше 600 років, щоб військовослужбовець отримав житло, яке йому гарантує держава".

Тарас Чмут додав: "Що стосується фактору житлового забезпечення, то якщо дивитися за рівнем незадоволеності військовослужбовців, він на першому місці. Якщо дивитися за рівнем незадоволеності військовослужбовців, які не мають наміру продовжувати контракт, він теж знаходиться на рівні першого місця. Але якщо дивитися за рівнем важливості для військовослужбовців, то житло знаходиться аж на восьмому місці з дев’яти. На перших місцях якість менеджменту та лідерства, так званий фактор командира, фактор оточення і можливість участі в бойових діях. На четвертому місці ― ставлення з боку армійської системи, на п'ятому ― баланс робочого часу та особистого часу, на шостому  ―процеси і процедури, потім ― грошове забезпечення потім, житлове забезпечення та саморозвиток та кар'єрне зростання".

Про спадок СРСР 

Олександр Галкін зауважив, як проявляється радянський спадок в українській армії: "Спадок Радянського Союзу яскраво проявляється в моєму кейсі, тому що каральне переведення і зловживання своїми повноваженнями як командувачем ― це абсолютно типовий прояв "совка". Крім того, я чув про випадки "скотського" ставлення, і це дуже часто проявляється від старих офіцерів, які служили до війни. Це ментально травма, яка походить ще від ставлення до курсантів у військових навчальних закладах. Щоб це зламувати, його треба починати ламати саме з цих цінностей, які прищеплюються у військових закладах".

Водночас щодо спадщини СРСР Тарас Чмут вважає наступне: "Є певна проблематика, зокрема зверхнє ставлення до підлеглих та нерозуміння, як з ними правильно комунікувати, невміння правильно мотивувати військовослужбовців, неготовність командирів допомагати підлеглим, низька якість підходів до управління особовим складом, низькі індивідуальні якості самого командира. Це проблеми, які є у складі Збройних сил станом на 2020 рік. Вони від різних офіцерів: від тих, які прийшли вже після початку війни, та тих, які були і до війни. Тобто ми розуміємо, що у нас в армії є так званий "совок", але цей "совок" вже значною мірою має українське коріння, аніж радянське. 

Крім того, черги на житло ― це фактично історія, яка є тільки в Україні та, можливо, ще якихось не дуже розвинених країнах. Навіть Російська Федерація від цього, здається, вже 10 років тому уже відмовилася. Тому Україна теж має від цього відходити, і це якраз один з цих пострадянських пережитків, які ми 30 років тягнемо за собою".

Як можна виправити ситуацію 

На думку Олександра Галкіна, "насамперед має бути відбір адекватних командирів, яких поважають люди бойових командирів, які мають бойові здобутки, а таких за роки війни вдосталь. Ці люди мають у прискореному порядку ставитись на керівні посади бригад, оперативних командувань. Старі офіцери, які були помічені у невідповідній поведінці, в систематичному хамстві до підлеглих тощо мають прибиратися зі Збройних сил. Має бути зроблений відповідний закон, щоб всіх цих людей просто прибирати без права повернення у Збройні сили. Але найголовніше ― це військові вищі навчальні заклади. Ми маємо кадри, щоб туди поставити на керівні посади бойових людей, які мають бачення, що має знати майбутній командир. Це люди, які ставляться з повагою до людей, до своїх підлеглих, до учнів та курсантів. Потрібно, щоб змолоду цим курсантам або ліцеїстам прищеплювали правильні цінності, бо зараз вони все ще прищеплюються абсолютно деструктивні. Саме ставлення і атмосфера, в якій люди навчаються довгі руки не сприяє формуванню здорової особистості, їх навпаки травмують".

Ірина Верещук вважає, що "дійсно у нас проблеми з менеджментом та лідерством у Збройних силах. Але це торкається проблеми навчання та перепідготовки. У нашому випадку, наприклад, люди, які навіть отримали допомогу від США чи Канади і поїхали туди навчатися, повертаючись сюди, або звільняються, або залишаються працювати на тій самій посаді, або йдуть у міжнародний відділ, то знають мову. Тобто немає жодного застосування своїх навичок як лідерів, і вони не можуть привнести в лави Збройних сил нову якість мислення та світогляду".

"Тому є питання у змінах підходів до освіти. Я є ініціатором законопроекту, який зараз уже вийшов з комітету, який вводить поняття "вища військова спеціальна освіта". Тобто намагаємося зробити все через освіту. Але теж залежить багато від керівників. Є ті, які мають мислення, і воно є пронатівське та проєвропейське, яке спрямоване на те, аби змінити систему не за пострадянськими лекалами. Але у нас дійсно є величезна проблема, коли ми імітуємо бурхливу діяльність та формальний підхід, аніж реально хочемо щось змінити", ― прокоментувала народна депутатка.

"Крім того, є законопроект по житлу, по соціальному захисту, щодо використання земель оборони тощо. У нас є достатньо ініціатив. Але проходження їх не таке швидке, як би нам хотілося, хоча питання рухається. Адже проблеми є, і ми їх визнаємо", ― додала вона.

Фото: mil.gov.ua

Більшість військових не продовжують свій перший контракт у війську: як держава може виправити ситуацію?

Новини по темі