Вчителів-чоловіків не так багато. Чому ви вирішили змінити крейду на автомат?
"Я тримаю крейду в кишені, тобто телефон. І автомат біля мене. У нашій країні війна, і я вважаю, що найперше ― треба відтіснити ворога, перемогти, а потім розпочати процес навчання. А жінки і волонтери в тилу допоможуть нашим дітям. Хоча у Збройних Силах є також багато жінок, ця війна всеохопна".
Чи мали ви військовий досвід раніше?
"Так, я був мобілізований у першій хвилі у 2014 році. Тобто я учасник АТО, потім 2016 року служив у лавах Збройних сил. Тож у мене не перше знайомство з армією та автоматом. Зараз важливе не знання, а вміння. І зараз всі перебувають в одному титулі ― Захисник України. Всі ми робимо одну справу".
Як змінився ваш світогляд як вчителя після повернення з фронту до школи
"Я взагалі не розумію поняття "проводити бесіди". Ти з дітьми проживаєш, переживаєш, поводишся гідно і передаєш свій досвід. Ми з учнями ходили по нашому місту Харкову, проводили безліч виїздів, були в історичному музеї, біля пам’ятних знаків. І це не для галочки чи якогось запису, а це просто власний приклад. Я викладав у школі ще "Захист України", діти бачили мене у військовій формі. І я вчитель початкових класів, в армію вони мені писали листи, ми обмінювались фото. Тому діти знають, що це не якісь там гасла, а це життя".
"Діти повертають те, що ти їм віддавав. Одна дитина, як розповіла її мама, співає українські пісні, друга надсилає малюночки, третя віршики. Дякую, діти й батьки дуже уважні, це приємності, які дають наснагу для наступного дня".
Чи плануєте після 1 вересня навчати дітей онлайн
"Коли є змога, то безумовно підключаюсь до уроків, або ж я проводив зустріч із класом в зумі. Але є моменти, коли потрібно виконувати відповідні функції, тоді я не можу підключатися. А так зв’язок є, і з педагогічним колективом також. Зараз були педагогічні серпневі конференції, районні методоб’єднання вчителів третіх класів, я був присутній онлайн. І зараз будуть батьківські збори.
Коли я виконую функцію військового, то все одно продовжую думати, який буде урок, коли я повернуся, або про інші дитячі чи педагогічні проєкти. І навпаки, коли я в школі, на цивільному фронті, то я думаю про військову ситуацію або про те, які захисні функції потрібні для школи і дітей. Я вчитель-військовий, так буває.
Це не та війна, яку пам’ятають наші бабусі й дідусі. Зараз військові дії більш цинічні, жорстокі, всеосяжні й потребують усіх енергій ― і волонтерів, і військових, і цивільних. Зараз ми розуміємо, що більш важливими стало життя, дружба, взаємодопомога. Тобто, з морального аспекту, ми почали більше цінувати одне одного, з військового ― ми постаємо військовою державою, і зараз вирішуємо найбільші виклики".
Фото: armyinform.com.ua
