Світлана Остапа. Фото: ФБ-сторінка "Svitlana Ostapa"
"Це була ейфорія"
— Рівно десять років тому – 17 квітня 2014 року – в Україні ухвалили закон про суспільні медіа. Які виклики попереду ще стоять?
Я пам'ятаю дату ухвалення закону в 2014 році. Це була ейфорія. Ми завдячуємо ухваленню цього закону Революції гідності, бо на Майдані це була одна з умов медійної реформи. Це стосувалося і створення суспільного мовлення, роздержавлення друкованих медіа. Закон про Суспільне ухвалили 17 квітня, а щодо роздержавлення медіа, то закон не набрав тоді більшості голосів і не був ухвалений. Я, коли побачила на табло, що більшість проголосувала за закон про суспільне мовлення – це реально була ейфорія. Ми дуже сподівалися, лобіювали, пояснювали, ми давали роздатковий матеріал, проводили під парламентом різні акції. Профільний комітет парламентський нас підтримав. Цей законопроєкт готувався багато років. Ми багато років про це говорили на різних пресконференціях, я різних президентів, прем'єр-міністрів запитувала, коли ж створиться суспільне мовлення. І всі обіцяли, але не створювали. Була розмова з Андрієм Шевченком (тоді народним депутатом), він сказав, що не знає, чи варто при Януковичі створювати суспільне мовлення, тому що це може бути несправжнє суспільне мовлення, а як у Росії. Зрештою закон було ухвалено 2014 року, але до створення юридичної особи суспільного мовника минуло ще кілька років, тобто він був створений у січні 2017-го року. Закон ухвалили, але він був дуже рамковий, з нього не можна було зрозуміти, яким чином рухатися, як перетворити 30 різних державних телерадіокомпаній в підприємства, як їх об'єднати – цього в законі не було прописано. Було прописано тільки, на базі чого створюється суспільне мовлення, а як – не було прописано. Тому закон потребував змін. Наприкінці 2014-го року було оновлено парламент. Одразу почалися переговори з профільним комітетом, що нам необхідно нову редакцію ухвалити цього закону, де більш чітко прописати, як рухатися. На Суспільному – тоді на Першому національному – була створена в 2014-му році робоча група, яка намагалася підготуватися до переходу в Суспільне. Було кілька підгруп створено, ці засідання відбувалися регулярно. Але це все мені нагадувало, що ми намагалися зварити кашу з сокири: ми хочемо зробити, ми всі горимо цим, але весь час натикалися на якісь законодавчі перепони. Тому це все потребувало нової редакції. І в 2015-му році в березні було ухвалено нову редакцію. Тоді уже Кабмін на підставі цього нового закону створив уже на більш високому рівні робочу групу з перетворення і у нас почався цей процес. Він був дуже непростий, дуже болісний, тому що частину наших компаній було вже окуповано Росією. Нам вдалося у 2017-му році зареєструвати юридичну особу "Національна суспільна телерадіокомпанія" – це було акціонерне товариство.
Такого шляху, як в Україні, немає в жодній країні
— Коли вже була створена Суспільна телерадіокомпанія, чи змінився формат, змінилася форма, уявлення про те, як саме це все має працювати?
Щодо створення суспільних мовників в Європі – немає єдиного прикладу, що от класично створюються всі тільки таким чином. У країнах старих демократій суспільні мовники виникли набагато раніше, ніж комерційні мовники. Тому ж суспільному мовнику Британії – BBC – вже понад 100 років, вони монополісти в себе в країні. Так само і в інших країнах: у Швейцарії немає конкурентів у Суспільного мовника – вони зовсім маленькі й не можуть конкурувати. У нас же і в країнах пострадянських був зовсім інший, унікальний шлях. Такого шляху, як в Україні, немає в жодній країні. І цей процес не одного і не двох років.
До нас приїжджала минулого тижня делегація з Литви знайомитися з Суспільним і переймати досвід роботи під час війни. І я їм згадувала історію 2016-го року, коли розмовляла з тодішнім очільником литовського Суспільного – у них почалося перетворення ще в 1996-му році – і запитала, коли закінчилося? Він каже: "А хто вам сказав, що воно закінчилося?... (20 років вже минуло)… Ми весь час в реформі й весь час вдосконалюємося". У нас цей процес також триває вже 7-й рік. Проблема в тому, що у нас суспільство не було готове і не розуміло, що таке суспільне мовлення, для чого воно створюється, яка різниця між суспільним, державним і комерційним мовленням. У нас було важко пробитися, тому що весь медіаринок уже був захоплений комерційними мовниками, які скуплені на той момент уже були олігархами і нам пробитися з цією ідеєю було дуже важко. Тому Суспільне створено, існує і набирає ваги, завдячуючи тій команді, яка тут працює, тим людям, які повірили в цю ідею, першому очільнику Суспільного Зурабу Аласанії і нинішньому очільнику Миколі Чернотицькому, Наглядовим радам (перше скликання Наглядової ради було на чотири роки, в першій каденції було 17 членів Наглядової ради, у другому скликанні зараз 16 членів Наглядової ради) – всі перейнялися ідеєю Суспільного і розуміють різницю. У нас оновився колектив дуже сильно: на момент створення Суспільного було 7,5 тисяч працівників, коли об'єдналися 30 компаній обласних і три канали Українського Радіо, і два канали телебачення. І тоді було одне таке масове скорочення до 4 тисяч. Зараз у нас десь 3,650 працівників. Усе залежить тепер від фінансування. Якщо буде належне фінансування, то можна такою кількістю працівників по всій Україні працювати.
Ілюстративне фото: ФБ-сторінка "Суспільне Мовлення"
"Жодного року нам не давали повного фінансування"
— Питання щороку достатнього і належного фінансування чомусь постійно актуалізується саме тоді, коли ухвалюють бюджет і завжди якісь сюрпризи виникають. Чому?
Намагалася захистити якось Суспільне, щоб ми мали стабільно якийсь бюджет гарантований і прописали цифру 0,2 від загального фонду державного бюджету попереднього року. Так було в кількох країнах. В Грузії так було прописано також. Нібито мало захистити, але, по факту, вийшло так, що жодного року нам не давали повного фінансування. Оці всі відсоточки, які прописані в різних законах українського законодавства – нам каже Мінфін – якщо їх скласти докупи, то треба буде три бюджети України, їх просто фізично не можемо виконати. Я думаю, що тут не тільки в цьому проблема була, а й в тому, чи хотіли давати цей бюджет Суспільному мовнику, коли зрозуміли, що суспільне мовлення має незалежну редакційну політику і саме цим воно відрізняється від державного і комерційного мовлення. На суспільному мовленні незалежна кадрова політика і саме цим теж відрізняється Суспільний від інших мовників. То тиснути могли тільки через фінанси. Тому в кожного скликання парламенту були якісь претензії до Суспільного: то начебто малі рейтинги, то не запрошують політиків в ефір – тих, яким хотілося потрапити в ефір. Але говорити, що не вистачає коштів у бюджеті – я би так зараз не казала. Їх, звичайно, не вистачає, але якщо їх вистачає на телемарафон ("Єдині новини" – загальноукраїнський інформаційний телемарафон – ред.), якщо їх вистачає на державні мовники, створені останніми роками – зросла кількість цих державних мовників і на них іде фінансування – я вважаю, що ці кошти просто мали йти по закону на Суспільне, але віддають тим мовникам, редакційну політику яких можуть контролювати.
Без "паркету"
— Що змінилося в ефірі?
Почалися зміни з приходом Зураба Аласанії сюди, який сказав, що ми не будемо займатися "паркетом", тобто висвітленням того, куди влада поїхала, яку стрічку перерізала, що відкрила. Були певні перегини свого часу в 2017-18 році, потім більш-менш стабілізувалася ця історія. Якщо ми говоримо про владу і якщо щось вона робить хороше, то ми про це говоримо, якщо вона щось робить погане, ми також говоримо. На Суспільному з'явився департамент журналістських розслідувань – і раніше, і зараз на державних мовниках про це мови не могло бути. Крім того, що у нас з'явилися свої розслідування, ми почали транслювати, показувати в ефірі розслідування наших партнерів – це і "Схеми" Радіо Свобода, і Bihus.Info, і Слідство.Інфо. Це було таким теж показовим моментом. Новини кардинально змінилися і у філіях, і на центральних каналах, змінилося інформаційне мовлення. Ми, коли формально створилися, але треба було працювати – треба було напрацювати таку правову базу нашу внутрішню. Тобто ми створили документи, основні напрями діяльності, концепції різні ухвалили, відповідно до яких працювати. На суспільному є концепція інформаційного мовлення, що ми працюємо за стандартами. У нас ухвалений редакційний статут, який не є просто так. Працює реально Редакційна рада, яка теж стежить, щоб у нас дотримувалися стандарти.
Щодо проєктів, то я б відзначила документалки, яких дуже багато і вони актуальні і сучасні. Щодо проєктів різних, то ми, у зв'язку з недофінансуванням з державного бюджету, можемо їх створювати тільки на донорські кошти. Ми страшенно вдячні всім донорам, які нам допомагають. Таким чином ми можемо розвивати і дитяче, підліткове мовлення, і спортивне мовлення. Суспільне мовлення працює для суспільства, не заглядаючи в рота владі. Суспільне мовлення і для влади, і для опозиції. Тобто це той канал, який може надати трибуну і владі, і опозиції. І саме цим відрізняється суспільне мовлення від інших.
"На відміну від інших виробників "марафону" ми все-таки дотримуємося всіх стандартів"
— Поважні інституції за рейтингами Суспільному надають позиції лідера. Це чинник війни спрацював чи тут закладена робота попередніх років?
Я думаю, що не основне, що чинник війни… Почалася така політика від початку, що ми маємо так працювати. І саме цим ми маємо відрізнятися. Це навіть не рейтинги, це моніторинги нашої роботи. Щодо рейтингів в галузі нашої медійної, тут рейтинги наші теж зростають. Ось тут уже завдячуючи війні, я думаю. В світі у період криз рейтинги саме на суспільних мовниках ростуть кардинально. Це тренд загальний – навіть якщо людина не щодня дивиться телевізор, але у період криз вона завжди шукає те перевірене джерело інформації, достовірне, де вона знає, що отримає інформацію перевірену, верифіковану і заходить все більше на платформи суспільних мовників і дивиться там. У період катастроф у різних країнах рейтинги суспільних мовників зростають. У нас під час війни також. Значно зріс рейтинг каналу Культура, який взагалі був на задвірках: коли ми об'єдналися, в нього навіть не було ефірної частоти, вони мовили на супутнику, потім отримали цифрову ліцензію вже і потрошку почали розвиватися. Але дуже важко було, тому що канал Культура до об'єднання в Суспільне сприймали, як якусь нібито "шароварщину". Зараз канал Культура змушений транслювати багато проєктів, які раніше були на Першому каналі, бо Перший канал у нас зараз у "марафоні" – один з шести. Мене часто запитують, а чи може Суспільне вийти з цього "марафону"? Ми можемо перестати виробляти свій слот, але ми не можемо перестати його транслювати. Відповідно до рішення РНБО цей канал все одно, навіть якщо ми не будемо виробляти цей слот, буде транслювати "марафон". Тому поки що рішення таке, що ми його виробляємо. На відміну від інших виробників "марафону" ми все-таки дотримуємося всіх стандартів у "марафоні". Якщо подивитися по представленню політичних сил, то в нашому слоті в нас представлені пропорційно всі політичні парламентські сили: і влада, і опозиція на відміну від інших мовників, де представлено по максимуму дві політичні сили.
На ВВС захоплюються роботою Суспільного мовника в Україні
— Яким досвідом ми можемо поділитися з іншими суспільними мовниками?
Ми у вересні відвідали BBC. Їхні новинкарі сказали, що захоплюються роботою Суспільного мовника в Україні та, зокрема, новинами. Ми їх запитували: "що у вас змінилося під час війни, бо іноді дотримуються штучного балансу, коли надають слово і жертві, і агресору?" Вони сказали, що якщо раніше говорили, що "Україна заявляє це, Росія заявляє те" – в заголовку могло бути – то зараз вони Росію, Москву чи Путіна в заголовок не виносять, тому що "ми знаємо, що вони брешуть". Тобто вони уже це усвідомили і навіть якщо їхні правила роботи зобов'язують давати цей баланс, вони розуміють, що все, що не скаже Росія чи Москва – це все брехня, тому вони в заголовок точно це не виносять, а в новині можуть десь там позначити, що Росія заявила те то.
Також хочуть переймати у нас досвід роботи під час війни Балтійські країни, тобто Естонія, Латвія. Фінляндія хоче зрозуміти, як їм налаштувати систему безпеки, щоб можна було працювати в таких умовах. Ми наймолодший суспільний мовник Європи взагалі. Хоч у нас кілька років роботи порівняно з іншими, але завдяки війні останні кілька років Україна сильно представлена в керівних органах різних комітетів, в керівництві Європейської мовної спілки, яка об'єднує десятки суспільних мовників. Одне з найбільших досягнень наших – довіра нашої аудиторії. У нас за вимірюваннями аудиторії зараз 84% довіри читачів, слухачів і глядачів до наших новин. І я цим пишаюсь.
