Пані Галино, яке значення Варшавської конференції щодо співпраці України та Польщі і європейських партнерів у відбудові України, зокрема, сьогодні в часи повномасштабної війни?
Значення конференції в часи повномасштабної війни безпрецедентне, але я хочу сказати, що ці дні у Варшаві можна назвати днями України. Й безпековий форум, й інвестиційний форум найбільшої польської інвестиційної агенції — всі в ці дні говорять про Україну та про те, як і чим можна Україні допомогти з одного боку, а з іншого — які це може принести винагороди, якщо так можна сказати, або якісь позитивні сторони для польського суспільства та польського бізнесу. Це чесна розмова і ми її ведемо.
Що сьогодні лунало на інвестиційних полях на конференції у Варшаві? Досвідчені польські інвестори та компанії, які працюють в Україні не один десяток років, закликають своїх польських колег вже зараз розробляти інвестиційні проєкти, шукати локальних партнерів і регіони, куди інвестувати. Тому що після перемоги в Україні будуть всі. Вже сьогодні ми можемо говорити, що Україна — це бренд, який в світі відомий, його люблять і до нього тягнуться. Тому інвестиції в Україну — це теж не лише можливість заробляти, а й можливість зробити грандіозний соціальний внесок в світову безпеку та повернення балансу і миру у всьому світі.
Я чула від польської сторони про те, що для посилення співпраці, для відбудови потрібно напрацювати нову формулу. Говорили про те, що тема корупції в Україні досі залишається. На якому етапі боротьба з корупцією Україна зараз? І що буде після війни, коли Україна переможе?
Якщо говорити загалом про реформування країни, то, на мою точку зору, з 2014 року ми зробили великий стрибок вперед. Була створена антикорупційна інфраструктура і вже після 2019 року ми її ще більше вдосконалили. Ми створили нові можливості, внесли всі зміни до законодавства, яких потребувало й НАБУ, й САП, й Вищий антикорупційний суд.
Крім цього, ми запустили ще одну реформу, яка дуже важлива для зменшення корупційних ризиків — це діджиталізація всієї нашої країни. Як колись говорив президент Естонії "ноутбук ніколи не попросить у тебе хабаря". Тому, на мою точку зору, "Дія" для громадян та "Дія.City" для бізнесу є дуже великою антикорупційною реформою, яку запустила Україна. Тому ми рухаємося далі як в бік покращення законодавства та посилення антикорупційних органів, так і в бік зменшення бюрократії та збільшення діджиталізації. Погодьтеся, значно зручніше відправити якесь повідомлення через мобільний додаток і отримати сертифікат або дозвіл на свій мобільний телефон, ніж ходити, шукати кабінети, оббивати пороги. Тому я думаю, що Україна насправді робить дуже багато і не зупиняється на цьому.
Європейські партнери питали у вас про боротьбу з корупцією? Адже вони хвилюються, що після війни, коли вони вкладатимуть кошти, будуть питання щодо корупції.
В цій дискусії проблема якраз не в реформах і не в боротьбі, а з частиною питання, яка звучала як "після війни". Це те, на чому наполягали сьогодні українські спікери, я теж неодноразово говорила. В нас, на жаль, немає преференції чекати до "після війни". Нам треба відбудовувати нашу країну вже. Тому цей пошук нових формул, створення нових фондів, які прийдуть і допоможуть Україні після війни — це добре, але вже зараз потрібно шукати і можливості, і ресурси, і людей, які можуть займатися відбудовою країни сьогодні.
На що ми розраховуємо в ранній відбудові або відбудові України вже сьогодні? Ми розраховуємо, по-перше, на російські кошти, справедливо було б, аби вони були направлені саме в Україну.
Репарації?
Умовно репарації, адже репарації — це те, що країна платить добровільно. Велике питання, чи Росія захоче щось добровільно нам сплачувати. Хіба що це буде міжнародний примус. Ми говоримо про заморожені активи, кошти золотовалютного резерву Росії. В нас вже є перший позитивний прецедент: Канада почала процес перерахунку російських коштів в Україну на відновлення. Це перші 400-450 млн доларів, які вже зможуть працювати на Україну і на її відновлення. Нам дуже важливо, щоб Польща в ЄС виступила активною стороною, нашим лобістом в кращому сенсі цього слова, щоб пришвидшити трохи європейців до перерахунку заморожених коштів в Україну. Нам треба ці ресурси. Тому заморожені російські кошти — це одне джерело відновлення України вже зараз.
Друге джерело — це приватні інвестиції. Саме для того, щоб користуватися цим інструментом швидше і краще, щоб ми відновлювали країну, моя команда розробила реформу державно-приватного партнерства і від Національної інвестиційної ради при Президентові України ми внесли цей законопроєкт до Верховної Ради. На сьогоднішній день є такі сподівання, що вже в найближчому майбутньому Верховна Рада може підтримати реформу державно-приватного партнерства в першому читанні.
Це означає, що ми зможемо за приватні інвестиції відновити велику частину нашої інфраструктури і збудувати нову. Адже в України виникнуть нові потреби на певні послуги, товари, сервіси. Наприклад, в медицині ми можемо лише уявити, скільки людей потребуватимуть протезування, обслуговування. В Україні сьогодні немає такої кількості закладів, які можуть забезпечувати протезування та реабілітацію. Їх потрібно будувати. То чому б не збудувати їх в рамках державно-приватного партнерства, залучивши найкращі світові клініки, найкращих світових виробників, надавши сприяння від держави? Працюємо також і над тим, щоб відновлення України відбувалося й за рахунок інвестицій.
Голова Національного банку України Кирило Шевченко подав заяву про відставку за станом здоров’я. Як ви розцінюєте цей крок? Як він вплине на стабільність курсу гривні, на валютні операції?
Я більш, ніж впевнена, що наступник буде таким же ж професійним та зможе справлятися з викликами. В мене є певні здогадки щодо того, хто це буде, але справедливо, аби це озвучив Президент. Проте кандидати, які є, мають величезний досвід у банківській сфері. Тому я можу бути спокійна за Національний банк та стабільність гривні.
Якщо говорити про Шевченка, то треба сказати, що на долю НБУ припав величезний виклик. 7 місяців країна у війні, безпрецедентне вторгнення, руйнування, але девальвації української гривні практично не відбулося. Якщо ми зважимо на кризу, масштаб війни і певні курсові коливання, то я оцінюю роботу Шевченка як високопрофесійну.
Фото: Українське радіо
