Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Багато положень"
― Що маємо у 12-му пакеті санкцій?
Там багато положень. Почнімо з енергетики. З’явилася заборона на імпорт до ЄС скрапленого газу LPG. Це дуже сильний символічний момент, тому що деякі країни продовжували закуповувати і навіть наростили імпорт. Тепер вони не зможуть це робити. По нафті ― є ряд положень, які зроблять набагато складнішим для Росії продовжувати порушувати "стелю" на ціну. По товарах і технологіях ― розширюється перелік заборонених до експорту в Росію європейських товарів. Натомість запроваджуються обмеження на імпорт до ЄС російських металів, сплавів тощо. Увесь пакет сумарно оцінюється у 2 млрд євро на рік. Із давно очікуваного ― це заборона на імпорт російських алмазів непромислового призначення, в тому числі оброблених у третіх країнах. Тобто починається прикриття російської алмазної індустрії.
― Як швидко цей пакет запрацює?
Деякі заборони одразу набувають чинності. Алмази ― з 1 січня, LPG ― поетапна заборона протягом року, торгівля ― одразу. І не без ложки дьогтю, тому що із забороною на імпорт до ЄС сталі та деяких металевих виробів одночасно запроваджуються винятки і квоти, які близькі до розміру того імпорту, що був, і він поступово знижуватиметься. По суті ми говоримо про великий символізм у забороні експорту російської сталі, але насправді він дуже сильно пом’якшується поступовістю заборони та наявністю квот протягом досить тривалого часу. Щодо індивідуальних санкцій, вони будуть незабаром опубліковані, там приблизно 140 позицій. В основному це буде стосуватися російських компаній, які задіяні у військово-промисловому комплексі, чиновників, винних у примусовій депортації українських дітей, та військових. Це основні категорії фізичних та юридичних осіб, які потрапляють у новий раунд санкцій ЄС.
"Райфайзен"
― Ситуація з банком "Райфайзен" нагадує торг з терористом. Як до цього ставитися?
Включення до списку спонсорів війни не має ніяких юридичних наслідків. Але австрійцям це неприємно, банк "Райфайзен" важливий для уряду Австрії, вони мають свої важелі впливу на уряд. І по суті в останній момент уряд Австрії не посоромився притягнути цей важіль у переговори. Ми цінуємо і поважаємо співпрацю з Австрією. Думаю, нам було б комфортніше уникнути таких переговорів в останній момент, а вирішувати це питання завчасно і конструктивно, і ми розраховуємо, що в подальшому такого не траплятиметься. Але цього разу на вихідних нам довелося шукати компроміс, для того щоб австрійський уряд так би мовити "відпустив" процедуру схвалення санкційного пакету, де, підкреслю, по суті жодних зауважень від австрійського уряду не було. Австрійці в цілому мають дуже конструктивну позицію і не було ніяких проблем щодо змісту санкційного пакету, просто вони вирішили використати таку нагоду і досягнути певного результату, пов’язаного з банком "Райфайзен". При тому, що позиція нашого уряду їм добре відома. Вона незмінна і полягає в тому, що "Райфайзен", як і будь-який інший західний бізнес, повинен піти з Росії.
Щодо Угорщини. З Угорщиною у нас немає принципових розбіжностей з точки зору засудження агресії РФ, але з точки зору санкцій вони періодично висловлюють незгоду з окремими положеннями. Особливо цікаво виглядає їхнє небажання бачити у списку санкційних осіб окремих росіян на кшталт "патріарха" Кіріла. При цьому Угорщина не готова до дискусії на робочому рівні про окремі санкційні положення. Але в цілому вони вчергове підтримали пакет, що ми також цінуємо.
Владислав Власюк. Фото: digest.od.ua
― Які наслідки для Росії від ухвалення 12-го пакету санкції?
Залежить від того, що з чим порівнювати. Можу стверджувати, що з початку повномасштабного вторгнення Росія втратила 10% зростання ВВП ― виключно через санкції. Окремі дослідники називають цифру мінус 100 млрд доларів нафтогазових доходів. Сьогодні була інформація, що цьогорічні доходи від експорту газу на 70% менші, ніж рік тому. Тобто ми бачимо якісь конкретні цифри впливу на економіку, водночас ми розуміємо, що вплив санкцій має накопичувальний ефект. Він не може з’явитися на наступний день або через два дні, а накопичується поступово, особливо у високотехнологічних галузях. Зокрема, нафтогазова промисловість є достатньо високотехнологічною, для того щоб проблеми там з’являлися з часом. Ми бачимо цікавий ефект по кількості авіапригод, лише в цьому місяці їх було десь 20. Це дія санкцій. Одні з перших запроваджених санкцій були обмеження постачання до Росії авіазапчастин, а також обслуговування літаків, якими користуються російські авіакомпанії. У подальшому ці санкції деталізувалися ― американці заборонили взагалі будь-де у світі ремонтувати чи надавати будь-який авіасервіс літакам, які мають вироблені в Америці запчастини або технології, а це 70% будь-якого доступного авіафлоту. Це хороша історія, яка показує: з’являються обмеження і згодом Росія вже не може їх обходити. Зараз ми бачимо випадки, коли російські авіакомпанії просто відмовляються від нормальних європейських чи американських літаків, тому що вони їх не можуть обслуговувати.
Алмази
― Алмази важливі для промисловості. По чому вдарить ця заборона?
Промислові алмази були заборонені ще раніше. Але реальну цінність мають непромислові алмази. Це великий ринок, де кожен окремий камінчик може мати значну вартість. Сама по собі заборона на експорт російських алмазів була запроваджена раніше, але росіяни почали вивозити свої алмази в Індію, індуси їх обробляють, і далі воно їде по всьому світу під виглядом будь-чого, окрім російських алмазів. У зв’язку з цим було вирішено заборонити саме російські за походженням алмази. Але приблизно пів року витратили на розробку технічного рішення, як має відбуватися трекінг відстеження російського походження. Цей механізм почне працювати з 1 січня поки що на найкрупніші алмази. Тобто розглядаємо окремо промислові і непромислові алмази.
― Що відбувається з нафтою в Індії? ЇЇ продають за рупії, але вивезти рупії з Індії не можуть. Навіщо це Росії, якщо вона не бачить перспектив вивезти свої гроші?
По-перше, зупиняти видобуток набагато складніше, ніж продовжувати експортувати. По-друге, росіяни роблять Індії послугу. По-третє, так чи інакше, вони продовжують заробляти гроші, навіть якщо ці гроші залишаються десь на папері.
Що далі?
― Чи є у Євросоюзу план щодо наступних санкційних пакетів?
Ухвалення пакетів санкцій нагадує тривалий спринтерський забіг. Думаю, під кінець лютого 2024 року нас очікують великі санкційні пакети від усіх ключових партнерів. Ідентично до того, як це було у 2023-му, коли ухвалили 11-й пакет. Поступово країни-партнери дійшли до феноменальної синхронності. Зараз у санкційній коаліції приблизно 40 країн. Усі між собою спілкуються, усі намагаються один в одного "піддивлятися" ідеї щодо запровадження санкційних обмежень. Звісно, обмеження з боку Канади та з боку Японії, наприклад, спрацюють по-різному. Але сама ідея комунікації щодо напрямів подальших санкцій присутня. І найважливіше ― це синхронізація по ключових санкціях. Якщо від нафти відмовляється одна країна, то ефекту практично немає, а якщо відмовляється вся "Велика сімка" і тягне за собою "Велику двадцятку", це дає зовсім інший ефект, що ми й побачили.
"Сірий танкерний флот"
― Ми знаємо про "сірий танкерний флот". Наскільки швидко у Росії може з’явитися "сірий авіапарк" або "сірий парк авіаремонтників"?
Думаю, якби він міг з’явитися, то вже з’явився б. Для танкерів вони витратили багато ресурсу і не менше 8 місяців. І зараз воно все почне відкочуватися назад. Так і працюємо. Насправді санкції ― це тривале змагання.
― Наскільки великий запас міцності має Росія? Як довго цього звіра треба буде душити в санкційному сенсі?
Запас міцності більший, ніж думали, більший, ніж хочеться. Росіяни обходять санкції швидко. Чи можуть вони серйозно конкурувати економічно? Не можуть. Економіка лише Євросоюзу в 10 разів більша, ніж економіка Росії. Що вже говорити про "Велику сімку" та санкційну коаліцію. Тому це питання часу. Якщо деякі наслідки поки що не проявляються, то вони обов’язково проявляться. Не думаю, що Китай та Індія просто так допомагають росіянам збувати нафту чи постачати мікроелектроніку. Китай, до речі, не визнає санкцій, вважаючи їх незапровадженими на рівні ООН, а тому нелегітимними. Десь 50% мікроелектроніки їде в Росію з Китаю або через Китай, що для них не становить великої неправильності. Думаю, вони як останній надійний канал постачання для Росії отримують багато чого взамін у непублічній площині. І Путіну ця історія обходиться дорожче, ніж може здаватися.
