Ілюстративне фото: facebook/KSP.ZSU
Інформаційно ми були поінформовані
Головне управління розвідки повідомляло про те, що росіяни щось готують на північному напрямку – це Київщина, Чернігівщина, Сумщина, і північний схід – це Харківщина. Наскільки ми були готові і наскільки прислухалися до таких повідомлень розвідки?
Інформаційно ми були поінформовані. Розвідка зробила все від себе залежне – поінформувала вище політичне керівництво, поінформувала суспільство. Плюс була проведена евакуація людей у прикордонних регіонах. Їх забрали, хтось погоджувався, хтось ні, але евакуація була. І звісно, був розрахунок, що за весь цей час місцева влада (районна, обласна) побудувала фортифікаційні споруди. Принаймні, так про це звітували. Ми бачили повідомлення. Я особисто для себе зафіксував: грудень 23-го року очільник Харківського ОВА рапортує, що на 98% все завершено, все забетоновано, все класно. І ось наступають росіяни, вони просуваються, вже ми бачимо 8 кілометрів вглиб території Харківської області, два напрямки. За дуже попереднім рахунком – це 100 квадратних кілометрів території України зараз окуповане із цих двох напрямків.
Це багато чи мало?
У будь-якому випадку це багато. Це наші населені пункти, це люди, які виїжджали звідти в аварійному режимі, це обстріли. І росіяни, до речі, не зупиняються, вони продовжують наступальні дії.
Вдалося стабілізувати – означає загальмували, а не зупинили
Військові кажуть, що вдалося стабілізувати ситуацію. Як ви оцінюєте цей термін?
Вдалося стабілізувати – це означає, що загальмували. Не зупинили. Тобто росіяни просуваються, але не так швидко, як би вони цього хотіли. До речі, деякі полонені росіяни вже дають покази. І вони кажуть, у них була мета за 2 дні взяти Вовчанськ. Зараз росіяни знаходяться, це верифіковано, на північних околицях цього міста. Вони своїми світлинами хизуються. І був штурм лікарні Вовчанська. Є теж фіксація з наших дронів, як вони там штурмують.
Щодо споруд. Наші військові писали про те, що споруд немає, мінних полів немає, все погано, влада звітувала, що все "ок". Це від військових йшло. Потім туди на місце приїхав журналіст Юрій Бутусов. І він каже, що міни були, але не протипіхотні, а протитанкові. Яким чином вони були розставлені, теж незрозуміло. Але. На окремих напрямках ці споруди є. Звісно, побудовані вони не на висоті, а десь у низині. Тобто виникає питання до інженерів, які це будували. Це одне велике питання. І я знаю, що на окремих напрямках Харківщини військові самостійно докопували ці укріпрайони, які вже по документах були здані, виконані, проплачені. Плюс журналісти вже почали "накопувати" інформацію про компанії, які отримували гроші за ці підряди, що раніше той директор не так давно притягався до адмінвідповідальності за те, що вкрав пляшку віскі в АТБ, а тут вже отримує мільйони за деревину. Тобто багато проблемних моментів, на які поки що немає відповіді.
Тобто проглядається елемент корупції?
Загалом ця вся конструкція призводить до того, що ми ставимо під сумнів слова різноманітних посадових осіб про те, що на різних напрямках у нас все готово. Тепер у нас є підстави сумніватися, а чи є укріпрайони і ці споруди у Запорізькій, Дніпропетровській області, увага, на півночі України – Волинь, Житомир, Рівне, Київщина – на кордоні з Білоруссю. Чи є там ті споруди, про які рапортували? Чи є ті 500 тисяч мін, про які було відрапортовано? Тобто є багато підстав це усе перевіряти. Тому, якщо зараз наша центральна влада і військові це самостійно не перевірять, до кожного метра ці 3 лінії, то тоді, ймовірно, цю лінію будуть перевіряти вже росіяни.
Іван Ступак. Фото: facebook/Ivan Stupak
Це не ІПСО
Вовчанськ за 5 кілометрів від кордону. Чи доцільно там загалом будувати серйозні фортифікаційні споруди?
Тут є аргумент. Так, кажуть, що не можна будувати поблизу кордону із РФ, бо вони обстрілюють, це складно, важко і так далі. Гаразд, аргумент приймається. Але яким чином росіяни збудували 3 лінії укріплень на Запорізькому напрямку? Наші військові їх обстрілювали, намагалися їх загальмовувати, але вони це зробили. Так, це важко, але це можливо.
Головний редактор "Цензор.НЕТ" Юрій Батусов каже, що так, можливо, першу лінію можна було б умовно винести за дужки із точки зору будівництва великих фортифікаційних споруд. Але можна було "перекопати" місто траншеями, бліндажами і замінувати максимально територію. Ні першого, ні другого, я так розумію, не було зробленого?
Виходить, що ні. І ще раз, це не ІПСО. Ми бачимо просування росіян. Одна справа, якщо б їх там не було. Але росіяни є, вони просуваються на північних околицях цього міста. Хтось каже: подумаєш, скільки вони там пройшли? Секундочку, якщо росіяни підійдуть на відстані 15-20 км до Харкова, то вони своєю артилерією будуть просто закидати місто, перетворюючи його на Алеппо, без перебільшення. Зараз вони гатять по ньому ракетами, крилатами бомбами, але артилерія – це набагато дешевше, набагато ефективніше, воно взагалі не рахується.
Я не думаю, що саме Вовчанськ є метою
У вас не складається враження, що кінцева мета, якщо не вдасться розвинути цей повзучий контрнаступ вглиб української території, просто зрівняти Вовчанськ із землею, як це було зроблено із Маріуполем, Бахмутом, Сєвєродонецьком?
Я не думаю, що саме Вовчанськ є метою. Звісно, є різні думки. Перша – це по можливості підійти до Харкова, обстрілювати його, створити там ситуацію, де неможливо жити, щоб люди виїжджали, бізнес закривався. А це податки на військо. Як варіант, може бути розтягування наших сил. Це відволікання уваги, це створення великої напруги, це перерізання логістичного шляху через Вовчанськ, який йде до Куп'янська і Лимана. Це все зрозуміло. Як на мене, як ще один потенційний варіант, росіяни просто зможуть використовувати ці території для торгів, у випадку, якщо все ж таки мирні перемовини почнуться.
Моє відчуття – ЗСУ зможуть вибити звідти росіян
Як, на вашу думку, ситуація на Харківщині розвиватиметься далі?
Давайте будемо дуже обережні в оцінці, бо будь-які прогнози не вдячні. Є безліч різних факторів, які впливають. Моє відчуття, що українські Збройні сили зможуть вибити звідти росіян. Їх там не так вже й багато, порівняно із іншими напрямками, де їх десятки тисяч. Тут про такий рахунок не йдеться. Загалом у напрямку Курська, Бєлгорода, Брянська зараз десь під 50 тисяч військовослужбовців. Але вони у своїх укріпрайонах, там є загороджувальні загони. І їхня мета – не допустити прориву РДК, Легіон свободи Росії і інших формувань на територію РФ. Тобто не всі вони будуть використані. Тому я припускаю, що через певний час українські Збройні сили зможуть створити для них таку ситуацію, що їм доведеться відкочуватися назад, бо буде важко забезпечувати війська паливом, харчуванням і так далі. Плюс безпілотників стало набагато більше. І всі їхні спроби прямо "під носом" українських військових закопатися будуть приречені на великі втрати. Тому їм доведеться відкочуватися. Але, ще раз, це моє дуже обережне припущення по ситуації на зараз, але вона дуже швидко змінюється.
Єдина вада Харкова – це наближеність до кордону з РФ
Як і коли нам вдасться захистити Харків від постійних обстрілів росіян?
Харків, дійсно, зараз страждає. Його, перепрошую, ґвалтують росіяни цими обстрілами. Його єдина вада – це наближеність до кордону із Російською Федерацією. Це єдина велика вада і немає зараз якихось механізмів, щоб це подолати і виправити. Єдиний варіант, як полегшити ситуацію у майбутньому, вже після війни, коли будуть враховані всі недоліки – це мінування, перекритий кордон, радіоелектронна боротьба і різноманітна протиповітряна оборона, в тому числі, власного виробництва. Тобто наш "залізний купол", який можна зробити, у нас є напрацювання. Плюс експериментальні історії від британців про лазерну зброю, яка може збивати ці снаряди. Це допоможе, звісно. Але саме розташування Харкова – це його велика вада.
