Ілюстративне фото: Facebook/Командування Повітряних Сил ЗСУ
Це ще не масований напад
Черговий масований ракетний удар по Україні після майже півторамісячної перерви і 100% збитих цілей нашою ППО. З чим пов'язана така тривала пауза між атаками і чи вплинули на неї знищення нашими Збройними силами ворожих літаків А-50?
Ці ракети літають за координатами. Росія має власну супутникову систему ГЛОНАСС, яка теж визначає координати. Плюс вони ще й комерційно, через підставні фірми, скуповують певну супутникову інформацію, щоби уточнити свіжі координати цілі. Тому в даному випадку ці А-50 не дуже впливають на цілевказування саме для балістичних або крилатих ракет. Вони мають значення для літаків і авіації. А чому в нас достатньо давно не було атак? Ворог перегрупував свої ракетні можливості більшою мірою на військово-промисловий комплекс України і безпосередньо на військові цілі поблизу фронту. Ми знаємо, на жаль, що там ми втратили кілька ЗРК, по яких росіяни завдавали удари якраз ракетами типу "Іскандер". Я особисто був переконаний, що так звані вибори Путіна вони не можуть не "відзначити" ракетним ударом по Україні, зокрема по Києву. Але те, що в нас було – це ще не масований напад. Цілком може бути, що це пристрілочний напад і більш масований ще може бути.
"Гроші не пахнуть"
Була інформації, що деякі американські фірми за певні гроші продають рашистам супутникові знімки. Таке може бути?
Цілком може бути. "Гроші не пахнуть", на жаль, для багатьох бізнесменів. Є достатньо комерційних супутників. Вони не мають таку роздільну здатність, як військові супутники. Але щоб зорієнтуватися, що там внизу, комерційних супутників цілком достатньо. Я нагадаю, що Фонд Сергія Притули купував інформацію з приблизно такого супутника. Тобто це цілком може бути. Звісно, Міністерство оборони Росії купує їх не на пряму, а через підставні фірми. І формально в тих, хто таку інформацію продає, не може бути заперечень. Хоча по території, куди спрямований супутник, вже можна здогадатися, про що йде мова.
А такі оборудки повинні потрапити в поле зору правоохоронних органів і спецслужб США та інших країн?
Безумовно. Сьогодні ці комерсанти надають інформацію про якісь об'єкти на території України, а завтра вони почнуть надавати таку інформацію про об'єкти в Європі чи США. Але це, мабуть, зашифровані, приховані російські бізнеси. Вони заздалегідь готувалися до нападу на Україну і, зокрема в США, створили цілі мережі, які працюють на Росію. Тому так, їх будуть вираховувати, але відразу це припинити не вдасться.
Росіяни хотіли вразити штаб-квартиру ГУР
Цього разу рашисти використали "Кинджали". Українська ППО спрацювала відмінно. Але цей тип ракет вони застосовують доволі рідко. Про що це говорить?
У них була достатньо продумана система. Вони запустили крилаті ракети, які прийшли повз Київ, а потім розвернулися. Тобто було намагання заплутати. А оці псевдо-балістичні "Кинджали" відразу йшли на Київ. Тут можна згадати інформацію ГУР, що їхня штаб-квартири була однією з цілей. І якраз використання "Кинджалів" це цілком пояснює. Вони хотіли вразити офіс ГУР і гадали, що ці ракети для цього найбільш пристосовані. Як виявилось, навіть "Кинджали" не проходять. До речі, російські інформаційні служби теж заявили, що вони намагалися бити по місцях ухвалення рішень, що теж натякає певним чином на нашу військову розвідку та інші центри ухвалення рішень. Але ми побачили, що навіть вони не влучили у ціль. Тобто вони були збиті з курсу і завдання не виконали.
Олександр Кочетков. Фото: Facebook/centerdpc
Європа мобілізувалася. Сполучені Штати втрачають реноме, а Україна тримається
Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван цими днями у Києві. Чи могла ця атака бути пов'язана з цим візитом, якщо міркувати в контексті російського символізму?
Та ні. Не хочуть вони загострювати проблеми зі Сполученими Штатами. Вони в цьому сенсі діють достатньо обережно і щодо країн НАТО. Якщо вони і будуть загострювати відносини, то це швидше за все будуть європейські країни Альянсу. А зі США вони хочуть розмовляти. І той самий Путін навіть каже, що ми бачимо партнерами по переговорах виключно США. Пліток щодо можливих переговорів досить багато. А те, що істеблішмент і керівництво Білого дому значною мірою поміняло свої погляди на Росію і її агресію - це цілком зрозуміло. На жаль, політична турбулентність в США не дозволяє їм виконувати свої зобов'язання. Тут величезна проблема.
Чи можна розраховувати на те, що внутріполітичний американський політикум все ж доходить до розуміння, що якщо не буде допомоги Україні, то це загрожує безпеці США і всьому світу?
Так воно і є. Якщо США не можуть виконати прямих зобов'язань, які вони взяли на себе прямими заявами президента, що вони будуть допомагати Україні стільки, скільки потрібно, і раптом виявляється, що через внутрішньополітичне напруження їх можна не виконувати, то тут відразу починають з'являтися різні думки у всіх інших по світові. Ця затримка з боєприпасами і іншою підтримкою обов'язково закінчиться. Але тут вийшов певний тест, який Україна і Європа достатньо успішно пройшли. Бо серед радикальних трампістів були сподівання, що вони затримують допомогу на місяць-два і в України виникнуть величезні труднощі. Буде прорваний фронт і хочеш-не-хочеш, а доведеться з Росією про щось неприємне домовлятися. Не вийшло так. Європа мобілізувалася. І в нас виявилося, що не все так погано. Тобто ми витримали цю паузу. А зараз, так, всі бачать, що таки треба допомагати, бо це нічого не змінює. Тобто Сполучені Штати втрачають реноме, а Україна тримається. Важко. З втратами. Але тримається. А Європа починає думати про більшу самостійність щодо США. Тобто там вже і республіканці, і демократи розуміють, що щось з цим треба робити якнайшвидше, бо починають втрачати вони.
Ситуація важка, але далеко не критична
Щодо запасів ракет. Яка тут у нас ситуація?
Пауза з боку Сполучених Штатів, звісно, негативним чином вплинула на постачання ракет – це абсолютно зрозуміло. Те, що наші офіційні і неофіційні особи кажуть, що нам треба допомагати, бо буде біда – це теж абсолютно зрозуміло. Але. Я б сформулював так: ситуація важка, але далеко не критична. І те, що ми маємо змогу навіть атакувати ворожі літаки поблизу лінії фронту – це ті ж самі ракети, що захищають наші мирні міста. А це каже про те, що не все так погано в нашому домі.
Україна помітно ближче до НАТО
Візит до Києва голови військового комітету НАТО Роба Бауера. Це перший візит такого рівня від початку війни. Що він означає?
Україна ще на крок чи на півкроку, але помітно ближче до НАТО. Україна все більше починає сприйматися, зокрема НАТО, не тільки як перспективний партнер в якомусь невідомому майбутньому, а й як країна, в якої вже НАТО можна вчитися, співпрацювати, і мати поблизу себе. Бо ми перетворилися на силу. Зараз Україна володіє безцінною фактичною інформацією з поля бою. І всі підтягуються до нас і хочуть бути поруч. Але країни демократичного світу повинні зробити все, аби допомогти Україні і не дати перемогти агресивному підходу, який визначає, що сильний може робити все, що завгодно, і нічого йому за це не буде. Цю парадигму треба руйнувати і не допустити перемоги Росії, бо інакше впаде весь світовий порядок. Це і підкреслюють такі візити. Україна важлива, не можна дати їй програти.