Ілюстративне фото: defence-ua.com
Ми фіксуємо де-юре той стан речей, який склався де-факто
Помітно, що двосторонніх безпекових угод з Україною стає дедалі більше. Наскільки вони діють практично вже зараз, чи це довгострокові перспективи?
Це діє і зараз, і це довгострокові перспективи. Справа в тому, що стан речей, який у нас склався з нашими партнерами щодо допомоги Україні, базується фактично на тому, що партнери просто нас підтримують через загальні спільні цінності, за які сьогодні йде боротьба. Це перший момент. Другий момент. Нам потрібно закріпити поточний стан на папері. Тобто у нас фактично немає угод, які б зобов'язували наших партнерів продовжувати надавати нам допомогу. Відповідно, щоб мати певні юридичні, безпекові гарантії, і укладаються ці важливі угоди. Вони насправді дуже потрібні. Адже, по-перше, ми фіксуємо де-юре на папері той стан речей, який у нас склався де-факто. Друге. Ми виконуємо рішення саміту НАТО у Вільнюсі, а саме декларацію, яка була підписана членами Великої сімки, про те, що з Україною треба буде укласти відповідні угоди і не залишити Україну наодинці. Це теж документ, який визначає нашу підтримку. Третє. Кожна угода містить певні нюанси і особливості. Наприклад, Фінляндія визначає параметри і рівні допомоги, які вона може надати. Це участь в артилерійській коаліції. І Фінляндія під цю угоду має затвердити чотирьохрічний план фінансування і підтримки України зброєю, не летальною допомогою і так далі. Під цей пакет вони виділили 188 мільйонів євро. Інші країни так само під підписання угод виділяють і прикріплюють пакети допомоги. І в принципі визначають рамку того, як з Україною буде здійснюватися співробітництво в наступні роки. Це вже довгострокові перспективи. Тому що ці угоди, так чи інакше, мають спільні особливості. Перше, це те, що Україну потрібно захищати і допомагати в захисті зараз і в майбутньому. І друге, що кожна з цих країн зацікавлена в тому, щоб розвивати оборонну промисловість і співпрацювати з Україною в реалізації або спільних проєктів в оборонці, або запускати і інвестувати у власну оборонку таким чином, щоб була можливість підтримувати Україну найближчі 3, 5 чи 10 років, на які розрахована кожна угода.
Які угоди діють станом на зараз?
Всі угоди діють. Вони всі набули чинності і в рамках всіх цих угод ми вже отримуємо пакети допомоги.
А щодо F-16? Зараз часто можна почути фразу про те, що поки вони дійдуть, хто знає, як зміниться ситуація на фронті?
Раніше їх було неможливо поставити в силу технічних причин. Їх можна було поставити раніше тільки якби ці літаки могли злітати з країн НАТО. Вони не давали погодження на це. А українська аеродромна інфраструктура і мережа не була готова. Потрібен був час, щоб її підготувати. Плюс потрібно було ухвалити рішення партнерам. На жаль, тут є певна бюрократія і зволікання, які цей процес дійсно уповільнили. Але сподіваюсь, що вже найближчим часом вони все ж таки з'являться і далі процес піде набагато швидше в питанні F-16.
Кошти шукають
"Чеська ініціатива" щодо артилерійських снарядів досить активно стартувала, але на певному етапі знову зайшла мова про те, що потрібні додаткові кошти. Ця ініціатива може бути реалізована найближчим часом чи вона відтягується?
Справа в тому, що дійсно потрібно накопичити кошти. Там мова йде про мільярди, бо йдеться про мільйон снарядів. Перша партія вже мала закуповуватися і буде постачатися в Україну. А от щодо наступних партій поки що виникли питання. Але після засідання Веймарського трикутника, десь тижні 3 тому в Берліні зустрічалися президент Франції, канцлер Німеччини і прем'єр Польщі, було домовлено про те, що дозволять за рахунок коштів ЄС закуповувати снаряди в третіх країнах. Тому зараз цей процес може дещо пришвидшитися. Кошти шукають. Естонія долучилась. Сподіваюся, що і Україна долучиться, що ми теж будемо гравцем на цьому ринку. Дійсно виникли певні труднощі з фінансуванням, з ціноутворенням. Але я думаю, що це буде вирішено. Таке бажання є і це демонструють європейські країни.
Олександр Мусієнко. Фото: facebook/musiienkoua
Нам потрібно хоча б по батареї ППО на місто-мільйонник
Генсекретар НАТО Єнс Столтенберг зауважив, що союзники зараз шукають для України системи Patriot. Де, яким чином і як швидко можуть ці системи для нас знайти?
Це не має великого значення де насправді. Мені відомо, з якими країнами Україна зараз веде перемовини і з ким домовляється про постачання систем Patriot вже цього року. І можливо систем SAMP/T. Я думаю, що про це зрештою стане відомо, тоді можна буде про це говорити. Можу зі стриманим оптимізмом допустити, що існує висока вірогідність того, що нідерландська система, яка зараз тимчасово розміщена у Литві, може до Нідерландів не повернутися, а приїхати в Україну. Домовляються і з іншими країнами. Тобто дуже важливо, щоб вже цього року Україна отримала додаткову батарею-дві, щонайменше, цих систем. А взагалі, щоб прикрити бодай міста-мільйонники (Дніпро, Одесу, Харків, Запоріжжя, Львів...) нам потрібні додаткові системи, хоча б з розрахунку по одній батареї на кожне місто.
Наскільки реально захистити наші прикордонні міста?
Система є, вона зрозуміла. Але вона складна і потребує доволі значної кількості засобів, тому що потрібно вирішувати різного роду завдання, зокрема, щодо захисту цих систем іншими система. Але розуміння є. Для цього потрібна просто більша кількість систем. І я б сказав, що по С-300 нам вдалося навіть дещо подавити вогневі точки ворога на тій же Бєлгородщині, яка обстрілює Харківщину. І ми бачимо, що зараз ворог більше застосовує "шахеди" або керовані авіабомби. Це стосується і Харківщини, і Сумщини. Тому має бути комбіноване рішення. Тут потрібно підсилення захисту повітря, тобто засоби ППО. Але важливо і завдавати удари по ворожих аеродромах та об'єктах вздовж кордону з Україною. Що і роблять українські Сили оборони. Тому що, наприклад, прикордоння Сумщини обстрілюється артилерією чи реактивною артилерією. І найефективніший спосіб протидії – знищення цих артустановок на території ворога в Курській області. І над цим теж працюють. Але питання в спроможностях і можливостях. Як тільки вони будуть зростати, це одразу буде застосовуватися і доволі неприємно для ворога.
"Стукають у двері звідусіль"
Яка зараз ситуація у нас з дронами? Що ми отримуємо від партнерів, що самі можемо виробляти і скільки?
Ринок дронів дуже великий зараз. Він надзвичайно зріс у зв'язку з тим, що багато компаній побачили, як Україна їх застосовує і наскільки є в них потреба. Тому, стукають у двері звідусіль до України. І з Заходу, і зі Сходу деякі компанії проявляють інтерес і готові постачати Україні дрони абсолютно різних типів. Тобто, крім того, що ми можемо виробляти самостійно, ми можемо і закуповувати за рахунок коштів тих фондів, які виділяються в рамках "дронової коаліції". Тому зараз, в принципі, пропозиція дуже велика. Можна обирати як серед українських, так і серед західних. Конкуренція між нашими компаніями і західними постачальниками доволі значна. Це добре, бо є можливість обрати кращі моделі. Тому, якраз щодо дронів, у нас є дуже серйозні перспективи, зокрема і для наших Сил безпілотних систем, оскільки для них відкривається можливість зараз обирати найпотрібніше і найкраще.
Щодо дронів, які атакують об'єкти на території Росії, то тут конкуренція менша, оскільки це дрони українського виробництва і поле для діяльності тут ще є. Хоча конкуренція зростає і тут. Українські виробники розуміють, що для них зараз тут немає західних конкурентів, і вони активізуються. Відомо, що минулого тижня і вчора президент України проводив засідання Ставки Верховного головнокомандувача. І під час цих двох Ставок питання дронів і систем радіоелектронної боротьби визначені одним із пріоритетних для нашої галузі оборонної промисловості, як і виробництво ракет.
Для Росії війна на її території – це одна глобальна несподіванка
Наскільки несподіваною стала робота наших безпілотників у глибині Росії, зокрема, оце влучання у підприємство з виробництва "шахедів"?
Це все несподіванка. Для Росії взагалі війна на її території – це одна глобальна несподіванка. Тому що Росія готувалася до війни будь-де, але не була підготовлена до того, що війна може прийти на її територію, як розплата за агресію, яку вона веде проти України. Усі прекрасно розуміють, що якщо дрон може пролетіти 1200 кілометрів і радари його не помітили, то є дуже серйозні проблеми з російськими ППО. Тому я думаю, що ще більше дронів буде летіти. До речі, президент Татарстану відреагував на це і сказав дуже цікаву річ. Мовляв, "нас Москва не захистить, ми повинні думати про те, щоб кожне місто і республіка могли захищатись самостійно". Тобто такі удари мають ще характер дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Росії. Це важливо. І окремі суб'єкти федерації думають про те, щоб автономізуватися. А можливо, в майбутньому і про незалежність задумаються. До речі, в цей же день прилетіло і по НПЗ в Татарстані. Відповідно можемо констатувати, що захист не гарантується, тому що Росія дуже велика, там багато об'єктів, і тому що багато своїх засобів ППО вони розташували на окупованих територіях, бо ведуть війну.
Росія хоче до червня додатково мобілізувати ще 300 тисяч своїх громадян. Наскільки ця мобілізація може змінити перебіг подій на фронті?
Ворог несе доволі значні втрати. Одне із основних завдань, визначених нашим командуванням – сповільнити темп просування ворога і наносити йому максимальні втрати. Як бачите, попри те, що ворог продовжує наступати і атакувати, ситуацію на фронті вдається стабілізовувати. Про це говорить і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. І це якраз завдяки злагодженим діям українських оборонців.
Щодо того, що Росія збирає людей. Розумієте, вони ж не беруть паузу і продовжують наступати. Втрати є. Відповідно, Росія поспішає. Оскільки думає, що з часом Україна отримає більше снарядів за "чеською ініціативою", можливо, врешті Конгрес проголосує питання допомоги. І тоді Україна буде у ще сильнішій позиції з точки зору можливості ведення оборонної війни. Тому Росія поспішає. План у них дійсно такий, як говорив президент Зеленський, мобілізувати 300 тисяч. Але я сумніваюся, що цей план буде виконаний до червня. Максимальна кількість, кого вони зараз звідусіль можуть стягнути – це 100 тисяч. А далі ще 150-200 тисяч – це розрахунок вже до осені. Тобто вони ще протягом літа будуть їх відмобілізовувати, щоб розтягувати в часі свою кампанію ведення війни.
Наскільки це підштовхує наших партнерів діяти активніше? І як вони загалом реагують на повідомлення щодо мобілізації в Росії?
Реагують таким чином, що безумовно треба більше підтримати Україну. І сподіваюся, що це зіграє позитивну для нас роль в тому сенсі, що Конгрес проголосує пакет допомоги. Це для нас дуже важливо, тому що США продовжують зберігати одну із домінуючих ролей в підтримці України. Європейським країнам без США в повних обсягах забезпечити потреби України не так-то просто.
