Роман Ратушний. Фото: Катерина Ейхман
— Почнімо з ідеї фестивалю, під час війни відбувається небагато культурних подій, тож поява нового фестивалю ― помітна подія.
Світлана Поваляєва: Справді, рік тому нам було зовсім не до проведення фестивалів, але нині ми, насамперед, вирішили продовжити справу Романа. І його друзі, і побратими говорять про те, що Рома саме цього і хотів. Якби він не загинув, він займався б саме таке форматами і масштабами, починаючи від кінопоказів і рухаючись далі до великого фестивалю. Роман не вірив в життя після смерті й говорив, що живуть ідеї і справи людини. Тому, коли Мирослава Барчук і Тетяна Терен запропонували вшанувати його пам'ять, ми, послуговуючись романовим заповітом, вирішили започаткувати фестиваль, в рамках якого ми будемо розвивати культурні, історичні і правозахисні напрямки.
Мирослава Барчук: Справжнім "двигуном" цієї ідеї є Тетяна Терен, а вже вирішальне слово сказала Світлана. Бо у мене теж були сумніви щодо того, чи потрібен фестиваль саме зараз, під час війни. І слова Світлани про те, що саме зараз фестиваль і потрібен, бо за що ж тоді ми воюємо, і стали остаточними. Це дасть відчуття сотням і тисячам людей, які прийдуть, які будуть учасниками і глядачами фестивалю, що ми не одні в цьому світі. Я пригадую, коли звільнили Київщину, які щасливі були люди відвідати першу подію в Мистецькому арсеналі ― це була виставка і панельна дискусія. Щасливі побачитися, обійнятися, розповісти, як все пережили. Зараз вкрай потрібні такі зустрічі, контакти, розмови, емоційний і культурний зв'язок. Ще одна координаторка фестивалю ― Яна Безсмертна, котра знала Романа, сказала: "Мені дуже боляче через втрату Романа, і тому весь свій біль я хочу перенести, сублімувати в цю подію". Для мене ― головна ідея цього фестивалю ― наголошувати і говорити про те, заради чого Роман жив. Коли ми говоримо про його загибель, про ту колосальну страшну втрату, яку ми рік тому пережили, розуміємо, що йдеться не лише про загибель людини. Кожен з нас, свідомо чи несвідомо, відчув, що загинуло саме те, що росіяни винищують століттями в усіх поколіннях української еліти. На похороні Романа я говорила, що він належав до першого покоління, яке не було "викошене" системою. Це вільне покоління людей, і тому для росіян так важливо їх скосити. Для нас це найважливіше ― підтримувати, продовжувати і розвивати ті цінності ― цінності Свободи і Справедливості ― те, заради чого він жив і загинув.
Недаремно, коли росіяни заходять в міста, першими знищують за списками істориків, краєзнавців, журналістів, ветеранів, тому для мене вкрай важливо ― рятувати те, заради чого Роман жив.
Світлана Поваляєва: Романова енергія була такого г'атунку, що її вивільнення і продовження зараз у вигляді цього фестивалю ― це в останню чергу є меморіалізацією. Це абсолютно не меморіальний фестиваль, попри те, що він називається "пам'яті Романа Ратушного". Він з одного боку, зовсім не про Рому, а з іншого ― якраз про Рому, тому що Рома був в усьому. Він усім цікавився і намагався все розвивати ― і історію, і музику, і культуру, і правозахисну діяльність ― все, де тільки можна було розвинути українську ідентичність. Тому сьогодні ми не можемо поставити життя на паузу, адже ворог прийшов знищити саме нашу ідентичність. Він не прийшов за пральними машинами чи територією, він прийшов знищити українців і українськість. Тож, коли, як не зараз час наповнювати подібними сенсами і подіями наше життя. І ще один важливий момент. Пригадую, яке величезне враження, яким поворотним моментом були для мене виступи українських гуртів у 1990 роках. Ці виступи перевернули моє життя і повернули мене в мою ідентичність. Тому зараз для дітей, чиї батьки й досі не зовсім усвідомлюють, що відбувається, також вкрай важливі такі фестивалі. Без культурних заходів ми не зможемо виграти цю війну, бо це війна за ідентичність.
.jpg)
Світлана Поваляєва у студії Радіо Культура
— Чому фестиваль називається "Протасів Яр"?
Мирослава Барчук: Фестиваль називається "Протасів Яр" невипадково. Співорганізаторами фестивалю є не лише культурно-мистецькі організації, такі як Український ПЕН, музей Івана Гончара, Фонд "Відродження", а й громадські, зокрема, ГО "Захистимо Протасів Яр", яку створив Роман. Роман дав приклад, як молода людина може об'єднати навколо себе людей, які почнуть захищати місцевість від незаконної бандитської забудови і, зрештою, перемогти. І вже після смерті Романа громада отримала в суді рішення, що ця місцина захищена, і там буде заказник.
Світлана Поваляєва: Ми чуємо дискусії щодо доречності фестивалів під час війни, але ми геть не чуємо дискусій про незаконні будівництва під час війни. А вони тривають. Тому і ми не можемо стати на паузу.
Мирослава Барчук: Є кадри, де Роман ще зовсім молодий стоїть у Протасовому Яру, там уже пиляють дерева, а він розповідає громаді, що потрібно об'єднуватися. Не всім зрозуміло, де у людини в 20 років береться це розуміння, усвідомлення, сила і воля. Роман завжди був на боці Справедливості й Правди. Тому один з напрямків нашого фестивалю ― правозахисний.
— Можливо, не всі слухачі Українського Радіо розуміють і знають київську локацію Протасів Яр. Розкажіть трішки про неї.
Світлана Поваляєва: Весь Київ розташований на пагорбах. Це нині Протасів Яр знаходиться недалеко від теперішнього центру Києва, а колись, у 18―19 ст ця частина Солом'янського району була диким місцем скупчення кримінальних елементів. Та й навіть наприкінці 20 століття це теж була доволі дика місцина. Це дуже красива і дуже зелена місцина з давньою історією. Частина місцини, яку ми відвойовуємо ― це древній грошовий сад на пагорбах, там 30 гектарів лісу, в якому живуть червонокнижні птахи. Яр оспіваний багатьма письменниками і варто приїхати, побачити і погуляти там.
— Ваш фестиваль дозволить краще пізнати це місце. І принагідно розкажіть про організацію цього заходу, адже він не відбуватиметься в якийсь один вікенд.
Мирослава Барчук: Наше майбутнє нині непевне, горизонт планування обмежується повітряними тривогами, обстрілами, дронами, ракетами. Тому ми вирішили не концентруватися на окремих кількох днях, а розтягнути його в часі. Відкриття відбудеться 27 травня, люди почнуть збиратися о 15 години, виступатимуть сестри Тельнюк, Мар'яна Садовська, гурт Go-A, також виступатимуть друзі, колеги і побратими Романа, з якими він воював, як за Протасів Яр, так і на фронті. Перед безпосередньо концертною програмою відбудеться кілька цікавих дискусій про волонтерство, війну та громадянське суспільство.
— Тобто важливий фокус фестивалю ― це розмова про досвід активних громадян як із громадського, так і з культурного середовища?
Мирослава Барчук: Так, які нині ще й воюють на передовій. І саме ці люди є носіями того, що ми не можемо втратити, тому гасло нашого фестивалю ― це романові слова "Ніколи нічого не бійтеся".
.jpg)
Мирослава Барчук. Фото: Володимир Шевчук
— Розкажіть, як будуть побудовані інші фестивальні дні.
Мирослава Барчук: Є сторінка фестивалю у фейсбуці, на якій буде детальний розклад всіх подій, зустрічей, дискусій, лекцій, виступів і навіть екскурсій. Буде, зокрема, лекція Олександра Михайлика про Протасів Яр, а також серія кінопоказів.
Світлана Поваляєва: А загалом ― два вікенди на місяць ми будемо збирати однодумців на галявині в Яру, а також у надзвичайно цікавій будівлі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, вул. Клінічна, 25. Чекаємо і щиро запрошуємо киян і гостей столиці на фестиваль, який буде симфонією різних середовищ ― поетів, істориків, громадських діячів, правозахисників, музикантів, які прийдуть згадати і вшанувати Романа Ратушного.
