Микола Мельник. Фото: ФБ-сторінка Миколи Мельника
"Я за те, щоб не зацікавлених воювати не допускали до лінійних підрозділів"
― Ви написали у фейсбуці допис про те, що висвітлив цей злочин. Мовляв, ситуація з двома "збройовими баронами", підозрюваними в убивстві правоохоронця, порушує важливий пласт питань. Зокрема, щодо мотивації військовослужбовців. Немотивовані солдати невдоволені, а як тільки від них очікують стійкості, вони або тікають, або підбивають інших. На чому ґрунтуються ці ваші міркування? Як можна впорядкувати цю проблему?
Насправді простого рішення тут немає. Адже це рішення має базуватися на тому, що нарешті у Збройних Силах України має з’явитися така система морально-психологічного забезпечення, щоб виявляти людей, які просто філософськи не налаштовані воювати, тому що для них росіяни продовжують бути братським народом. І тут нічого не зробиш, цього не виб’єш з їхньої голови. Їх просто треба відсіювати з армії. Маю на увазі відправляти в інші частини, копати лопатами туалети, класти дороги тощо. Робота знайдеться для кожного, адже полки логістики у нас також недоукомплектовані. Я за те, щоб людей, які не зацікавлені воювати, елементарно не допускали до лінійних підрозділів, тому що це завжди закінчується багатьма проблемами в подальшому. Треба працювати з людьми, виявляти і розуміти глибинну мотивацію, але для цього потрібно мати сильну систему психологічної підготовки і морального забезпечення, чого зараз в нашій армії бракує.
Друга історія ― коли ми говоримо, що військовослужбовці везли гранати, то вони ж їх десь узяли. Тобто порушується другий пласт ― невже так легко взяти гранати? Хоча підрозділ, в якому вони служили, є тиловим, тому там з обліком жорсткіше, аніж у підрозділах, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Адже коли ти береш участь у бойових діях, тобі дуже складно будь-що відстежити: куди подівся автомат того бійця, який загинув, або куди поділись його гранати. Повертаємося до початку. Якщо бійці мотивовані до виконання свого обов’язку, мотивовані до знищення ворога і мають внутрішню порядність, вони завжди не своє повернуть і принесуть, бо його можна залучити в подальшому до знищення росіян. А нечистоплотні намагаються щось собі намутити, якось вивезти, причому в більшості немає якихось кримінальних зав'язків, а вони просто це беруть, кудись вивозять, якось закопують, а потім навіть про це забувають. І все через те, що вони елементарно не сконцентровані на основній меті війни ― вбити ворога і вижити. Їм чомусь здається, що зараз вони стануть "збройовими баронами". Це вже проблема обліку та неформального ставлення до цього питання.
"Систему обійти не складно, якщо офіцер і сержант займається не тим, чим має"
― Просто взяти автомат, кулемет, набої, гранати тощо ― це або хтось цьому сприяв, або система зберігання зброї шкутильгає. Зараз ведеться слідство.
Ми маємо поділяти дві речі. Підрозділ, який бере участь безпосередньо у бойових діях, і той, що розташований у Вінницькій області. У першому випадку дуже складно щось облікувати. Щодня іде бій, щодня ти видаєш і списуєш, іде такий конвеєр, що людина просто фізично може не відстежити. Той нещасний старшина роти, в якого вже вибухає мозок. Але все одно є перевірки, звіряння, навіть уночі ти сядеш і подумаєш, куди що поділося.
А інша річ ― тилові підрозділи. З одного боку, тут контроль має бути більший, а з іншого ― ми бачимо, що коли в людей з’являється багато вільного часу, вони починають думати, як цей контроль обійти? Хіба складно списати БК? Взяли й написали, що проводились заняття з підготовки особового складу з метання гранати. І списали. А солдати ті гранати в очі не бачили. Це відповідальність, наприклад, заступника командира батальйону з бойової підготовки. Я навів найбільш популярний приклад. Два підписи ― і ніхто нічого не знайде. Що саме було у Вінниці, я не знаю. Просто кажу, що цю систему обійти не складно, якщо офіцер і сержант займається не тим, чим він має займатися. Чим завгодно, окрім підготовки бійців до війни. І тут постає третє питання ― контроль особового складу. Чому в особового складу з’явилося стільки вільного часу, що вони намутили БК і кудись поїхали?
"Люди не сплять, тому що фізично не справляються із паперовим стосом"
― Як можна посилити мотивацію, особливо зараз, коли ми запізнилися з мобілізацією. Може виникнути ситуація, коли в нас будуть снаряди, а особового складу не вистачатиме.
Без запровадження системи ротації підрозділів можна відправити до бійців найкращого психолога в Україні ― і буде нуль реакції. Вони просто не зможуть вийти зі свого стану ― стану постійного виживання. Щоб займатися бійцями, треба мати час. А під час бойових дій ти можеш лише використовувати той ресурс, який ти створив. Мені колись пощастило, бо я міг готувати підрозділи близько 8 місяців. Відповідно, там на високому рівні була морально-психологічна підготовка. А уявляєте, коли приходить новий командир взводу з навчального центру, йому не зрозумілі люди, які перед ним, бо вони мають більший досвід. А він не має часу навіть ні з ким познайомитися, бо вже йде бій. І так місяць за місяцем.
Тому, щоб запровадити нормальну систему підготовки і морально-психологічного забезпечення, треба найперше ― ввести нормальний процес ротації, а для цього нам потрібні люди. Тобто потрібне політичне рішення на проведення нормальної мобілізації. А друге ― треба звільнити від паперової роботи заступників командирів роти з морально-психологічного забезпечення. Тому що зараз вони ― діловоди, які ведуть 13 журналів із розслідувань плюс ще на них навішують різне. Це шалене навантаження. Люди не сплять, тому що фізично не справляються із паперовим стосом, який на них падає.
