Фото: president.gov.ua
Поїздка до України – безпрограшний варіант
Глава МЗС Великої Британії Девід Кемерон прибув зі своїм першим робочим візитом саме до Києва. І це був очікуваний напрям його роботи, вважає Віктор Константинов. Він стверджує, що Кемерона витягли з тривалої відставки для того, щоби Консервативна партія спромоглася за рік виграти вибори. Бо єдине питання, у якому британці продовжують підтримувати консерваторів саме сьогодні — це позиція їхнього уряду щодо України. "Це єдиний сильний момент. А почати саме з нього — це гарантовано запобігти критиці нового міністра закордонних справ вже в перші дні його роботи. Бо будь-який інший напрям викликав би критику. А тут діє безпрограшний варіант".
Гарантії щодо зернового коридору
Наявність більш-менш прогнозованого транспортного коридору в Чорному морі та допомога військовим на морі в бойових діях. Такі пріоритети назвав з боку Великої Британії Віктор Константинов. Він підкреслює два моменти в порядку денному Девіда Кемерона саме від британської політики: це причина, з якої відбулася робоча поїздка, яка була не так для нас, як для себе (а це безпрограшний варіант для уряду Великої Британії — ред.). Другий момент — те, що стосується України безпосередньо (зокрема це і підготовка українських військових), і гарантії щодо зернового коридору в Чорному морі. "Британія може зіграти вирішальну політичну роль у стабілізації зернового коридору. Тому Кемерон поїхав ще й до Одеси. Зараз мова йде про те, наскільки рентабельним і дієздатним є сам транспортний коридор в Чорному морі з точки зору бажання операторів морських перевезень надсилати туди свої кораблі. Це можливо лише тоді, коли потенційним жертвам (а це і знищені кораблі, і загиблі люди) треба буде сплачувати компенсації, і все це покривати морським страхуванням. А британці мають серйозний вплив на світових ринках страхування щодо морських перевезень. Війна ж піднімає до небес страхові премії. Вони зростають настільки, що перевезення в зоні конфлікту просто припиняються. Втім, британсько-український механізм про те, що всупереч суто економічним міркуванням, всупереч тому, що диктує ринок, приватні компанії, страхові великі британські компанії за підтримки уряду впроваджують спеціальний механізм. Тому що вони штучно знижують розмір страхової премії, дозволяючи таким чином продовжувати морські перевезення". За словами доцента, це "політичне міркування і політичне рішення. Бо в економічному плані битанціям це ніяк не цікаво. Це суцільні втрати. Британці таким чином виглядають найбільш послідовними прибічниками підтримки України". Британська реакція є не тільки сильною на події, але і вчасною, зауважує Віктор Константинов. "Вони прийшли, щоби не чекати, коли буде погано, а запобігти погіршенню ситуації в Чорному морі. Є оперативна і рішуча політична допомога".
"Велика Британія стоїть на дуже чітких позиціях, що таке українська перемога. Це – поразка Росії"
Саме Британія своїм прикладом переконувала Європу зробити щось більше для України. Вона допомагає і військовим забезпеченням (Челенджери, також рік тому британські інструктори дронами почали навчати підводному розмінуванню), і гуманітарною, найсильніша складова – політична. "Велика Британія стоїть на чітких позиціях, що таке українська перемога. Це – поразка Росії. Ця жорстка позиція щодо Росії притаманна всім урядам Великої Британії, ця позиція була притаманна, коли Девід Кемерон був свого часу прем'єром". Зміна риторики, переконаний доцент, у взаєминах між Великою Британією і Україною малоймовірна. "Немає жодної політичної фігури у Великій Британії, яка б ставила під сумнів пріоритетність допомоги Україні. Саме Кемерон спрямував свого часу до України перших інструкторів. Це сильна сторона британської допомоги. Звідти не слід чекати якоїсь кардинальної зміни в будь-якій осяжній перспективі".
Британці не були серед лідерів ані за кількістю прийнятих українських біженців, ані за масштабами пільг, які були надані, розповідає Віктор Константинов. "Але на довгій дистанції Британія не ставить під сумнів, а чи доцільно продовжувати свою допомогу українським біженцям тоді, коли інші країни починають обговорювати, як бути далі". Натомість доволі жорстко у Великій Британії політичні ключові фігури наполягають, щоби британські військові не були задіяні саме в бойових діях.
