Наслідки ракетного удару 2 січня 2024 року. ФОТО: Facebook "М-ТАС"
"Наш ОПК набирає обертів"
Росіяни атакували наші підприємства ОПК. Чому саме зараз і чому саме оборонні підприємства?
Насправді, Росія постійно змінює свою тактику і стратегію ведення бойових дій. Вони намагаються проломити нашу систему протиповітряної оборони і досягти власних цілей. Це ключова задача. Безперечно, щоразу відбувається певна еволюція того, на які цілі вони орієнтуються. Свого часу вони орієнтувалися на енергетичну систему, на підприємства ОПК, на деякі інфраструктурні об'єкти. Останнім часом вони активізували свої зусилля на нанесенні ударів по важливих об'єктах оборонно-промислового комплексу. Це за даними британської розвідки. Чому для РФ важлива саме ця ціль? Вони прекрасно розуміють, що наш ОПК набирає обертів. Вони бачать, що підприємства наші працюють, з'являється техніка, відновлюється. А це свідчення того, що наш ОПК працює. Він складається з державного і приватного сегментів. І кожен на власному напрямку намагається нарощувати виробництво, щоб постачати озброєння і військову техніку для наших військ.
Чи можна загалом зробити так, щоб РФ не знала, де розміщуються важливі для нас підприємства?
Інформація про більшість підприємств зараз прихована. Але деяка інформація в росіян є. В них також є агентурна розвідка, вони намагаються шукати і здобувати дані про розташування підприємств. Але навіть якщо ми засекретимо, то це не панацея "від усіх хвороб". Зараз підприємства використовують інші підходи. Вони засекречують своє місцезнаходження. Але вони і "розпорошують" об'єкти власного підприємства, виробництва можуть бути розкидані майже по всій території України. Це один шлях. Інший шлях – підприємства державного і приватного сектору поміняли свої місця дислокації, які були на початку повномасштабного вторгнення. Зараз вони в інших місцях дислокуються. Це теж вводить в оману противника. Йому доводиться кидати велику кількість ресурсів, щоб знайти їх. Та, нашим підприємствам теж важко. Є певні виклики стосовно передислокації деяких виробничих потужностей. Бо є станки, які важко перевезти. Це побутові речі, але певні виклики існують і для нашого ОПК. Тому, така протидія буде тривати постійно. Росія прекрасно розуміє, що поки наш ОПК функціонує, забезпечує власним озброєнням і відновлення техніки від партнерів, ми можемо чинити потужний опір.
Розміщення оборонних підприємств за кордоном. Які тут переваги і недоліки?
Перевага ключова в тому, що ми можемо використовувати оборонні потужності наших партнерів за межами країни. Російська Федерація стріляти по цих об'єктах точно не буде, адже це викличе відповідну реакцію з боку НАТО. Це агресія проти НАТО і наступним кроком може бути втягування безпосередньо НАТО в війну проти РФ. Росія цього не хоче і вона не буде застосовувати це озброєння по об'єктах на території наших партнерів. Другий момент. Наші оборонні потужності не всі ще пристосувалися до відновлення тих чи інших зразків військової техніки. Тобто ми ще не до кінця знаємо, як відновлювати "Леопарди" і інші зразки. Тому використання потужностей наших партнерів – це певний здобуток. В чому мінус? Мінус – це логістика. Бо відновити танк, наприклад, в країнах Балтії буде набагато довше по часу, ніж на території України. Це, звичайно, впливає на хід бойових дій, десь є уповільнення, десь важко тримати оборону. Тому мінуси є.
Антон Міхненко, військовий експерт. ФОТО: informator.ua
"Нам важливо посилювати ППО"
Від атаки 2 січня постраждала, зокрема,фабрика з пошиву тактичного одягу. Наскільки такі виробництва є для нас важливими?
Швейних фабрик на території України вистачає. Ми можемо одяг для ЗСУ замовляти і за кордоном, в тій же Туреччині. Звичайно, це мінус, боляче. Але це не та ситуація, що з неї немає виходу. Складніше, якщо потрапляють під вогонь більш важливі об'єкти ОПК, там де виробляється ракетне озброєння, відбувається модернізація чи відновлення бронетехніки.
Повідомлялось, що під удар потрапило підприємство, що займається дронами. Тобто росіяни таки його вирахували?
Я ще раз повторю, Росія постійно намагатиметься вишукувати підприємства, які залучені до виконання оборонних замовлень. Це важлива для них ціль. Адже поки підприємства ОПК працюють, ми можемо чинити супротив. І вони це прекрасно розуміють. Тут важливим моментом є посилення системи протиповітряної оборони. Використання якомога більше засобів ППО унеможливить такі ракетні удари. Вони будуть продовжуватись, РФ не зупиниться. Тому нам важливо посилювати ППО.
Космічна розвідка. Чи можна зробити так, щоб на супутникових знімках певні локації не було помітно? Чи це нереально?
Супутникова розвідка взагалі достатньо широка. Вона може дивитися на об'єкти на поверхні Землі в різних частотних діапазонах. Не лише у візуальному, а в тепловому і в інших частотних діапазонах. Тобто ми зі свого боку не можемо нічого зробити, щоб завадити противнику спостерігати за поверхнею Землі. В них є арсенал супутникового угруповання, який дозволяє їм моніторити постійно територію України і видивлятися, що там є. Як ми можемо завадити? Тут складно сказати. Тому що там є супутники різного частотного діапазону, і вони можуть побачити практично все, якщо захочуть.
А якось знищити, зіпсувати їх ми можемо?
На сьогодні в нас такого озброєння немає, щоб знищувати супутники. Є різні підходи. За часів "холодної війни" США мали програму, яка передбачала, зокрема, знищення супутникового угруповання противника. Потім її призупинили і ці питання не розглядалися. Зараз вони дивляться трішки на це по-іншому. Є питання кіберзахисту. Тобто можливо проводити певні атаки кібернетичного характеру, які можуть вводити в оману супутникове угруповання. Або збивати з пантелику супутники. Але насправді це дуже складно. Ми ж бачимо, що РФ намагається завадити нам в питанні комунікації через Starlink. Їм це не вдається. Хоча в них теж є потужні засоби. І ми досі ефективно використовуємо Starlink для організації комунікацій між підрозділами. Тобто питання з супутниками складне і їм не просто так протидіяти.
"Побудоване в Україні озброєння пройде бойове хрещення"
Україна просить в іноземних виробників зброї ліцензії та документацію, аби західні зразки можна було виробляти у нас. Що Ви думаєте про цю ідею і як швидко це можна реалізувати?
Насправді процес співпраці українських підприємств ОПК і влади з іноземними підприємствами триває. До нас приїжджали представники різних компаній, з Франції, з Німеччини. Україна їздила в США нещодавно, проводився великий форум у Вашингтоні. Тобто ця співпраця набирає обертів. Якщо казати безпосередньо про умови, то мають бути створені пільги стосовно розгортання таких виробничих потужностей на території України. Мають бути, умовно, певні економічні зони, де може бути менше, наприклад, оподаткування для підприємств, які виготовляють продукцію для оборонки. Це один з моментів. Інший момент. Ми маємо демонструвати нашим партнерам в Європі і США, що побудоване в Україні озброєння пройде бойове хрещення. Воно надасть потім можливість підприємствам закордоном експортувати цю продукцію в інші регіони світу. Тобто це їхній потенціал для розкриття в подальшому. Наступний момент. Коли ми будемо поєднувати іноземну військову техніку з нашою, а певні проєкти вже є, то це поєднання створює новий зразок, який апробовується в ході бойових дій. І їх можна експортувати в інші країни. Тобто це демонстрація нашим партнерам можливості витіснити РФ з її сталих ринків озброєння. І це теж може бути цікаво для наших партнерів за кордоном.
Що ми можемо запропонувати в такій співпраці?
Зараз є кілька проєктів щодо систем протиповітряної оборони. Наприклад, комплекс "Бук" і його модернізація. Йдеться про шасі ще радянського виробництва і ракети вже американського виробництва. Це один з маленьких прикладів, який можна показувати світу. Крім ракетного озброєння, в нас є певний досвід використання БПЛА. Він набагато кращий, ніж в багатьох європейських країнах. І повірте, їм це цікаво, вони дивляться, роблять висновки. Це цікавий процес для обох сторін
Як швидко це можна реалізувати?
Зараз всі процеси відбувають достатньо швидко. Я не думаю, що для цього потрібно 5-10 років. Ми маємо як позитивний, так і негативний досвід. Наприклад, розгортання заводу "Байкар" в Україні – тривалий процес. Він починався ще до початку повномасштабного вторгнення і досі триває. Але я бачу, що певні висновки робляться. І якщо казати про терміни, то я не думаю, що розгортання виробництва і початок випуску того чи іншого озброєння може тривати більш ніж півтора-два роки. Але якщо це виробництво з нуля, то його потрібно розгорнути, масштабувати, налагодити логістику. Це непростий шлях, але по ньому потрібно рухатись і ці рухи вже відбуваються.
