Ілюстративне фото: wikimedia.org
"Українська армія – це саме те, що потрібно сьогодні НАТО"
Ще 7 стандартів НАТО протягом листопада-грудня запровадили в Міноборони та ЗСУ. Скільки загалом їх потрібно ввести, щоб наші Збройні сили відповідали стандартам Альянсу?
Насправді, стандарти НАТО – це досить великий набір бюрократичних позицій юридичного характеру. Коли ми говоримо про стандарти НАТО, то йдеться не тільки про зброю. Окрім всього іншого, це ще і правила, порядок дій Збройних Сил, загальна система виконання тих чи інших наказів, особливо, якщо ми говоримо про комунікацію з Північноатлантичним Альянсом. Це використання термінології, наприклад, щодо озброєння. Це багато моментів, які не тільки стосуються озброєння. Але найголовніше – це Сили оборони України, а це наші війська, які об'єднують і ЗСУ, і Нацгвардію, і територіальну оборону та інші підрозділи, починаючи з 2022 року. До 2022 року Збройні Сили України імплементували та інтегрували більш ніж 20% від загальних вимог щодо стандартів НАТО. Це найбільша кількість, ніж у багатьох країн, які вступили до Північноатлантичного Альянсу, маючи набагато меншу інтеграцію у всіх цих позиціях. Наприклад, такої інтеграції за стандартами НАТО, яка була в України станом на 2021 рік, не змогли реалізувати в Румунії, коли вона стала членом Альянсу. Або в Словенії та в Словаччині. В Болгарії. Так само Албанія та Хорватія під час прийняття не змогли реалізувати інтеграцію такої кількості стандартів.
Це не залежить від розміру загалом країни і її економіки?
Я ж кажу, це не тільки про калібри та техніку. Це багато ще про що. Загально за кількістю ці країни менші за площею, ніж Україна. З іншого боку, в України значно більша армія в порівнянні з Чорногорією або Північною Македонією. І чи не була б вона більш вигідна для Альянсу ще 10-15 років тому? Ні. А після 2014-го? Тут вже проблематика тимчасово окупованих територій була на першому плані. Отже, на мій погляд, на сьогодні українська армія знаходиться на такому рівні розвитку, на якому не були ані болгарська, ані естонська, латвійська, румунська, чорногорська, ані армія Північної Македонії, і Польща навіть. Та й Угорщини і Чехії, коли їх приймали у 1999 році. Все це говорить про те, що українська армія – це саме те, що потрібно сьогодні НАТО. Навіть скажу так: НАТО потрібна українська армія більше, аніж Україні НАТО.
"Зараз ми є передовою країною з використання дронів-камікадзе надводного та підводного типу"
Наскільки позитивну роль у цьому прогресі нашої армії зіграла війна?
На жаль, це правда. Ми почали отримувати технології, які не отримували до 2022-го року. У нас було багато замовлень і запитів до наших міжнародних партнерів з 2014-го. І я завжди говорив, що українському військово-промисловому комплексу не вистачало достатнього фінансування, щоб розробляти сучасні проєкти та їх реалізовувати в серійному форматі, і не вистачало технологій, в першу чергу, західних. Бо ми використовували радянські технології, які покращували за час своєї Незалежності. І наскільки вони не були б ефективними, але були якісь моменти, без яких ми не могли їх вдосконалювати, покращувати характеристики. Зараз ми це маємо. Ми не тільки отримуємо повноцінно, наприклад, самохідну артилерійську установку CAESAR, або Krab польський, або Panzerhaubitze 2000 від Німеччини. Це одні з найкращих самохідних артустановок. Але ми змогли за достатньо короткий час, за рахунок західних технологій, значно підвищити характеристики та вдосконалити нашу самохідну артилерійську установку на колісному шасі "Богдана". Чого ми не могли зробити до 2022 року. І це стосується багато чого. Без західних технологій ми б не змогли зробити таку армію дронів, особливо морського типу, що взагалі нашому ВПК до 2022 року не було властивим. А зараз ми є передовою країною з використання дронів-камікадзе надводного та підводного типу. Жодна інша країна не може похизуватися тим, що в них є така кількість різноманітних модифікацій та ще й з такими характеристиками для того, щоб повністю контролювати ситуацію в акваторії того чи іншого моря.
ФОТО: Facebook "Alexander Kovalenko"
Чи можна сказати, що наш ворог теж прогресує під час війни?
Я б так не сказав. Я часто чую, що вони вчаться і еволюціонують. Але насправді це не так. Тому що, якби людина спостерігала за російським ВПК не починаючи з 2022-го року, а хоча б з 2014-го, то вона б не побачила жодної еволюції, а тільки деградацію. Навіть якщо ми говоримо про галузь, яку поки що ми повноцінно не опанували, – це баражуючі боєприпаси. У росіян є дуже небезпечний баражуючий боєприпас "Ланцет". В 2019-му році, коли вони його презентували, багато російських експертів говорили, що "Ланцет" – це, м'яко кажучи, "жужалка" для того, щоб розпилювати бюджет. І це була правда. Тому що перший "Ланцет" мав бойову частину всього-на-всього 1 кг. При цьому він був зроблений з дешевих запчастин. Бойова частина там закріплювалась майже на ізоленті. Там або монтажна піна була, або ізолента. Все. В 2022 році, коли вони почали їх використовувати, ці боєприпаси не могли пробити середню, а іноді навіть легко броньовану техніку.
"Ми вже готові до того, щоб бути частиною Північноатлантичного Альянсу"
Фіксується, що ми вже запровадили 301 із 1135 стандартів НАТО. Скільки часу нам знадобиться, щоб виконати всю програму?
Ніскільки. Ми вже готові до того, щоб бути частиною Північноатлантичного Альянсу. 26,5%, які ми впровадили, нічого не визначають. Бо країни, про які я згадував на початку, вступали в Альянс з набагато нижчими показниками. Основний тригер нашого вступу в НАТО – це закінчення війни, звільнення наших територій, щоб не було окупованих територій. Після цього – це прискорений процес, як було з Фінляндією. Це саме буде стосуватися і України, але набагато швидше, ніж з Фінляндією.
Міністр оборони Рустем Умєров відзвітував про сто днів роботи його команди і озвучив пріоритети на наступний рік – нові технології для війська, прозорі закупівлі, цифровізація, рекрутинг і виробництво озброєння в Україні. Як би ви відреагували на це?
Загалом позиції розставлені правильно. Сьогодні технології відіграють важливу роль у формуванні потенціалу нашого ВПК. І саме технології, які отримані від партнерів, так і власні розробки, треба підтримувати на достатньо високому рівні. Саме стрибок в технологічному плані дозволить нашому ВПК ще до закінчення війни вийти на рівень забезпечення тієї чи іншої позиції у номенклатурі того чи іншого озброєння. Це може стосуватися боєприпасів, якоїсь легкої техніки, дронів, багатьох позицій.
Щодо рекрутингу. Ми багато зараз говоримо про мобілізацію, нам треба її підвищувати. І виключно від того, наскільки правильно буде сформована політика залежатиме потенціал мобілізації. Інформаційна політика в першу чергу. Бо більшість тилової країни живе цивільним життям, частково пристосованим до умов війни.
Можливо, це інерція попередніх років війни?
24 лютого 2022 року, коли майже всі військкомати штурмували добровольці, ми бачили велику кількість мотивованих громадян України. І більшість з них живуть своїм цивільним життям, тому що тоді вони були не потрібні, бо в нас був повний комплект за особовим складом по підрозділах. Зараз ця потреба є, в першу чергу ротаційна. Але її неможливо задовольнити. Зрештою суспільство повинно розуміти, що ті хлопці, які зараз на передовій не можуть там знаходитись 24/7 і 365 днів на рік.
