Фото: dailylviv.com
Ця система запрацює вже зараз?
Зараз через війну українці мають набагато більше, аніж передбачено цим режимом. Мова йде про крок, який був запланований багато років тому в рамках євроінтеграційних зусиль України. Але через війну, коли постало питання, як дати можливість мільйонам українців, українок за кордоном залишатися на зв'язку з Батьківщиною, європейські оператори і ЄС надали на порядок більше, ніж передбачено цією угодою. Нічого нового для українців зараз не буде, нічого нового вони не відчують, все буде так само, як і раніше. Але після закінчення війни, коли взаємодія між Україною та Євросоюзом буде повертатися в нормальні рейки, то тоді ця угода дозволить українцям до чотирьох місяців перебувати на території Євросоюзу, обслуговуючись і отримуючи послуги мобільного зв'язку за домашніми тарифами. Українці мають можливість телефонувати додому, користуватися послугами за пільговими тарифами.
Чому роумінг настільки дорогий? І чому тепер це буде не так?
Давайте згадаємо події 20-річної давнини, коли ще в Україні з'явилися перші оператори. Це була ексклюзивна послуга для людей дуже заможних, і це було дуже дорого. Вона сплачувалася в 100-200$ на місяць і це було абсолютно нормально. Тоді середня заробітна плата була меншою, ніж місячні витрати на мобільний телефон. Виходячи з цього оператори так би мовити від душі брали стільки, скільки можна взяти від людей з грошима. На сьогоднішній день технічних об'єктивних підстав, щоб стягувати з людини за платні вхідні дзвінки по доларах, два за хвилину немає. Оскільки мобільний зв'язок охоплював все більше людей, ним в роумінгу користувалося все більше людей із суттєво меншими витратами, то, рухаючись до закономірностей споживацьких ринків, невпинно зменшувалися тарифи на роумінг. Також спільнота Євросоюзу поставила питання про те, а чому взагалі вони в Євросоюзі, адже його мета — створення спільного простору, зокрема спільних споживацьких ринків — тому чому громадянин крихітного Люксембургу, перетнувши кордон, має негайно сплачувати в рази більше за таку саму послугу. Органи влади Євросоюзу взялися за цю проблему і директивно, долаючи суттєвий спротив операторів, запровадили режим, який називається "роумінг, як вдома". Тобто для жителів Євросоюзу діє цей режим. Резидент Євросоюзу може подорожувати територію європейської спільноти, маючи до чотирьох місяців можливість спілкуватися за домашніми тарифами. Для абсолютної більшості більш-менш короткотермінових поїздок цього достатньо. Людині більше не треба ламати голову, не треба хвилюватися, чи не буде в нього шоку від надвеликих витрат, тому що, за великим рахунком, людина просто не помічає, що вона знаходиться в роумінгу, окрім як через індикацію на екрані свого смартфону.
Щодо нечисленних винятків, то мова йде про операторів балтійських країн, тому що там найменші тарифи і населення найбідніше в Євросоюзі. Деякі оператори там в деяких тарифних планах "роумінг, як вдома", не підтримують. Їм довелося це обґрунтувати перед європейською комісією і довести, що в них просто немає запасу міцності, щоб надавати такі послуги в "роумінгу, як вдома".
Наскільки для українських операторів це збитково? І наскільки це технічно складно буде зробити?
Технічні питання давно вже вирішені, щоб забезпечити перебування за межами України мільйонів українців. Щодо грошей, то оператор не у захваті від зниження тарифів. Це відкриває можливості для споживачів, тобто оператори воліли б залишити і зберегти свої доходи, тим паче мова йде про валютні надходження. Але логіка євроінтеграції передбачає і певний дискомфорт для господарюючих суб'єктів. Він не є радикальним — це не мільярди, не сотні мільйонів втрачено.
Оператори можуть підвищити тарифи внутрішні, щоб компенсувати свої втрати?
Ні. Тарифи що зовні, що всередині країни визначаються споживацькою спроможністю. В операторів немає можливості безкінечно закручувати гайки і підвищувати тарифи.
Тарифи в Україні і на території європейських країн: наскільки базові тарифи відрізняються?
Справа в тому, що і всередині Євросоюзу немає можливості говорити про якісь середні тарифи, тому що дуже велика різниця між, наприклад, Люксембургом, де досі місячні виплати сягають, якщо не помиляюсь, 45-50 € і там, припустимо, Латвію, Литву чи Болгарію, де мова йде про кілька євро на місяць. Дуже велика різниця, немає можливості говорити про якісь середні цифри.
