Фото: invak.info
На 25 найманих працівників один працівник з інвалідністю, на понад 25 — 4%
Люди, які звикли до чогось старого, завжди бояться нового, каже Оксана Жолнович, вони породжують багато упереджень, які не є обґрунтованими. Урядовиця переконує, що є багато таких організацій, хто підтримує впровадження цього закону. Цей законопроєкт стосується інструментів підтримки працевлаштування людей з інвалідністю, які забезпечуються через Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. "Кожен роботодавець, що має від 8 до 25 найманих працівників, зобов'язаний працевлаштувати одну людину з інвалідністю. Якщо в нього працює понад 25 людей — то 4 %. Якщо підприємець не працевлаштував осіб з інвалідністю, тоді він сплачує раз в рік штрафну санкцію: середньорічний дохід за одного працівника. Наприклад, працює 100 найманих працівників, 20 працівників з інвалідністю треба працевлаштувати. Якщо середньорічна середня зарплата буде 20 тисяч на одного працівника, то за 20 працівників — становитиме 400 тисяч — і підприємство має сплатити штрафну санкцію".
Цільовий внесок, працевлаштування особи з інвалідністю або закупівля 50% продукції в соцпідприємствах
Тоді у підприємства постає вибір: платити штраф, працевлаштувати людину з інвалідністю або… уникнути відповідальності і не робити нічого. Щоби Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю стягнув ці кошти з підприємства, яке не хоче їх сплачувати, він має звернутися до суду з позовом на суму 400 тисяч, заплатити 40 тисяч судового збору, при цьому втративши їх остаточно, каже Оксана Жолнович. І це не гарантує, що справа буде виграна. Бо роботодавець може принести листа зі Служби зайнятості, що він на той час звертався до них з вакансіями, але під цю вакансію не було людей з інвалідністю.
"Ми пропонуємо підприємствам такі варіанти:
платити цільовий внесок на підтримку людей з інвалідністю, він безумовний, бо там немає варіантів;
працевлаштування тих 4% людей з інвалідністю;
закупівля 50% продукції в соцпідприємствах, як закриття квоти.
І все це буде рахуватися, як квота. А внесок зменшили: замість 100% середньорічного ми зробили 40% середньомісячного". Оксана Жолнович каже, що бізнес сприймає цей підхід, бо він кращий з точки зору адміністрування. При цьому сума збору зросте вдвічі. "Ми розширюємо кількість суб'єктів, які будуть платити такий збір, якщо у них не працевлаштовані люди з інвалідністю".
Розширюється спектр робочих місць потенційно цікавих для людей з інвалідністю
Сьогодні платить тільки приватний бізнес, каже міністерка, всі державні і комунальні органи не підпадають під це. "Ми пропонуємо у законопроєкті, що якщо не працевлаштував особу з інвалідністю, то платять всі, незалежно від того, чи ти державний орган, чи приватний. Ми розширюємо спектр робочих місць, куди будуть зацікавлені працевлаштовувати людей з інвалідністю". Оксана Жолнович стверджує, що повертати до роботи людей з інвалідністю потрібно якомога швидше, поки вони не втратила навички працювати. Чим більше людина перебуває в закритому середовищі, тим більше з'являється у неї страхів. "Щодо необхідної кількості підтримки, то ми можемо облаштовувати робоче місце людини з інвалідністю у роботодавця, тим самим створюючи менше на нього навантаження. Бо якщо підприємцю треба обирати між здоровою людиною і людиною з інвалідністю, для якої треба створити умови для праці, то він добре подумає… Держава компенсує продуктивність працівника субсидією підприємству і ще й все облаштує, щоб він у тебе працював."
Від 5 тисяч до 10. Як зростатиме зарплата людей з інвалідністю
Пенсія людини з інвалідністю становить 5 тисяч грн. При цьому вона залишається вдома. Тому, вважає міністерка, краще заплатити 5 тисяч роботодавцю, як компенсацію щодо втрати частин навичок, тоді він ще додасть 4 чи 5 тисяч. І в цілому виходить 10 тисяч грн."
"Ніхто, хто планує свій бізнес, не створює спочатку громадську організацію, а потім засновує підприємство"
Зараз підтримка надається соціальним підприємствам, яких в Україні нараховуються 300. Для того, щоби його створити, треба пройти певну схему: спочатку заснувати громадську організацію, потім ця організація створює підприємство, потім 50% людей з інвалідністю набирається і тільки тоді це соціальне підприємство претендує на 30 мільйонів податкових пільг, "які залежать від обсягу їхнього доходу, але не залежать від зарплати, яку платять цим людям. Зарплата менша за мінімальну, бо їх беруть на пів або чверть ставки". Ці соціальні підприємства при цьому нарікають і пояснюють таку низьку зарплату тим, що частину віддають громадським організаціям. "Соціальним стає бізнес тоді, коли трохи став на ноги. Ніхто, хто планує свій бізнес, не створює спочатку громадську організацію, а потім засновує підприємство".
Надаватиметься допомога тим, хто візьме на роботу людей із важкими формами інвалідності та порушеннями ментального здоров'я
Каже Оксана Жолнович, що не важливо, хто є засновником підприємства: якщо воно винайме собі 50% людей з інвалідністю, ми будемо надавати йому підтримку, якщо це підприємство винайме 30% підприємців, але із важкими формами інвалідності 1 чи 2 групи, ми будемо забезпечувати підтримку. Якщо візьмуть на роботу людей із ментальними порушеннями, ми будемо доплачувати підприємству за помічника і додаткові видатки, які це підприємство буде нести". На сьогодні в Україні є різні типи інвалідності, наголошує Оксана Жолнович, тому "ми маємо давати можливість людям працювати, широко на ринку праці в своїй громаді, а не в гетто". Коли розшириться мережа підтримки для підприємств, тоді монополія пропаде. Саме тому, на думку міністерки, власники і бояться втрачати 30 мільйонів.
