Ілюстративний колаж
Погрози на кшталт "червоних ліній" вже не працюють так, як працювали раніше
Розкажіть детальніше про свої дослідження?
Нашою основною задачею було подивитися на загальноросійські медіапростори найпопулярніших, найбільших російських телеграм-каналів на кшталт ТАСС чи РІА Новості – рупорів Кремля. Які саме вислови їхніх політиків та офіційних осіб транслюють найбільше серед тих, які містять погрози Україні або Заходу. Ми хотіли зрозуміти, наскільки взагалі з часом від початку повномасштабного вторгнення змінилась ця погрозлива риторика Кремля. І для цього ми відслідковували всі цитати, дивились, кого саме цитували і які погрози лунали. Не забуваючи, що погрози самі по собі бувають дуже різні: це може бути якась абстрактна риторика на кшталт "червоних ліній", які хтось має перетнути і щось після цього станеться. Погрозою може бути вже більш конкретна фраза з вимогою, наприклад, розірвати дипломатичні відносини або змінити політику використання ядерної зброї, що теж є погрозою. І наша задача була зрозуміти, що змінилось за останні три роки.
Що ж змінилося?
Ми, коли знайшли всі погрози, перебравши понад мільйон усіх повідомлень в цих медіа, виокремили майже 1000 повідомлень, які містили погрози. Після цього подивились, чи це погрози абстрактні – "червоні лінії" або якісь невідворотні наслідки, які мають настати, або це все ж таки більш матеріальні погрози. Тобто вони спираються на дуже конкретний наслідок, який має настати. І вже ці матеріальні теж, в свою чергу, ми розбивали на декілька типів. Це, наприклад, дипломатичні дії, економічні дії на кшталт санкцій з боку Росії проти країн Заходу. Це можуть бути військові погрози. Це, наприклад, якісь тренування військові або тестування нової зброї не ядерної. Ну і, звичайно, звертали увагу окремо на ядерні погрози, оскільки ми розуміємо, що це, здається, єдина найбільш матеріальна і найбільш діюча погроза, яку використовує Росія. І дивилися на динаміку зміни. Побачили, що на самому початку повномасштабного вторгнення і ось місяць перед – січень 2022 року – був найбільш активний період використання ось цієї риторики погроз. І там більшість погроз були абстрактними. Тобто якраз казали про ось ці "червоні лінії", мали на меті залякати країни Заходу, країни-партнери України, щоби, як вони казали, не призвести до ескалації з боку України або країн Заходу. Потім ми побачили, що у вересні 2024 року вперше від початку повномасштабного вторгнення кількість погроз випередила період до початку повномасштабного. І тут ми бачимо, що погроз стало більше. Ми за вересень нарахували 11 унікальних висловлювань – майже що три дні хтось із політиків РФ найвищого рангу висловлював яскраву радикальну погрозу Україні або країнам Заходу, що стало результатом дозволу на використання далекобійної зброї по території Росії. Тобто це для них стало найбільшим тригером, який спричинив таку активізацію цих погроз, цієї риторики, яка навіть обійшла період до початку повномасштабного вторгнення. Оскільки ми звертали увагу на різні типи погроз, то зараз вже в 2024 році риторика стає все менш абстрактною. Їхні погрози на кшталт "червоних ліній" вже, напевно, не працюють так, як працювали раніше.
Медведєв посів місце Жириновського
Вони ж теж роблять заяву і дивляться на реакцію?
Так, звичайно. І ми розуміємо, що у різних заяв ще й може бути різна цільова аудиторія. Є заяви, які говоряться для внутрішньої аудиторії, є заяви, які лунають для західної аудиторії. Бо ми знаємо, що всі заяви Путіна, Лаврова, Медведєва активно знаходять своє віддзеркалення в західноєвропейській і світовій пресі. І тому для них важливо ці заяви зробити такими, щоб вони були універсальними і досягли своїх цілей. Після української операції в Курській області ця риторика "червоних ліній" майже зникає, тому що, здавалося б, які ще "червоні лінії" мають залишитися…
Скількох спікерів ви моніторили висловлювання?
Найбільше погрози лунають і їх цитують медіа найвищого рівня в Росії – це, звичайно, Володимир Путін, він абсолютний лідер. Також це Сергій Лавров, Дмитро Пєсков, Марія Захарова. Окреме місце посідає Медведєв, оскільки він та людина, яку часто цитують і він дуже активно використовує цю риторику погроз Заходу та Україні. Він посів місце Жириновського, бо має бути якийсь радикальний спікер, який говорить щось таке яскраве, емоційне. Ми побачили, що саме Медведєв найменше був схильний до абстрактних погроз, був тим рупором, який використовував найбільше ядерної риторики. Він розповідав про те, що залишиться від західних партнерів "мокре місце", озвучував, що давайте використаємо проти країн Заходу ядерну зброю. Ми розуміємо, що ця риторика звучить матеріально, але насправді за нею не стоять ухвалення реально таких рішень. Це скоріше якраз погрожувати – його основна функція. І погрожувати максимально конкретно, максимально агресивно. І цим він відрізняється і від Путіна, і від Захарової, і від Лаврова. Тобто він таки має свою окрему роль у цій риториці погроз.
Росія дуже багато вкладає ресурсів, щоб оцінювати власні інформаційні кампанії
Чи є у росіян такий моніторинг, як у нас?
Ми точно знаємо, що Росія дуже багато вкладає ресурсів і зусиль, щоб моніторити інфопростір в різних сферах, щоб оцінювати власний вплив і власні інформаційні кампанії. Але, на жаль, на відміну від нашої ситуації, коли більшість аналітичних звітів є публічними і важливими, щоб розбудовувати загальне розуміння професійної спільноти, російські звіти скоріше використовуються в Кремлі та використовуються на найвищому рівні для формування їхніх інформаційних операцій і не є публічними. Є, звичайно, прекрасні дослідження, які для нас насправді дуже важливі, які роблять опозиційні, ліберальні так звані окремі російські медіа, тобто ті медіа, які є іногентами в Росії, які найчастіше виїхали за кордон і роблять свої дослідження. Оскільки вони дуже добре розуміються на внутрішньому контексті, мають своїх інформаторів, ресурси, вони роблять окремі дослідження, наприклад, з аналітикою про кількість загиблих військових у Росії на основі внутрішніх звітів. Вони також окремо досліджують російську пропаганду. Але в той же час ми з боку саме російської офіційної позиці частіше за все маємо робити якісь власні дослідження і припущення, щоб розуміти, що там відбувається. Тому що ми знаємо, що кількість грошей, які Кремль виділяє на інформаційні політики, кампанії та організації щороку зростає. І при цьому ми бачимо, що їхні рупори Кремля за кордоном багато де не блокуються. Ми знаємо, що вони розростаються в Африці та в Латинській Америці. Саме при цих інформаційних центрах формуються цілі мережі неформального прихованого впливу. Вже дуже багато досліджень, які демонструють, що якщо і фінансується умовний якийсь РТР, ми знаємо, що у них є дуже багато маріонеткових медіа, "сірих", куплених Росією експертів, які доносять російські наративи там, де офіційні рупори заблоковані. У них зростає фінансування. З нашого боку ми якраз і робимо все більше досліджень і все більше зусиль, щоби краще розуміти нашого ворога в інформаційному просторі й протидіяти впливу, навіть не полишаючи демократичної позиції. Станом на сьогодні дуже багато подібних і технік, і досліджень активні і допомагають боротися проти російських операцій та впливів.
А чи можете ви сказати, що в Україні є фахівці, які тверезо розуміють російський контекст і розуміють причинно-наслідкові зв'язки тих подій, які відбуваються в Росії.
У нас якраз в Україні станом на сьогодні вже пречудово розбудована мережа партнерських організацій від фактчекінгових до аналітичних, які працюють з дослідженням і розробці інструментів протидії російській дезінформації та пропаганді. І таких організацій багато, які вже станом на сьогодні мають дуже високу і якісну експертизу і співпрацюють з багатьма закордонними, щоби розповісти про те, як же влаштований цей російський інформаційний вплив. Багато є партнерських організацій від Детектор Медіа, VoxCheck, StopFake, Опора. Станом на сьогодні, завдяки тому, що активна робота з протидії і з боротьби з Росією почалась задовго до 2022 року, то в Україні ми вже напрацювали достатню експертизу і можливість впливу, а не тільки аналітики з цієї сфери. Тому я би тут залишилась, напевно, такою оптимісткою трошки.
Розбудова наративу, що росіяни воюють нібито не з Україною
Трохи про обсяг промонітореної інформації…
Сьогодні, якщо ми кажемо про дослідження пропаганди чи дезінформації, то ми не можемо не досліджувати великі дані. В цьому дослідженні, де ми аналізували, здавалося б, всього лише 10 російських медіа, але продуктивних, які мають часто понад 100 публікацій на день. І це 1,2 млн дописів, серед яких ми за допомогою методів машинних алгоритмів, морфологічного аналізу, виокремлювали саме цитати, погрози і їх класифікували. І ми працюємо дуже багато з алгоритмами, зі штучним інтелектом. Великі мовні моделі якраз дуже сильно допомагають не тільки пропагандистам створювати фейки та писати коментарі в українських соціальних мережах українською мовою з російськими наративами. Але і аналітикам ці великі мовні моделі дуже допомагають аналізувати ці великі обсяги. Бо ви ж розумієте – 1 млн повідомлень… Зараз штучний інтелект стає дуже помічним. І все більше ми працюємо з величезними масивами – весь Telegram, мережі зв'язків. Або коли ми проаналізували близько 100 000 коментарів тільки за листопад цього року на тему якраз конфронтації Росії з НАТО чи ядерної зброї. І ми бачимо, що тільки коментарів було близько 100 000 і завдяки ось цим методам машинних алгоритмів ми змогли виділити найпопулярніші теми, підтеми, про що саме писали. Або коли ми проаналізували всі брифінги, так звані зведення Міністерства оборони Росії від початку повномасштабного вторгнення. Ми подивилися, скільки разів вони в цих зведеннях про нібито знищену зброю згадували інші країни, крім України і Росії, а саме західних партнерів України. І там, до речі, теж дуже цікава знахідка: ми побачили, що вже в 2024 році майже 90% всіх брифінгів містили щонайменше назву однієї іншої країни. Тобто коли вони казали, що вони знищили "Хаймарс", вони обов'язково писали, що це "Хаймарс", вироблений в США. Вони біля майже кожної назви зброї, яку вони нібито знищили – ми знаємо, що вони дуже часто брешуть про знищену зброю, але ми аналізували саме їх дописи, не звіряючись із реальністю. І ми побачили, що якщо там "Цезар", то це вироблений у Франції, або вироблений в Німеччині, або вироблений в Польщі, в Ізраїлі. Чеська зброя така-то. І виходить, що вже під кінець 2024 року вже майже жоден брифінг не проходив без згадки інших країн. І тут ми розуміємо, що це не про віддзеркалення реальності, а скоріше про розбудову наративу, що вони ведуть війну не з Україною. Це на їхню внутрішню аудиторії постійне навіювання, що вони нібито воюють зі США, з НАТО та з іншими країнами, тому що вони згадують не Україну, а вони згадують ці країни, і що це вже починається Третя світова.
