Україна і Росія 13 листопада мають дистанційно підписати протокол про вилов риби в Азовському морі. Вперше за роки незалежності, засідання російсько-української комісії з питань рибальства щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі відбуватиметься онлайн 13 листопада. Протокол на 2020 рік буде підписаний дипломатичними каналами, повідомили в Мінприроди. Водночас на сайті Кабміну оприлюднено розпорядження від 6 листопада, яким затверджено делегацію для участі у 31-й сесії українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі.
Уперше з 1993 року діяльність сесії цієї комісії врегульована окремим актом Уряду, раніше це були відомчі накази. Деталі щодо дати засідання комісії наразі відсутні.
Павло Лакійчук, експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", звертаю увагу, що ще до війни експерти дуже критикували цю угоду між мінрибгоспами України та Росії як корупційну.
"Тому що в моментах, де є квотування, завжди є корупційна складова. Зараз у нас відбувається війна з Росією де-факто, Азовське море фактично окуповане Росією і продовження дії угоди мирного часу, щонайменше, є неправильною. Угода діє з 1993 року, Ймовірно, ті корупційні ланцюжки, які існували 20 років, були досить привабливими, і це важко було зламати і до сих пір", — говорить експерт.
Він нагадує, що щороку підписувалася угода, поки минулоріч громадські активісти не звернули на це увагу, тоді російська делегація вимушена була покинути Київ, і відбулося дистанційне підписання. Павло Лакійчук наголошує, що його навряд чи можна назвати легітимним.
"Наскільки законним є підписання в онлайн-форматі, я не знаю. З безпекової точки зору, ця угода розповсюджується не тільки на Азовське море, а і на прилеглі річки, включно до Бердянської греблі. І Керченська протока також, куди доступ заблоковано Росгвардією. Що стосується нашої акваторії, на неї такий режим не діє, і під виглядом рибальства можна здійснювати заходи в прибережні території. Якщо відбудеться диверсія, наприклад, на Бердянській греблі, то наслідки можуть бути дуже поганими.
Інший аспект, наприклад, те, що в картах позначається регулярний моніторинг російською стороною — спеціально обладнаним гідрографічним судном — території України. Це може використовуватися як для розвідки, так і для висадки диверсійних підрозділів", — говорить експерт.
.jpg)
Він погоджується з тим, що підписання угоди є своєрідним визнанням і легітимізацією анексії Криму.
"Це не тільки мовчазна згода, це фактично прихований аргумент визнання Криму російською територією. Зрештою, якщо постане питання визнання Криму в міжнародно-правовому аспекті, то росіяни можуть використовувати це, що Україна погоджувала документи для суб’єктів господарювання з Криму, тобто визнається юрисдикція Росії над об’єктами рибної ловлі в Криму українською стороною", — говорить Павло Лакійчук.
Він зазначає, що без таких угод можна обійтися, і Україна може визначати обсяги вилову риби самостійно, без застосування таких угод.
Фото: УП
