Юрій Федоренко. Фото: facebook / fedorenkoys-2
"Кожна посадка і позиція, через яку прорвався ворог, всіяна тілами російських окупантів"
Передусім давайте поговоримо про стан справ у зоні відповідальності вашого батальйону.
Розділю відповідь на дві частини. Перше — це Харківщина в районі населеного пункту Глибоке. Ситуація там повною мірою контрольована Силами оборони України. Незважаючи на різні заходи, які вживає противник з метою прориву наших бойових порядків, жодних успіхів на полі бою у окупантів немає. На цьому відтинку у звʼязку з професійною роботою ініціатива повністю перебуває в руках Сил оборони. Щиро розраховую, що вдасться забезпечити такий же результат і в 2025 році.
Інший відтинок – Купʼянщина. Там ситуація дещо інша і ворог дещо відрізняється. Передусім це повʼязано з кількістю живої сили, ресурсу та техніки, яку противник може залучити в моменті для ударно-штурмових дій. За попередні періоди противнику було визначено завдання до 1 листопада оволодіти Купʼянськом Лівобережним та Купʼянськом Вузловим. Це завдання противник не виконав: витративши надвеликий ресурс живої сили і техніки, вони не змогли реалізувати поставлене завдання.
На поточний момент момент ворогу вдалося на полі бою досягнути такого: в напрямку населеного пункту Кругляківка противник змін отримати за попередні періоди тактичні результати й зайти в сам населений пункт Кругляківка, намагатися розширити "клин" у напрямку населеного пункту Колісниківка, а також вниз по течії — до Загризового. Для того, щоб реалізувати це завдання, ворогом було спалено на полі бою, за попередніми підрахунками, до 70 одиниць легкоброньованої техніки. Особовий склад противника достатньо складно підрахувати, кожна посадка і позиція, через яку прорвався ворог, всіяна тілами російських окупантів.
На поточний момент, після попереднього періоду досягнення ними результатів, противник намагався покращити своє положення й розширити цей "клин" у напрямку населеного пункту Колісниківка. Тільки за останні 7 днів противник чотири рази виходив з бронею. Близько 30 одиниць техніки було задіяно. Щоб слухачі уявили, які відбуваються ударно-штурмові дії, то після масованих артударів, атак авіацією, під супроводом безпілотних систем противника, вони виходять на один відтинок в цій операційній зоні для вчинення відволікаючого маневру. Це 5-6 одиниць броні, на якій знаходиться штурмова піхота під так званими завареними "мангалами" та "сараями". Після того противник здійснює основний удар в іншій операційній зоні цього району. Відповідно, всі чотири атаки противника, де загалом була задіяна вищезазначена кількість техніки, були відбиті Силами оборони. Противник на полі бою втратив до 90 одиниць броні. Що стосується штурмової піхоти, то робота Сил оборони щодо виявлення та знищення йде цілодобово. Чи дало це можливість противнику оволодіти нашими позиціями? В районі основного удару — ні. Нам вдалося витримати цей натиск і як наслідок втрат позицій Сил оборони не було.
Окремо також хотів би визначити один аспект — під час першому накату із залученням десяти одиниць для основного удару була робота, яка особисто мене надихає і дає віру в наше майбутнє. Кожна бригада, з якою нам доводиться працювати, навчилася з початку повномасштабної війни воювати достатньо якісно і "читати" ворога, розуміти його, передбачати і вводити в оману. Але не кожна бригада воює як окремий юніт. Якщо казати про відтинок, то взаємодія між різними структурними підрозділами працює як єдиний злагоджений механізм. Так, виявлення техніки відбулося одним "організмом", візуальне взяття під контроль — іншим, і вогневе ураження відбувалося відразу із залученням двох "організмів" плюс батальйону "Ахіллес". Дві одиниці техніки — БМП — були знищені за рахунок ручних гранатометів. Це до тих, хто каже, що українська піхота воює якось по-іншому. Насправді змінився сам театр бойових дій і змінився безпековий фактор на самій лінії бойового зіткнення. В 2022-му, на початку 2023-го року основними проблемами були артилерія, авіація, міномети, станом на сьогоднішній день безпілотна компонента, зокрема й ворога, внесла зовсім інші реалії у ведення бойових дій.
"Маскарад", просочування окупантів і більш, ніж якісна протидія з боку Сил оборони
Тут ще варто згадати, що росіяни вдаються до дій диверсійно-розвідувальних груп. В одному з інтервʼю ви розповідали, що в рамках так званого "маскараду" вони переодягаються в український однострій і намагаються проникати в наші бойові порядки. Наскільки важко таких "ряжених" вираховувати і ліквідовувати?
Коли противник починає активно застосовувати різний "маскарад"? Коли він не має успіхів на фронті. Ми не будемо ідеалізувати процеси, в Силах оборони є низка проблем. Проте найсмішніша в поточних реаліях розвідінформація, яка зайшла від ворога, — це коли військовослужбовці відмовлялися від виконання бойових завдань, скаржачись на те, що Сили оборони їх громлять, і казали: "Коли вже Трамп обійме посаду і, можливо, закінчиться ця війна". Як ви розумієте, російському Івану не дуже хочеться вмирати в українських окопах, але система примусу продовжує працювати у окупантів більш, ніж якісно.
Що стосується "маскараду", то ситуація виглядає наступним чином. Де противник не може отримати по фронту значних успіхів і виконати поставлене завдання, вони вдаються до різних тактик. Зокрема це просочування через наші бойові порядки — практика, яку противник застосовує не перший-другий день. Це відбувається з початку війни Росії проти України в 2014 році, просто більш масованого розміру це набуло під час повномасштабної війни. Ворог переодягається в український однострій, намагається різними способами просочуватися через бойові порядки й накопичуватися на наших місцях, де перебувають і працюють мінометники, артилеристи, безпілотні системи і таке інше. Яке основне завдання? По-перше, це диверсійне розвідування, тобто завдання максимального вогневого ураження по наших засобах. Друге — це розвідувальна функція. Третє — це, звісно, функція певної підтримки: інколи російські окупанти займають визначені рубежі й чекають, поки по фронту піде активний наступ для того, щоб саме в цей момент виявляти себе і починати діяти.
Нам добре відома така тактика противника. Але Сили оборони діють більш, ніж якісно: інколи буває так, що противник перебуває у визначених місцях, йому вдалося просочитися, він щиро розраховує, що діє в інтересах російських військ, а насправді він перебуває в руках наших спецпризначенців і підігрує на користь дій Сил оборони. Такого в Силах оборони відбувається дуже і дуже багато — коли ми обігруємо противника, змушуємо його грати за нашими правилами. Хлопці, які цим зайняті, не мають дуже великого публічного визнання, бо їхня робота – це те, про що не розповідають. Але якщо казати про спеціальну службу за час повномасштабної війни, то вони також наростили свої спроможності в професіоналізмі і специфічному виконанні поставлених завдань. Тому ця тактика противника результату на полі бою, який вони очікували, на сьогодні не дає.
"Не хочемо в майбутньому воювати — маємо бути готовим до війни"
Давайте поговоримо ще про питання мобілізації. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський сказав, що в Україні термін підготовки мобілізованих планують збільшити до двох місяців. На вашу думку цього достатньо? І які знання за цей час новобранці мають отримати?
Що стосується поточних реалій, то це абсолютно правильне та виважене рішення, що дасть змогу наростити спроможності з точки зору підготовки особового складу. Живучість на полі бою, виконання бойових завдань і можливість утримувати наші бойові рубежі напряму повʼязані з підготовкою. Після підготовки, яка збільшиться до двох місяців, є ще період адаптації на базі бойових бригад, — до 20 діб. Після потрапляння в бригаду, це ознайомлення з бойовими бригадирами, з колективом, з яким ти будеш виконувати бойові завдання, і зі специфікою самих бойових завдань. В поточних реаліях це все, що можна дати.
Щоб це (війна — ред.) не повторилося в майбутньому, на мою думку, всі українці мають бути військовозобовʼязаними — як чоловіки, так і жінки. Воювати в загальному порядку з 23 років відповідно до необхідності, а починаючи зі старших класів школи і з 18 до 23 років всі мають проходити загальновійськовий вишкіл. Тоді ми матимемо підготовку не 2 місяці від цивільного до військового, а 5-6 років. А 5-6 років — це високий рівень і високі можливості зберегти життя і виконати бойові завдання. Тому зараз робимо все, що можемо, а на майбутнє це потрібно врахувати. Не хочемо в майбутньому воювати — маємо бути готовим до війни.