День знань на Волині. Як вчителька з Маріуполя розпочала навчальний рік у Луцьку

День знань на Волині. Як вчителька з Маріуполя розпочала навчальний рік у Луцьку

Журналістка регіональної редакції на Волині розповіла в ефірі Українського радіо про те, як у Луцьку налагоджують навчальний процес і як у ньому беруть участь не тільки місцеві вчителі, а й вимушені переселенці, що втратили роботу у своїх зруйнованих містах та селах.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Спершу кілька слів про 1 вересня в окупованому Маріуполі. Жодних лінійок і першого дзвінка ― День знань відбувся в Маріуполі без дітей, про що повідомили в Маріупольській міськраді. Навчальні заклади у місті майже порожні. Наприклад, у школі № 41 колаборанти побоялися вишикувати дітей на лінійку, аби не показати, наскільки мало учнів прийшло до школи. Отже, ніяких сюжетів навіть для російських пропагандистських каналів зняти не вдалося. А це означає, що Маріуполь, навіть у своєму страшному стані, бореться і чекає на звільнення.

Волинські школи розпочинають навчальний рік у різних форматах. Онлайн у 50-кілометровій зоні біля білоруського кордону, змішаній формі та офлайн, залежно від наявності у школі укриття. Серед луцьких вчителів своїх перших вихованців тут, на Волині, зустрічає Катерина Плющ, яка приїхала до Луцька з Маріуполя.

Яким постав для вас Луцьк?

"Я ― переселенка з Маріуполя. І 1 квітня мала змогу переїхати, а чому саме сюди, бо моя мати народилася на Волині. Але її батько після війни відновлював завод "Азовсталь" у Маріуполі, тому сім’я моєї мами переїхала туди. Але саме на Волині у мене залишилися родичі, які були згодні нас прихистити.

Луцьк трохи менше місто, ніж Маріуполь. Я тут ніколи не була, а мама була 20 років тому. За ці роки місто розквітло, розбудувалося, і мамині враження були моїми враженнями. Мені сподобалося в Луцьку, місто дуже приємне, облаштоване, я бачила нові райони, відремонтовані школи. Дуже вдячна людям, великій кількості волонтерів, які допомагають переселенцям".

З якими відчуттями входите у новий навчальний рік?

"Цей навчальний рік буде для мене особливим. Я працювала в маріупольському технічному ліцеї, це 8-11 клас. Тут на новому місці я все починаю спочатку, у мене 5-ті класи, які йдуть за програмою НУШ. Тож життя починається з нового аркуша, бо мені довелося опановувати нові курси, щоб працювати з молодшою категорією учнів. Це певний виклик.

Щодо моїх колишніх учнів, я була класним керівником 10 класу, більшість моїх учнів, на щастя, покинули Маріуполь і мають змогу навчатися в комфортних місцях. Оскільки люди втратили житло, то більшість перебуває за кордоном. Є такі, що залишились на території Росії, адже у мешканців Маріуполя не було змоги виїхати виключно в бік України. Тому більшість рухалися через Росію, і ті, хто не мав коштів і допомоги, залишилися там. Але не через переконання, а через обставини. Більшість дітей все одно налаштовані повернутися в Маріуполь. Оскільки це 10-ті класи, то в них гостро стоїть питання вступу до вишів, і вони шукають саме українські школи, щоб завершити навчання в дистанційному форматі".

Про чудове володіння українською мовою

"Насправді я все своє життя не говорила українською. Навчалася в Донецькому університеті. Але з 2018 року, як це треба було за програмою, ми викладали українською мовою. Усі заклади Маріуполя дотримувалися вимог".

Про укриття при школах

"У Маріуполі була складна ситуація з укриттями. Можу сказати, що з третього дня ми не мали сповіщень про тривогу, тобто ми чули літаки і бомбардування, але більшість людей не мали змоги обрати укриття. У Луцьку і навчальні заклади, і будівлі більше пристосовані, є впевненість, що коли школі дано дозвіл на навчання в очній формі, то укриття відповідає усім вимогам".

Чому так важливо, щоб навчальний рік розпочався наживо?

"Мені здається, що діти за час карантину і війни почали дуже потребувати спілкування з однолітками. Не через комп’ютер, а саме очі в очі. Щоб вони могли висловити свої побажання, озвучити свої мрії. Можливо, вчителі зможуть особисто підтримати дітей, бо батьки часто мають якісь побоювання, а вчителі будуть демонструвати свою психологічну впевненість, що все буде добре. І взагалі, очний формат навчання продуктивніший, бо дитина комунікує не лише з учителем, а й з однолітками, і діти допомагають одне одному. Це важливо і приємно для дитини.

Хочу привітати всіх дітей і батьків, що ми все ж таки маємо змогу, завдяки нашим Збройним Силам, у певних закладах починати навчання офлайн. І що діти, які навчаються дистанційно, можуть здобути українську освіту і мати перспективи в нашій країні для її відбудови. Нехай буде мирне небо над нами і нехай нас усіх береже Бог. Віримо в перемогу!".

Фото: volynnews.com