Ілюстративне фото з відкритих джерел
Близько мільйона українських дітей навчаються тільки онлайн
Я сидів перед початком сьогоднішньої розмови і рахував, скільки ж років уже українські школярі не ходять нормально до школи. Починаючи з 2020 це вже почався п'ятий рік, коли спершу через проблеми із ковідом, а потім через повномасштабне вторгнення в українських школярів є серйозна проблема із офлайн-освітою, із нормальною системою освіти. Є багато зусиль і Міністерства освіти і, звичайно, вчителів, які не дають впасти українській системі освіти. Як би ви описали нинішній стан шкільної освіти, якщо в кілька речень вкласти цей опис.
Перший найбільший виклик – доступ до освіти, до фізичної можливості прийти в простір, в школу, в якесь приміщення, яке може надавати освітні послуги, може слугувати таким середовищем. Це найбільша проблема зараз. Близько мільйона українських дітей навчаються тільки онлайн. З них приблизно трошки більше 300 тисяч – це діти, які за кордоном перебувають, відповідно для них можлива тільки дистанційна українська освіта. І більше 600 тисяч – це діти, які здебільшого знаходяться в прифронтових регіонах і не мають можливості вчитися офлайн з безпекових питань на Херсонщині, Харківщині. Або через відсутність укриття: Миколаївщина, з якою наш фонд працює активно, має можливість вчитися офлайн за умови достойного і зручного комфортного укриття, в якому діти можуть безпечно перебувати тривоги. Ще приблизно 700-800 тисяч вчаться у змішаному форматі.
Діти відстають від своїх однолітків в математичних знаннях на кілька років
Чим погана дистанційна освіта, зважаючи на розвиток штучного інтелекту?..
Тут буде два пояснення. Перша буде емоційна історія: навчання онлайн. Хлопчик з початкової школи ніколи не був в школі, не вчився в ній фізично. Він не розуміє цього процесу навчання, як це нормально приходити до школи, знайомитися зі своєю вчителькою, знати її. Йому увімкнули онлайн-урок, а він сказав: "Можете перемкнути? Мені ця ведуча не подобається". Він навіть не сприймав, що це людина, яку не переключиш. Це твій вчитель, з яким потрібно взаємодіяти. У дитини відсутній соціальний навик розуміння, що він має якось взаємодіяти зі світом. Друга історія більш раціональна: це те, що показує PISA (Programme for International Student Assessment, програма міжнародного оцінювання учнів – міжнародне дослідження якості освіти, яке започаткувала у 1997 році та координує Організація з економічного співробітництва та розвитку – ред) – одне з найкращих світових досліджень якості освіти. З 2018 року Україна почала брати участь в цьому оцінюванні, останнє було у 2022. За результатами 2018 і 2022 вже відбулося значне погіршення, але результати показали – це якраз були 15-річні діти, тут ковід більше і перший рік війни великої – що діти відстають від своїх однолітків в математичних знаннях на кілька років.
Що таке "вулик"?
Ви запропонували вирішення у вигляді "вуликів" так званих. "Вулик" – це що?
Навесні 2022 року наші співзасновниці Анна Пуцова та Анна Новосад поїхали в Чернігів, побачили, що з 32 шкіл 28 були пошкоджені, дітей купа, треба щось робити. Треба швидке реагування на ситуацію, аби у дітей була можливість вже якось продовжувати навчання тут і зараз. Перша назва була Digital Learning Center – цифрові освітні центри, які би передбачали безпечний, класний, комфортний, симпатичний простір. Це 50-60 м² – клас, який може поміщати 20-40 учнів залежно від посадки, в якому будуть гаджети, дидактика, навчальні різні матеріали, книжки, карти. І наставники, ментори, які створюють коордонацію цього центру. Але це не формат такого класичного освітнього представника.
Ці центри стали надолуженням освітніх втрат
Чим це відрізняється від школи?
Це радше схоже на позашкільну освіту. І це центри, які зараз для нас стали центрами надолуження освітніх втрат і стали магнітами повернення громади до життя. Вже їх є близько 90 – це мережа, хоча по Україні їх близько 300, тому що різні організації так само підхопили цю ідею і почали їх створювати з різними своїми відтінками, але суть залишається та сама. Ізюм, де ми зробили такий "вулик" в укритті в єдиній вцілілій школі – це місце під землею одразу – стало місцем, де діти писали НМТ, тому що більше ніде безпекових умов не було, куди приїжджав Жадан і читав вірші. Вони стають місцем, де можна проводити вже не тільки для дітей заняття, а загалом повертати життя в громаду.
Хто оплачує роботу цих наставників, які там працюють?
Міжнародні партнери.
Які предмети найзатребуваніші?
Ми йдемо за основними предметами: українська мова, математика, історія, англійська. Це чотири ключові фокусні предмети, з якими ми працюємо саме в розрізі надолуження освітніх втрат. Якщо ми говоримо про наповнення функціонування "вулика", то там можуть бути різні, залежно від самої школи. Наприклад в школі дуже класна інформатика і ми додатково можемо з партнерами IT-сфери закупити 3D принтери і там стається STEM-лабораторія. І цей "вулик" стає більш технологічний, друкують різні класні штуки. Десь це більше психологічна підтримка. Це стає місцем, де можна щось робити. Там відбуваються і психологічні програми для тьюторів, для вчителів, і батьки можуть щось проводити. Це стає потім стихійною, класною, неконтрольованою в хорошому сенсі силою, яка дозволяє громаді робити хороші речі.
Олександра Шевченко та Вадим Карп'як у студії Радіо Культура
За 2024 рік близько 25 000 дітей пройшли програми надолуження освітніх втрат
Шкільну систему "вулики" замінити не зможуть, це може допомогти десь точково підтримати, але більшість дітей все одно не матимуть цієї підтримки. Бо ви ж не зможете замінити державну систему освіти?
Очевидно. У 2024 році у нас була прицільна Дніпропетровщина, як фокусний регіон, Харківщина трошки менше. 2025 ми плануємо на Запоріжжя розширюватися. І це мережа, яка дає можливість каскадно допомагати. В нас за минулий близько 25 000 дітей пройшли наші програми надолуження освітніх втрат. Ми працюємо з регіонами, де це найбільше потрібно. Коли ми говоримо про центральну Україну – Вінницька, Львівська, Волинська області – ситуація там, звісно, краща з точки зору і безпекових умов, і психоемоційного стану дітей, тому що там менша по частотності кількість тривог дозволяє їм в школі знаходитись і більш-менш спокійно вчитися протягом дня, якщо в школі є укриття. На Харківщині ситуація інакша. І тому ми з цими регіонами працюємо.
Ви минулого року проводили дослідження ефективності "вуликів". Можете поділитися результатами цього дослідження?
Для багатьох дітей це стало просто місцем, куди можна приходити побути. Це можливість просто там бути. У "вулики" просто приходять. Тут уже питання не освітніх втрат, а просто можливості десь соціалізуватися. Наша ціль – зробити тяглість і сталість цього процесу без нас. Бо ми не можемо бути присутніми завжди всюди. Нам важливо, щоби ці осередки породжували кола на воді. У нас є програма UActive – програма для підлітків з наших громад деокупованих або які постраждали від війни і ми там їх навчаємо проєктному менеджменту. Вони потім запускають певні продукти, проєкти в своїх громадах. І от за минулий рік вони без нас на свої проєкти без нашої підтримки нафандрейзили близько 168 000 доларів. І оце показник того, що ми чомусь навчили, ми дали поштовх. Це також повернення людям віри в те, що вони можуть продовжувати жити в себе вдома попри те, що вони пережили і розвивати свою громаду.
А недоліки які?
Громади бувають різні. "Вулик" десь не стає природним джерелом. Є громади, які не так райдужно це сприймають. Ми шукаємо іншу громаду, де це більш необхідно буде.
Школа має завжди функціонувати, як союз трьох: школа, дитина, батьки
Коли ми говоримо про ваші "вулики", то чи опирається ви, чи робите спробу опертися на батьків? Тому що перші, хто зацікавлені в освіті, мають бути батьки.
Школа має завжди функціонувати, як союз трьох: школа, дитина, батьки. Роблячи наше дослідження, в нас були учні, вчителі і батьки. 76% батьків вважають, що після відвідування центру їхня дитина почала більше цікавитись навчанням та читанням. 99% батьків підтримують ініціативу відкриття "вулика" в їхньому закладі освіти. Одним із факторів повернення сімей в Україну є розуміння, що дитина буде мати можливість безпечно вчитися в школі. Навіть для тих жінок, які в Україні, часто-густо вони не можуть іти на роботу, якщо дитина вчиться на дистанційці.
Чи пробували ви шукати таких людей, які почнуть організовувати, саме в батьківських колах?
Ми тут у цьому плані на підлітків покладаємося. Один із прикладів: Михайло-Коцюбинське, Чернігівська область. Школа зруйнована, були в окупації. Ми ще в 2023 році мали для них програму. Підлітки вже випустилися зі школи. Вони свій проєкт реалізували, але створили свою громадську організацію і продовжують підтримувати громаду вже ширше не тільки в межах закладу освітнього, а і далі рухатися з громадою.
"Дуже добре, що партнери міжнародні підтримують"
Що зараз треба робити, щоб врятувати саме систему шкільної освіти і приводити її до тями відповідно до нинішніх вимог і викликів?
Доступ до освіти – це перша пріоритетна частина, з якою все-таки треба працювати в умовах війни. Ми не знаємо, скільки війна буде тривати. Діти не можуть чекати завершення війни, їм потрібно вчитися зараз. Максимальна можливість дітям мати якісь острівці, де вони фізично зустрічаються, бачать, взаємодіють, де це безпеково можливо. Ми маємо з цим працювати, особливо в регіонах, які найбільше цього потребують.
Друга – продовження НУШ, реформи, яка стартувала 2016 року. Вона рухається, вона має рухатись, вона має підтримуватися. Дуже добре, що партнери міжнародні підтримують державу в цьому. І це якраз про систему, це якраз про результати, які важко побачити сьогодні-завтра, це історія на десятиліття. Треба робити і оновлені підручники, і оновлені програми, робити навчання для вчителів, тому що написавши класний освітній матеріал, це ще не гарантія того, що він буде впроваджений якісно на місцях. Треба працювати з піаром освітньої сфери, робити її привабливою, щоби кожен громадянин в Україні розумів, що освіта його стосується. Бо освіта – це про його завтрашній день. Є у нас дослідження Світового банку, яке говорить, що за один рік пропущеного очного навчання можуть знизитися заробітки людини на 9% через те, що він щось не довчив. Це впливає на загальну можливість дитини потім знайти своє місце в світі і реалізуватися. Зараз реформою опікуються найкращі освітяни в своїх галузях предметно. Наша команда теж працює з розробкою освітніх програм для старшої профільної школи, як має викладатись математика в старшій школі, як має викладатись українська мова.
