Фото: newyorker
Дитяча хвороба демократії, через яку треба пройти
За соціологічними опитуваннями росіяни повністю підтримують Путіна. Вони готові голосувати або за нього, або за його наступника, констатує Ігар Тишкевич. Тому там очікують, кого Путін назве. "Якщо цього немає, то з'являється певна тривожність у так званого "російського електорату". Тому треба їх або заспокоїти, або довести ситуацію до абсурда" (тому й було озвучено кілька разів за останні дні про нібито смерть Путіна — ред.) Експерт зауважує, що не лише в Україні на президентських виборах є орієнтація на особу. "Ми не дивимося на ідеологію і на те, чи змінюється система. І це ж відбувається у ворогів. Це не лише стосується Путіна, а й Словаччини, Угорщини. Була спроба орієнтації на осіб в США. Це дитяча хвороба демократії. Через неї варто пройти".
Увага до Росії і вивчення Росії — це різні речі. У нас є ворог і ми його не знаємо
У нас є ворог і ми його не знаємо. Ігар Ташкевич переконаний, що певний запит на інформацію щодо РФ пішов, але він є недостатнім. Додає, що певна зацікавленість починає з'являтися. Але цього дуже мало. "Згадаймо, скільки інституцій після Другої світової війни вивчали Німеччину? Це не одна, не дві і не десяток. Скільки інституцій вивчали Радянський Союз в часи холодної війни, щоби ухвалювати слушні рішення? А скільки інституцій в Україні є зараз, які вивчають Росію? Скільки людей вивчає глибоко Росію? Я можу перерахувати їх на пальцях обох рук. Бо увага і вивчення — це різні речі".
Кожна із 6 груп бачить своє майбутнє у форматі існування Росії, як імперії
На сьогодні існує 6 основних груп еліт в РФ, розповідає експерт і перераховує умовно військовий блок, групу ВПК, групу Газпрома і НОВАТЕК, групу Роснєфть і Лукойл, умовно групу Банк Росії і технократів. "Система влади Путіна базується на тому, що жодна з цих груп не має всієї повноти ресурсів, щоби прихопити і утримувати владу самотужки. Тому їм потрібен арбітр. І Путін є цим арбітром. Паралельно з цим є дуже жорстка конкуренція, вони підсиджують одна одну і ведуть боротьбу за контроль над регіонами. Хоча зараз більшість груп програла, тому що де-факто більшість регіонів під контролем групи технократів. Ключові рішення ухвалюються саме між цими групами, а політична надбудова є політичною ширмою, щоби було як у людей. Потрібен парламент — буде парламент, потрібен суд — буде суд. Якщо дивитися загалом з точки зору ставлення до війни, то не в інтересах частини з цих груп був початок війни. Але кожна із цих груп бачить своє майбутнє у форматі існування Росії, як імперії. І зараз війна йде за те, чи Росія залишиться саме імперією. І це війна за виживання цих груп. Сама система навряд чи трансформується швидко. Якщо навіть Путіна не стане, питання буде в тому, наскільки і кого будуть обирати, як наступника, саме ці групи. Будуть консультації, вони спробують знайти якусь компромісну фігуру, не достатньо сильну, яка була б посередником між ними, арбітром. Проблема розпаду Росії можлива лише тоді, коли групи впливу між собою не домовляться за два роки після смерті Путіна. Лише після цього можлива якась відцентрова сила в РФ". Ігар Ташкевич переконаний, що у кожної еліти є свої напрями. "Роснєфть суттєво втратила свій вплив, бо вони лобіювали інтереси Росії назовні. Група Газпрома залишається при своїх. Група ВПК за рахунок азійського вектору підсилюється. Силовики не беруть участь напряму в цій боротьбі. Питання приватних компаній залишається підвішеним щодо того, під ким вони будуть. Технократи нічого не втратили".
"ПоручЕнці" намагаються прорубати двері до "веж Кремля"
Ігар Ташкевич виділяє так званих "поручЕнців": це був донедавна таким Пригожин, є Кадиров, Нєчаєв, Собянін. "Після знищення Пригожина переможців та програних не було. Це не була війна між групами. Це була боротьба воєводи за те, щоб стати боярином. Це була спроба стати частиною однієї з "башт Кремля". Або спробою увійти в групу силовиків. Бо буде створюватися окремий напрям приватних армій, і там буде потрібен куратор або "смотрящій". Ця фігура буде дуже впливовою в РФ. Пригожин всю свою політичну активність спрямував на те, щоби стати саме такою людиною. Це був виступ проти Шойгу та Герасимова. Але це не був виступ проти Путіна. Російське суспільство називало виступ Пригожина революцією, виступом проти Путіна, заколотом, хоча він таким не був". Після смерті Пригожина, переконаний експерт, баланс між елітами не змінився. "Бо це не була війна між ними. Це була спроба прорубати двері до "веж Кремля"". Щодо Кадирова, то, за словами Ігаря Тишкевича, його витягують, якщо щось потрібно. І все залежить від ставлення до нього в Кремлі. В Татарстані немає також незалежної еліти, підкреслив експерт.
Щодо Китаю, то він за рахунок того, що Росія воює в Україні, свідомо проводить політику по прив’язці російської економіки до китайської в ролі умовно молодшого партнера, пояснює експерт.
В Росії вже 7-8 років немає місцевих еліт. Це міф
В Росії давно немає місцевих еліт, які вирішують за себе, переконаний експерт і додає, що вже немає. "Це міф, у який ми віримо. 7-8 років тому вони були відрізані від ухвалення рішень. Система самоврядування РФ змінювалася. Росія лише на папері залишається федерацією. Навіть так звана Рада федерації на початку складалася із керівників суб'єктів федерації. І обиралася на місцях. Станом на сьогодні керують у більшості з них так звані "парашутисти". Це люди, які не працювали в суб'єктах федерації, в які їх призначили. Це люди, які не народилися там, а приїхали з інших регіонів або повернулися з Москви."
"Нам не треба думати, хто стане в РФ керівником, бо вони всі працюватимуть на відновлення імперії. У нас буде час у 5-6 років"
"Якщо Україна перемагає у війні і всі в РФ із цим погоджуються і спримають цей факт, то в історії РФ не було жодного випадку, коли цар залишився б при владі. Це спричиняє внутрішню політичну кризу, боротьбу за владу. Тоді Росія займається вирішенням своїх проблем. І це час, коли інші держави можуть ним скористатися, щоби відв’язатися від Росії і стати більш потужними. Нам не треба думати, хто там стане керівником, бо вони всі працюватимуть на відновлення імперії. У нас буде час у 5-6 років".
