Підготовка новобранців Сил оборони України. Ілюстративне фото: facebook/ChernihivTCKtaSP
"Загалом система мобілізації суттєво вдосконалилася"
2024-й минув в Україні під знаком заходів із мобілізації, а також активно було запущено процес рекрутингу. Як ви можете оцінити цей процес, наскільки все спрацювало?
Насамперед, дійсно, парламентський комітет із питань національної безпеки, оборони та розвідки детально працював, працює і продовжує працювати над питаннями, пов'язаними з посиленням наших оборонних військових спроможностей, враховуючи ту повномасштабну війну, яку веде Росія проти України і ворог не шкодує свого особового складу, постійно збільшує кількість окупаційних збройних сил на території нашої держави. Ми маємо реагувати на це і питання мобілізації є одним із найбільш актуальних з одного боку, а з іншого боку – одне із найбільш резонансних для суспільства. Ми, розробляючи відповідний законопроєкт, мали на меті, насамперед, провести суцільну ревізію наявного людського ресурсу в Україні. Щоб ми розуміли, на кого держава, військове керівництво держави може розраховувати, оскільки після повномасштабного вторгнення і "завдяки" старанням наших колишніх очільників Міністерства оборони чинна з часів колишнього Радянського Союзу система військового обліку була практично зруйнована. Паперові дані значною мірою були знищені, а натомість цифровізація не відбулася до війни у повному обсязі. Тому ми вирішували цілу низку проблем, одна з яких – якраз наведення ладу в системі військового обліку військовозобов'язаних. Друга полягала в тому, що потрібно було розуміти, хто з них придатний, хто непридатний до військової служби. І третє, загалом удосконалити питання здійснення мобілізаційних заходів, оскільки в умовах такої війни держава змушена вживати комплекс передбачених законом України про мобілізаційну підготовку і мобілізацію дій, спрямованих на створення достатньо ефективної системи боротьби з країною-агресоркою. Це не лише мобілізація людей, це мобілізація і відповідних транспортних засобів, матеріальних ресурсів, які необхідно накопичити для того, щоби ми мали певний запас міцності у випадку якихось надзвичайних ситуацій, а війна – це надзвичайна ситуація. Тому це був глобальний ревізійний законопроєкт, який мав кілька цілей і я переконаний, що головні цілі він досяг. Ми навели лад у системі мобілізації, ми розуміємо кількість людей, які можуть бути потенційно мобілізовані, хто з них має право на відстрочку від призову, хто має право на бронювання. Ми також передбачили механізми застосування певних негативних наслідків для тих, хто не виконує вимоги закону. Тому загалом система мобілізації суттєво вдосконалилася і перші, напевно, 4-5 місяців ми побачили достатньо ефективне зростання результативності мобілізації з точки зору залучення людей і матеріальних ресурсів до цих процесів.
"Рекрутинг в умовах війни не може повністю замінити мобілізаційні заходи"
Щодо рекрутингу, то це паралельні процеси, які ми також започатковували. Дискусії тривали і тривають на рівні відкритих і закритих засідань Комітету. Наскільки рекрутинг може в сучасних умовах бути альтернативою мобілізації, я не надмірно оптимістичні очікування маю. І практика доводить, що воно так і є. Тому що як би ми не оцінювали, я думаю, дуже вдалі певні інформаційні кампанії, які ведуть певні рекрутингові агенції і бригади, але 95% (плюс-мінус кілька відсотків) загалом поповнення особового складу забезпечує діяльність ТЦК та СП. Тому рекрутинг в умовах війни – це є альтернативна, додаткова субсидіарна форма залучення громадян до війська, але вона точно не може замінити на даний момент повністю мобілізаційні заходи, які здійснюються ТЦК та СП. Тобто, це на перспективу. Після війни, безперечно, ми маємо змінити філософію залучення громадян до війська і на контракт, і на рекрутинг, тому ми над цим працюємо постійно.
"Дані про кількість мобілізованих і рекрутованих – це закрита інформація"
Траплялося число, що 30 тисяч було рекрутовано. Можливо, у вас є якісь оновлені дані?
У мене немає даних. Тим більше, що дані про кількість мобілізованих і рекрутованих – це закрита інформація. Ворог може оцінити за опосередкованими даними реальний стан речей, а це інформація, яка становить державну таємницю. Тому я не хотів би коментувати кількісні показники, але у відносних цифрах, як я вже сказав, це десь біля 5% людей, яких залучила рекрутингова кампанія.
Федір Веніславський. Фото: rada.gov.ua
"Це була цілеспрямована диверсія, яку вела країна-агресорка"
Кореспонденти Українського Радіо зібрали низку запитань від наших слухачів по всій країні. І наш слухач із Калуша питає наступне: "Звати мене Віктор. Проживаю в місті Калуш. Я вже третій рік на фронті, більшу частину на "нулях", на бойових діях. Добровільно пішов. Чому в нас залишаються командири, які не мають відповідного досвіду? В кращому випадку у них є досвід навчання на військовій кафедрі. Багато з моїх товаришів вже загинули від недосвідченості, некомпетентності таких командирів". Насправді, в нашому інформаційному зараз чимало нарікань, зокрема, й на рівень деяких командирів, а також загалом на систему військової освіти. Які тут вживалися заходи у 2024-му році, щоб поліпшити стан?
По-перше, в законі про мобілізаційну підготовку і мобілізацію ми передбачили альтернативу строковій військовій службі. Це достатньо суттєвий крок у вдосконаленні загальної підготовки громадян до військової служби. Передбачили базову військову підготовку, яку здійснюють під час навчання у вищих навчальних закладах, в тому числі й на військових кафедрах, які у мирний час готували в основному офіцерів запасу.
Що стосується безпосередньо запитання від нашого слухача. Звичайно, є проблеми у забезпеченні фаховими командирами. І ця проблема має також достатньо глибоке коріння, яке пов'язано із шкідницькою діяльністю багатьох рівнів колишнього військового керівництва, які руйнували, в тому числі, систему воєнної освіти, яка існувала в Україні, ліквідовували військові вищі навчальні заклади. Для прикладу можу навести ситуацію, про яку я особисто запитував прем'єр-міністра Дениса Шмигаля і представництво Міністерства оборони під час "години запитань до уряду" в грудні. Чи буде вирішено питання повернення до складу Національного університету оборони приміщень, які в 2013 році сумнівно-легітимними рішеннями Кабінету Міністрів України, що тоді очолював нині прем'єр-втікач, зрадник пан Азаров, були виведені з складу Національного університету оборони і передані в судову владу?
Коли ви кажете "колишнє військове керівництво", відповідно до якого періоду ви маєте на увазі "колишнє"?
Колишнє військово-політичне керівництво – починаючи з часів незалежності України і закінчуючи фактично 2014-м роком, коли розпочалася вже війна Росії проти України. Хоча я вам скажу, що і з 14-го року відбувалися достатньо дивні речі. Я подавав депутатські запити щодо, наприклад, статистики про знищене і продане військове майно, боєприпаси з 14-го року, коли вже Україна перебувала в стані війни. І хочу сказати, я зараз не можу озвучувати цифри, але цифри вражають, м'яко кажучи, про кількості боєприпасів, підривників, яких не вистачає зараз та інших видів військового обладнання. Тому це була, я переконаний, цілеспрямована диверсія, яку вела країна-агресорка, яка, напевно, з початку незалежності України намагалася знищити нашу державу і лише шукала привід для того, щоб це зробити. Це і позбавлення України ядерної зброї, і ті гарантії, які нічого не коштували тощо. Але одна з таких важливих складових – це була руйнація системи військової освіти України загалом. І на сьогоднішній день, коли ми маємо збільшення чисельності особового складу Збройних Сил і загалом сектору безпеки і оборони разів у п'ять, щонайменше, порівняно з довоєнним періодом, то безперечно ми маємо враховувати, що це щонайменше в п'ять разів мала би збільшитися кількість кадрових офіцерів, які керують відповідними підрозділами, починаючи з рівня взводу і закінчуючи бригадами і угрупованнями військ. Такої кількості офіцерів, які б мали досвід ведення бойових дій в Україні апріорі не було. І на сьогоднішній день ми маємо і втрати, і поранення, і загибель офіцерів. Тому не завжди ми маємо офіцерів, які би були взірцем з точки зору ставлення до виконання бойових завдань і щодо збереження життів військовослужбовців.
Але в цьому напрямку ми також на рівні комітету, разом із керівництвом Міністерства оборони, робимо чимало. І один такий вдалий, на мій погляд, приклад – це військовослужбовці, які не мають офіцерського звання, які успішно провоювали на передній лінії і в бою здобули досвід керування військовими підрозділами, призначаються на військові посади. Їм присвоюється первинне військове звання і потім вони фактично стають повноцінними офіцерами, які керують військовими підрозділами, вже безпосередньо маючи військовий досвід. Це питання на контролі комітету. Ми над цим постійно працюємо. А сказати, що є проста відповідь, на жаль, це не так.
"Головна проблема – короткі терміни підготовки мобілізованих"
У контексті цієї теми напевно пасує згадати два досить резонансні звільнення, які трапилися буквально нещодавно. А саме у вересні тодішній головний інспектор Міністерства оборони Ігор Воронченко розкритикував якраз підготовку новобранців і міністр оборони Умєров його звільнив. А орієнтовно тиждень тому було звільнено і начальника Національної академії сухопутних військ Павла Ткачука. Як би ви прокоментували це?
Що стосується оцінки діяльності адмірала Ігоря Воронченка. Я би тут звернув увагу, що його діяльність була достатньо ефективна на посаді головного інспектора і він не боявся гострих кутів. Він на закритих засіданнях комітету для нас, народних депутатів, доводив інформацію, яку ми потім використовували для того, щоби удосконалювати питання діяльності Міністерства оборони і в сфері закупівель, і в сфері забезпечення засобами ураження тощо. Тому, я думаю, що висновки адмірала Воронченка абсолютно адекватні. Більше того, Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки провів за жовтень-грудень цілу низку виїзних засідань на практично всі основні тренінгові центри, на полігони, які забезпечують підготовку наших військовослужбовців. Ми проінспектували, мали розмову з керівництвом полігонів, з керівництвом навчальних центрів, мали розмову безпосередньо з громадянами, які мобілізовані. І комітет має загалом розуміння про те, що необхідно в цьому напрямку удосконалювати, покращувати.
Головна проблема, яку ми бачимо, від якої прямо залежить рівень бойової підготовки, фахової підготовки мобілізованих військовослужбовців – це короткі терміни їхньої підготовки. Але вони, знову ж таки, пов'язані з війною і в нас деколи не вистачає фізичного часу забезпечити підготовку протягом двох-чотирьох місяців. Ці курси базової військової підготовки є скороченими. Але це залежить, насамперед, від командування тих військових частин, які забезпечують тренування, тому що в різних частинах ми побачили достатньо суттєві відмінності в рівні підготовки і в постановці цієї підготовки. За результатами наших виїзних засідань, комітет підготував низку рекомендацій для Міністерства оборони, для командування Збройних Сил. Ми їх відправили для службового користування, де озвучили проблемні питання, отримали відповіді, що вони враховуються. За результатами цих виїзних засідань ми побачили, що є полігони і тренінгові центри, на які можна рівнятися і ми пропонували цю передову практику інтенсивної і ефективної підготовки поширити на інші тренінгові центри. І це знайшло відгук у командування Збройних Сил, у Міністерства оборони. Тому я думаю, що поступово ми йдемо до збільшення ефективності, збільшення часу, а це, на мій суб'єктивний погляд, головний критерій оцінки ефективності. Чим більше часу людина готується, тим кращу підготовку вона отримує.
Читайте також: У Верховній Раді немає жодного законопроєкту щодо зниження мобілізаційного віку — Веніславський
