Ілюстративне фото: invak.info
Менше 17% людей з інвалідністю в Україні працевлаштовані
— Наразі менше ніж 17% людей з інвалідністю в Україні працевлаштовані. Які зараз доступні вакансії для людей з інвалідністю в Україні?
Є компанії, в яких політики спрямовані на працевлаштування людей з інвалідністю. Зокрема, в супермаркетах розвинута корпоративно-соціальна відповідальність, і вони працюють над тим, щоб працевлаштовувати людей з інвалідністю. Втім дуже часто людей працевлаштовують на роботи, які вважаються не висококваліфікованими, наприклад, продавчині. У цілому люди з інвалідністю і люди без неї можуть працювати на будь-яких посадах, залежно від їхніх кваліфікацій і професіоналізму.
— Тобто вони можуть виконувати роботу, але вакансій як таких, якщо це не низькооплачувані або низькопрофесійні ставки, їх просто немає?
Часто в вакансіях не вказано про те, що "ми шукаємо саме людину з інвалідністю", просто є оголошення вакансії. Люди з інвалідністю часто думають, що вони не можуть працювати і просто не подаються на такі вакансії. І справді, коли навіть підприємство хоче працевлаштувати цілеспрямовано, то вони не можуть знайти людей з інвалідністю.
— А з якими перешкодами найчастіше зустрічаються люди з інвалідністю?
Інвалідність буває різна. Буває така інвалідність, що ми навіть не здогадуємося, що вона в людини є. Дуже часто це найбільш проста форма — третя група. Є ще перша і друга групи інвалідності. І тут вже залежить від того, чи людина не чує, чи не бачить, чи пересувається на колісному кріслі.
Класичний приклад — це питання тих людей, які пересуваються саме на кріслах колісних. Часто вони в наших умовах не можуть вийти з квартири, сісти у публічний транспорт і просто фізично доїхати. А в нашій організації, у зв'язку з тим, що ми працюємо у сфері прав людей з інвалідністю, ми цілеспрямовано шукаємо таких людей, щоб працевлаштувати. Одна з переваг нашої роботи — це саме дистанційна робота. Тобто таким чином, коли я комунікую потім із людьми, серед різних причин, чому вони на нас подалися — це саме можливість працювати з дому. Ковідний період насправді відчинив двері для певної групи людей, які не можуть просто доїхати до роботи. Це не обов'язково лише люди з інвалідністю, це може бути просто особа, яка проживає у невеличкому містечку і, наприклад, хоче працювати в Києві, Харкові, Львові або іншому великому місті.
Дар'я Сидоренко. Фото: Укрінформ
Найкраща інфраструктура для людей з інвалідністю у Вінниці
— Але у великих містах, напевно, більше можливостей, ніж у віддаленіших містечках, особливо, якщо йдеться взагалі про маленькі населені пункти?
Комплексно це дуже залежить від міста. Найкраща ситуація в Вінниці, тому що там як органи місцевого самоврядування, так і громадський сектор працюють разом, щоб створити саме фізичну інфраструктуру. Щодо великих міст, то вони мають перевагу, бо є більша імовірність запровадити громадський транспорт із низькою підлогою, правильно зробити під'їзд, щоб не було проміжку між автобусом і тротуаром, де людина входить у цей транспорт. У невеличких містах такі автобуси коштують дорожче і їх набагато складніше купити.
А якщо ми говоримо про села, коли між ними в певні години їздить транспорт, зазвичай "богдани" або інші класичні маршрутки, то там імовірність, що ми запровадимо інший вид транспорту зменшується, бо це економічно невигідно. Бо є певна кількість людей, які щодня пересуваються, і вона не може заповнити цей автобус.
— Зараз якщо відстежувати новини, то чимало є інформації про те, що і як працює, зокрема, для людей з інвалідністю. У столиці це, зокрема, соціальне таксі або остання новинка — це те, що люди з інвалідністю можуть складати іспити на права і отримувати їх. Здається, що нібито зрушила ситуація з місця, крига скресла, але я так розумію, що в комплексі все одно проблем дуже багато.
Так, це дуже гарні приклади і дійсно крига скресла, як мінімум тому, що ми про це починаємо говорити. Ми починаємо окреслювати ту проблематику, яка існує в нашому суспільстві вже дуже-дуже давно. Тож визнати проблему — це половина її розв'язання. Але якщо взяти витрати людини з інвалідністю і без неї, то вартість життя людини з інвалідністю є вищою. Соціальне таксі — це про можливість людям, які отримали порушення хребта, керувати автомобілем. Але ми говоримо про той сегмент — це вже купити автомобіль і це вже викликати таксі. Тому тут така ситуація: якщо люди молоді, дуже активні, в них є набагато більша імовірність, що вони залишаться соціально активними, тому що вони можуть більше працювати, залучати більше ресурсів і зробити своє життя комфортнішим.
Знайти роботу — реально
— Щодо досвіду роботи, якого не мають люди з інвалідністю, але які хочуть претендувати на щось. Оцей етап до того, як претендувати на вищу посаду, вищий оклад і взагалі знайти роботу, наскільки він проблематичний зараз, чи є якісь рішення на цьому етапі?
Якщо ми дивимося на ринок праці, то все одно залишається ситуація, що дуже багато вакантних посад, і їх не закривають. Тобто можливість бути працевлаштованим залишається.
Питання, якщо людина не має досвіду і перебуває в сільській місцевості, то вона має собі написати план, що вона може зробити. І це безвідносно до інвалідності. Скоріше, вона може знайти роботу онлайн. Тож вона має розглядати ті професії, де може бути залучена дистанційно. І відповідно далі вже йти, як студенти, спочатку, можливо, на стажування на якийсь період часу, щоб набратися досвіду, а потім вже класично шукати роботу.
— Де шукати інформацію людині з інвалідністю, яка хоче принаймні здобути досвід, щоб потім з ним себе вже презентувати і десь подаватися?
Є варіант. Наша партнерська організація "Благодійний фонд "АІК" запустили сайт "Працюй". Там цілеспрямовано розміщують вакансії для людей з інвалідністю. Тобто ті компанії, які хочуть працевлаштувати саме людей з інвалідністю, вони йдуть на цей сайт і розміщують вакансії. Цей сайт запустився нещодавно, тому тут переважно великі міста. Але чим більше він працюватиме, чим більше ми про нього будемо говорити і подавати пропозиції, тим більше це вже охоплюватиме комплексно міста.