Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Дід Мороз: з'явився в Російській імперії, а більшовики не відразу, але взялися його пропагувати
Відколи ми святкуємо Різдво 25 грудня, я не помічаю ажіотажу довкола саме Нового року. Які ваші спостереження?
Змінюється ритуал святкування, змінюється він і календарно. На рівні масових свят одна традиція виробляється, приватно у людей залишились спогади свого дитинства і вони їх намагаються відновити через різні символи. З Новим роком у нас пов'язані кілька міфів уже нових.
Найбільш стереотипним атрибутом саме Нового року був Дід Мороз, який звідкилясь узявся. Раніше якраз був більш поширений Святий Миколай в Україні.
Україна була певний час розділена між державами і були свої традиції святкування на території, підконтрольній Австро-Угорщині і території під Російською імперією. Головний міф, який сьогодні дуже часто транслюється скрізь і люди його повторюють, що Діда Мороза вигадали більшовики. Насправді це не відповідає дійсності, тому що образ Діда Мороза з'явився в Російській імперії. І він був досить популярний у міському середовищі, його можна побачити на листівках різдвяних того часу. Причому він уже виглядав схожим на того Діда Мороза, який потім у Радянському Союзі буде експлуатуватися: це дідусь із бородою, підперезаний кушаком, в червоному одязі, в тулупі і ще й з маленькою дівчинкою. Образ цей був.
Його походження досить цікаве, бо ми можемо його віднести до стародавніх уявлень язичницьких, слов'янських, пов'язаних із морозом, як божеством, але все-таки він був тривалий час злим божеством, який може вбити, заморозити і розгнівати. І подарунки йому скоріше носили і пропонували, з'явилася літературна основа для цього персонажа і він одразу почав функціонувати, як досить світський персонаж, не пов'язаний з релігійними уявленнями напряму, бо він прийшов із книжок. З'явилася книжка Одоєвського "Казки Дідуся Іринея". Там вперше він уже мав якісь риси доброго дідуся. І потім цей образ поступово почав входити в культуру святкування масово. Більшовики на початку з ним боролися, вони називали його в перші роки після революції "старорежимним йолочним дідом", як сказав Дем'ян Бєдний – відомий поет і пропагандист того часу. І тривалий час це було уособленням буржуазних традицій і уявлень. І це був абсолютно неправильний персонаж. Його не можна було пропагувати.
Повернення до нього відбулося тільки в 1935 році, коли стався певний розділ між політикою досить жорсткого вичавлювання з народу рекордів і залякування. І настав час дати якийсь уже і "пиріг". Сталін промовив на нараді стахановців свою відому фразу, що "жити стало краще, жити стало веселіше". І це дуже швидко саме на святах почало відбуватися, тому що змінився підхід до святкування. І діти виявилася найкращою цільовою аудиторією для цієї зміни. І з цього часу з 1935 на 1936 рік перше новорічне свято в Радянському Союзі відбулося в Україні у Харкові, раніше навіть, ніж в Москві – 30 грудня. І був присутній Дід Мороз. І, найімовірніше, більшовики його взяли саме, як образ, тому що він не пов'язаний був із релігією напряму і сприймався світським персонажем. Далі вже в 1937 році Снігурка додалася до нього, як його онучка. І поступово почала вироблятися система святкування з ранком, з карнавальними костюмами, з віршами, піснями. І Діду Морозу залишили функцію дарителя. Він пропонує подарунки всім однакові стандартні, не індивідуальні, всі діти рівні. І таким чином Дід Мороз перекочував із цієї старої традиції, яка вже існувала в Російській імперії.
Святий Миколай: на масових заходах в Україні із Санта Клаусом, але не Дідом Морозом
У Західній Україні, безумовно, святкування Святого Миколая фіксується всіма етнографами. І в літературі також ми його бачимо. І сьогодні я бачу певне змішання двох традиції на рівні святкування. Я нещодавно проводила для себе опитування в одній з груп, де мами українські об'єднані. І з'ясувалося, що і в садочках, і в школах це зараз такий мікс – святкування новорічне вже дійсно під Різдво змістилося, але воно частіше за все проводиться між Святим Миколаєм і Різдвом і поєднує обидві ніби традиції. Тобто, там часто присутні Святий Миколай і якісь персонажі казкові, іноді навіть Санта Клаус, в залежності від організаторів свята і їх уподобань. І все одно залишається певна традиція того ранку, коли є і якісь костюми, є пісні, вірші, але вже додаються і оці відновлення українських етнографічних традицій з колядуванням, з ряженими, із різними українськими стародавніми колядками. Тобто поки що це досить сире явище, коли йде перехрещування традиції. Єдине, що практично із 200 моїх респондентів ніхто не сказав, що був Дід Мороз присутній. Його на сьогодні я не бачу. Можливо в родині десь він ще існує на рівні приватної справи, але на масових святах його немає.
Гноми: "нічого поганого я не бачу"
Що це за масова тема гномів?
Це все-таки скандинавська тема. І вона стала популярною, тому що це досить яскравий етнографічний казковий персонаж, який сам є дуже яскравим. І те, що у нас швидко запозичуються традиції інші, мені не здається, що тут є щось погане, це свідчить про відкритість суспільства. І що мене найбільше зараз радує і в чому я бачу дуже гарну тенденцію, що ми можемо самі визначатися, що ми маємо право обирати, що і як святкувати, якими символами наповнювати нашу оселю і взагалі наше свято. Це дуже важливо, тому що в радянські часи, наприклад, це робилось директивно. Навіть звернення Постишева (керівник Радянської України, якого зрештою розстріляли під час сталінського терору – ред.) про відновлення ялинки супроводжувалось словами, що взагалі не має бути жодного колгоспу чи будинку піонерів, де не стоятиме цієї ялинки. Тобто, жорстка директива: тільки так і не інакше. За рік уже виробили методички, як воно має виглядати, яка ялинка, що повісити. Червоноармійці, будьонівці, полярники, прикордонники – це все була не ініціатива дітей чи батьків. А зараз ми можемо обирати. Якщо нам хочеться гномів, ми ставимо гномів. Якщо ми хочемо обов'язково весь цикл різдвяний етнографічний дотриматися – то ми теж маємо всі можливості це робити. І це дуже позитивно сприймається мною. Я думаю, що ми переросли уже той час, коли люди просто змушені були робити так, як від них очікує хтось. Тому в гномах нічого поганого я не бачу.
Новорічна "радянська" ялинка: насправді не аполітична
Якщо ми говоримо про наше суто традиційне українське святкування, то воно лише в рамках оцього релігійного свята, саме Різдва, народження Ісуса Христа, тощо? Але ж це теж не так. Це ж має також передісторію оту давню язичницьку...
Так, авжеж, всі традиції трансформуються і щось залишається, щось додається. Я досить далека від думки, що треба чітко-чітко дотримуватися якихось традицій, тому що вони нібито віковічні. Насправді я прекрасно розумію, як швидко змінюється уявлення про якісь речі, про традиції, змінюються тренди, як відбувається ребрендинг якихось ритуалів, якихось свят. Про це все абсолютно немає сенсу сперечатися. Якщо людина бачить, що її душа тяжіє до якогось відновлення традиції, яка була в родині, то чому б і ні. Якщо вона просто зацікавилась історією і змогла дізнатися щось про етнографічне свято, як воно виглядало в Україні до революції і вона хоче це відроджувати – будь ласка. Бо багато хто взагалі із людей старшого покоління – я постійно відстежую ці віяння – говорить про те, що радянське свято ялинки було прекрасне і чому його поміняли? І воно ніби було не політичним, не ідеологічним, але це ж неправда – і це ще один міф, що воно не мало ідеологічного і політичного змісту. Бо саме завдяки йому робили відданих лояльних громадян Радянського Союзу і дітей завдяки тому, що створювали їм це свято і в той же час пропагували ідею, що саме спочатку Сталін, потім інші турбуються таким чином про дітей. І плюс наповнювали його іграшками воєнізованими і політизованими, пов'язаними із політикою, вірші різноманітні, які і досі згадує покоління 40+ – їм почати будь-який віршик розповідати і вони його продовжать.
