Протест польських фермерів біля пункту пропуску "Шегині-Медика", 9 лютого 2024 року. Фото: Іванка Дусько/Суспільне Львів
"Не виключено, що це була провокація"
― Що пишуть польські медіа про цей інцидент на кордоні?
Гострої реакції, такої, як в Україні, немає. У Європі подібні напади фермерів є досить звичними. Згадайте, як у Парижі фермери обклали Ейфелеві поля своїм сіном, також вони навіть можуть закидати перегноєм державні заклади. Отже, у Польщі все сприймають набагато спокійніше. Але пішло розуміння, що для України це надзвичайно боляче. І не виключено, що ті, хто це робив, у першу чергу намагалися вчинити провокацію, щоб якось спонукати Україну до силових акцій у відповідь, а отже, зірвати будь-які переговори. Зараз між українським та польським урядом тривають переговори щодо компромісу ― і стосовно фермерів, і стосовно перевізників. Не виключено, що з 1 березня до протестів повернуться і польські перевізники. Відповідно, переговори непрості, але в даному випадку є питання: ми можемо багато про що домовлятися, але навіщо ці переговори, якщо на місцях трапляються такі ексцеси? Щоб переговори мали сенс, польська сторона мусить гарантувати безпеку українських вантажів та українських громадян. Розслідування ― це інструмент. Сподіваюся, зловмисників знайдуть і покарають, хоча не виключено, що покарання буде не таким суворим, адже фактично це хуліганство. Питання в тому, що польська влада має зробити якісь кроки, щоб унеможливити повторення подібних ексцесів.
Більшість поляків хоче порозуміння з Україною
― Міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський вибачився за розсипане польськими фермерами українське зерно на кордоні та сказав, що вони це робили емоційно, перебуваючи у складній економічній ситуації. На вашу думку, чи могла це бути провокація, профінансована росіянами?
Щодо росіян немає підозр, хоча один великий поляк Станіслав Єжи Лец колись сказав, що "соромно підозрювати, коли знаєш напевно". Мені здається, що тут була провокація, яка мала не меті якось вивести цей конфлікт зі стадії переговорів у стадію масштабного конфлікту. Зірвати переговори. Мовляв, "якщо ви так, то давайте розгромимо якусь фуру з польськими товарами!" Є така думка, що це (спроба зірвати переговори) – головна мета. Тут ключовий момент, що більшість поляків хоче порозуміння з Україною та добрих відносин. Вони розуміють, що не можна нехтувати національними інтересами, але й усвідомлюють, що у нас також є національні інтереси. Нам треба сідати, говорити, домовлятися, шукати точки дотику і компроміс. Це завжди непросто, особливо між країнами, де інтереси часто перетинаються. Але в даному випадку є групи, які проти будь-яких компромісів. Або Україна йде на повні поступки, або їх нічого не влаштовує. На щастя, це група маргінальна, але вона досить активна. Чи стоїть за нею Росія ― це питання відкрите.
Юрій Панченко. Фото: ФБ-сторінка Юрія Панченка
У Польщі невдовзі місцеві вибори
― Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, на якого були великі сподівання, що він прийде до влади і проблема з українським зерном буде вирішена, перший час мав риторику, суголосну нашим очікуванням. Але вчора ця риторика змінилася. Він сказав: "Те, що кілька сотень чи тисяч людей в Україні хочуть заробити величезні гроші, це не наша проблема. Ми хочемо допомогти Україні як державі та українцям як народу у збройному протистоянні з Росією. Безперечно, тут наша позиція ніяк не змінюється. Але не може бути так, щоб через війну і нашу емпатію та відкритість до України хтось скористався цим для нечесної та нерівної конкуренції з нашими компаніями та фермерами". Як це розуміти?
Насамперед треба сказати, що у Польщі невдовзі місцеві вибори, тому голоси фермерів дуже важливі. Правляча коаліція намагається закріпити свою перемогу і не дати шансів "ПіС" на реванш. Але при цьому фермери вважаються базовим електоратом партії "Право і Справедливість". Зараз владна коаліція намагається "загравати" з фермерами, і вочевидь така риторика буде посилюватися. Спробую пояснити, що мав на увазі Дональд Туск. Це спроби поляків знайти якийсь моральний компроміс між симпатіями до українців та поясненням своєї позиції щодо ситуації на кордоні. Тобто: "Пересічні українці всі хороші, ми їм допомагаємо, але є українські олігархи. Український агробізнес ― це здебільшого агрохолдинги, це кілька тисяч олігархів, які хочуть заробити надприбутки, знищуючи наших добрих польських фермерів. Цього ми їм дозволити не можемо". Тут важливо сказати, що в Україні, на відміну від Польщі, агрокомпанії є великими, а тому більш ефективними ― і це не є незаконним. Це абсолютно законний бізнес. Законно бути малою компанією, але законно бути й великою. Тут не має бути жодних дискримінацій, але цей наратив увійшов у польське суспільство ще за попередньої влади, до Туска, і зараз Туск до нього пристав, щоб якось пояснювати ситуацію. Треба зауважити, що Дональд Туск на всіх зустрічах з українським урядом демонструє, що він усе чудово розуміє, намагається шукати якийсь компроміс, і зараз між нашими урядами йде реальна робота щодо пошуку рішення. Певною мірою Туск зв’язаний цими виборами та необхідністю якось "гладити за шерстю" фермерів. Тому очевидно, що до кінця квітня така риторика буде зберігатися. Але водночас сподіваюся, що триватиме конструктивна робота над пошуком компромісу. Україна запропонувала певний інструмент ліцензування агроімпорту. Мені здається, що в цілому він Польщу має влаштувати, але оголосити про це публічно зараз вони не можуть.