war

"Іскандери" та "Панцири" на кордоні: чи очікувати на сухопутний наступ з боку Білорусі та якою буде відповідь ЗСУ?

7.06.2022 р., 09:10

Як повідомляє Генштаб ЗСУ, вздовж українського кордону з Білоруссю присутні російські військові з "Іскандерами-М", літаками та "Панцирами-С1". Координатор групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в ефірі Українського радіо спрогнозував, чи готується Росія до нового удару з півночі та чи вирішать Збройні сили України нанести удари у відповідь по території Білорусі та Російської Федерації.

Чи можливий наступ з боку Білорусі

Якщо ми кажемо про загрозу вторгнення з території Білорусі, то на сьогодні особового складу, резервів та ресурсів для реалізації вторгнення до України недостатньо. У лютому, коли в Чернігівську, Київську та Сумську області відбувалося вторгнення російських окупаційних підрозділів, то їх кількість була приблизно 40 батальйонно-тактичних груп.  Вони не змогли реалізувати успішний наступ. Більше того, про окупацію Києва не йшло мови, тому що тоді не вистачало ресурсів.

На сьогодні біля кордонів з Україною з боку Білорусі зосереджено приблизно 20 батальйонно-тактичних груп білоруської армії. Але вони не порівнюються навіть з якістю російської армії. Білоруська армія набагато гірша. Це паперова армія. Вона не настільки професійна і взагалі без будь-якого бойового досвіду. Тому концентрацію цих сил та засобів, зокрема ракетну зброю, треба розглядати як загрозу нанесення ракетних ударів по території України з боку Білорусі. Не виключено, що цей фактор також буде використовуватися, як це було в лютому-березні, коли територію Білорусі та її аеродроми Російська Федерація використовувала саме для нанесення ракетних та авіаційних ударів. 

Про удари у відповідь по території Білорусі та Російської Федерації

Це питання, яке викликає дисонанс. Я є прихильником нанесення ударів по території країни, з якої йде загроза по території України, а саме — по військовій інфраструктурі російських окупантів, які розміщені на території Білорусі. Так само, як і по території Російської Федерації. 

З іншого боку, я розумію, що повинно бути політичне рішення, а воно дуже складне. Ми стримувались не задіювати проти Білорусі якісь інші важелі впливу, окрім того, що спостерігали за тим, що відбувається на території Білорусі. Крім того, ми досить гіпертрофовано толерантно ставимося до того, що з території Російської Федерації постійно здійснюються обстріли нашої території.  Ми вже давно могли б використовувати не тільки зброю, яку нам надають міжнародні партнери, а навіть ту, яка в нас є на озброєнні для того, щоб знищувати ту чи іншу військову інфраструктуру на території РФ. 

Але я розумію, чому на сьогодні не було прийнято саме такої стратегії ведення війни на території ворога. Щодо Білорусі, це насамперед відносини між країнами. Ми можемо казати про ставлення до Олександра Лукашенка, який є тираном та вже військовим злочинцем. Але, з іншого боку, як це буде сприйматися білоруським народом і чи дійсно вони зрозуміють, що це не напад України на територію Білорусі. Деяка частина зрозуміє, а решта громадян можуть стати жертвами інформаційної пропаганди. Крім того, можуть бути залучені важелі Організації договору про колективну безпеку. Їх використання не виключене зовсім. Хоча я впевнений, що такі країни, як Казахстан та Киргизстан стовідсотково відмовлятися від участі в такій операції, якщо про неї піде мова. Але все ж таки ризики є. Тобто зменшення цих ризиків — ось чому не було завдано ударів по території Білорусі. 

Щодо території Російської Федерації, то це насамперед питання того, що РФ у відповідь може використати ядерну зброю. Хоча я не є людиною, яка вважає, що вони будуть використовувати саме ядерну зброю. Але вони можуть використовувати фактор провокації проти цивільного населення. Наприклад, дуже часто на окупованих територіях Донецької та Луганської областей вони наносили удари по цивільному населенню, а потім розповідали, що це роблять Збройні сили України. Так само росіяни можуть наносити удари по своїй території, по цивільних об'єктах, по житлових масивах. Відповідно будуть жертви, і в цьому вони будуть звинувачувати Збройні сили України та намагатимуться тиснути на наших міжнародних партнерів. 

Чи варто все ж готуватися до наступу з Білорусі, незважаючи на заспокоєння з боку влади  

До 24 лютого я казав, що про те, що зараз код червоний, що накопичення сил та засобів такої кількості біля наших кордонів — це ознака того, що вторгнення буде. Те, що президент заспокоював — це не означає, що не було підготовки Збройних сил України до нападу. Але робили зовнішній вигляд того, що нібито ми не помічаємо цього. Це свого роду була омана насамперед російських окупантів. Але наразі загрози саме сухопутного вторгнення з території Білорусі немає. Є загроза ракетних обстрілів. Зважаючи на кількість сил та засобів, ми кажемо, що у них немає ресурсу, щоб реалізувати успішний наступ саме силами білоруської армії. Підрозділів недостатньо. 

Але ракетна зброя, якою володіє Російська Федерація, має можливість влучати в будь-який об'єкт на досить великих відстанях. Наприклад, якщо говорити про "Іскандери", то це відстань приблизно до 500 км. Тобто якщо вони знаходяться на території Білорусі, то ці ракети можуть долітати до Центральної України і навіть деяких районів Південної України. Тому люди, які знаходяться постійно в зонах, куди ці ракети прилітають, не повинні ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Особливо в тих районах, які постійно під обстрілами, зокрема це Харків, Миколаїв, Київ та область, а також Чернігівська область.

Зазначимо, раніше Білорусь анонсувала проведення "мобілізаційних навчань" поблизу українського кордону. Планується, що навчання пройдуть з 22 червня по 1 липня в Гомельській області, що межує з Чернігівською областю України. 

Фото: eurointegration.com.ua

"Іскандери" та "Панцири" на кордоні: чи очікувати на сухопутний наступ з боку Білорусі та якою буде відповідь ЗСУ?

Новини по темі