На фото: Антон Кориневич у студії Українського Радіо
— У Страсбурзі 21-22 березня збиралась коаліція з 33-х держав, які працюють над створенням Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Трибунал має вирішальне значення для забезпечення відповідальності за злочини. Розкажіть про перебіг зустрічей і які результати.
Це була друга особиста зустріч нашої коргруп з питання створення Спеціального трибуналу. Перша відбулася 26 січня у Празі. У нас були представники 33 держав, декількох міжнародних організацій, які також беруть участь у роботі коргруп, і ми обговорювали традиційно всі ключові правові питання, які стосуються створення Спеціального трибуналу — питання щодо моделі створення, функціонування, імунітетів, тобто всі юридичні питання, які так чи інакше пов'язані зі створенням Спеціального трибуналу. Ми бачимо, що дискусії в рамках коргруп є важливими та ефективними, адже вони дають нам основи для подальшого розвитку ідеї, дають нам багато розуміння щодо точок зору тих чи інших держав та їхніх представників. Тому ми будемо продовжувати роботу коргруп. Ми впевнені, що ці дискусії зрештою призведуть нас до максимально ефективного варіанту створення Спеціального трибуналу.
— Якими будуть подальші кроки щодо створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії Росії проти України? Тому що після Другої світової війни створювали трибунали, зокрема щодо колишньої Югославії. Зараз, очевидно, такі трибунали створити неможливо. Чи є шанс обійти Раду Безпеки ООН і діяти через Генасамблею ООН?
Дійсно, після Другої світової війни створювалися Спеціальні трибунали, і Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії, як і Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди були створені резолюціями Ради Безпеки ООН як допоміжні органи Ради Безпеки. Але були випадки, коли створювалися Спеціальні трибунали і без резолюції Ради Безпеки ООН на основі угоди з Організацією Об’єднаних Націй чи іншої основи. Я б не сказав, що можливо зробити лише в межах ухвалення відповідної резолюції Ради Безпеки. У нас є варіанти, як це зробити без цього. Тому, безумовно, ми шукаємо максимально ефективний спосіб створення трибуналу поза межами резолюції Ради Безпеки ООН, розуміючи, що це не є можливим у зв’язку з правом вето Російської Федерації як постійного члена Радбезу.
Наступні кроки є доволі зрозумілі — ми далі будемо працювати в рамках коргруп. Ми будемо працювати над тим, щоб коргруп була розширена, тобто щоб ставало в ній більше учасників. Ми думаємо, яким чином питання зараз Спецтрибуналу і в цілому відповідальності за злочин агресії може бути підняте на саміті глав держав та урядів Ради Європи у Рейк’явіку 16-17 травня. Будемо дивитися, які можливості це для нас відкриває. Ми думаємо щодо конкретних дій в межах Генеральної асамблеї ООН. Ми також працюємо з метою якнайшвидшого початку функціонування вже по суті юридично створеного Міжнародного центру з кримінального переслідування за вчинення злочину агресії проти України на базі чинної спільної слідчої групи за підтримки Євроюсту. Тож робота ведеться постійно. Такого, щоб ми зупинялися чи чогось чекали, немає. Ми використовуємо всі можливі варіанти для того, щоб просувати цю тематику.
— Ви оптиміст чи песиміст стосовно шансів створити Спецтрибунал щодо Росії й вивести на Міжнародний кримінальний суд чи на Спецтрибунал Путіна та інших потенційних обвинувачених, довести їх провину і виконати вирок?
Я працюю з цією тематикою щодня і розумію, що заради того, щоб це сталося, ми повинні постійно працювати. І я думаю, що це все абсолютно реалістичні речі.
На фото: Володимир Путін, Аussiedlerbote.de
— Міжнародний кримінальний суд нещодавно ухвалив рішення про арешт Путіна, виписавши ордер на президента Росії за ймовірні воєнні злочини — йдеться про викрадення українських дітей з тимчасово окупованих російськими військами територій та їх насильницьку депортацію в Росію. Поясніть, які справи і за яких умов розглядає Міжнародний кримінальний суд.
Безумовно, це історичне рішення Міжнародного кримінального суду про ордери на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової. Особливо це важливо в контексті чинного президента Російської Федерації. Тобто Міжнародний кримінальний суд по суті підтвердив, що він не визнає будь-яких персональних імунітетів, зокрема глав держав, глав урядів та глав відомств закордонних справ. Путін став четвертим чинним главою держави, на якого був виданий ордер на арешт Міжнародного кримінального суду, і це, безумовно, важливо, тому що це його місце в історії. Його місце в історії як міжнародного злочинця. Злочин, який став основою для видачі ордера на арешт, — це один з найбільш кричущих воєнних злочинів, вчинених росіянами. Злочин, який легко довести, тому що є відповідні документи, укази президента Російської Федерації, які спрямовувалися на так зване "полегшення" участі цих людей, хоча, безумовно, це була частина злочинної політики. Тож це історичне рішення.
Міжнародний кримінальний суд — це постійний орган міжнародного кримінального правосуддя, який знаходиться у місті Гаага, Нідерланди. Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду шляхом подачі двох заяв про визнання юрисдикції МКС. Наразі МКС проводить розслідування ситуації в Україні з 21 листопада 2013 року без фінальної дати. МКС може мати юрисдикцію щодо ситуації в Україні щодо трьох категорій найтяжчих міжнародних злочинів — злочинів геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів.
На фото: омбудсменка РФ Марія Львова-Бєлова, marialvovabelova / instagram
— Чи є відмінність у статусі між Путіним і дитячим омбудсманом Львовою-Бєловою, якій також видали ордер? Чи має значення міжнародний імунітет щодо голови держави? Наскільки гірше становище омбудсмана?
Різниця між статусами цих двох осіб є. Путін володіє так званим персональним імунітетом, який належить трьом особам — це глава держави, глава уряду і глава відомства закордонних справ. Львова-Бєлова і всі інші чиновники володіють функціональним імунітетом під час виконання своїх функцій. Але важливо, що ці персонажі імунітети трійки і функціональні імунітети інших чиновників стосуються виконання їх посадових обов'язків і функцій, а вчинення воєнних злочинів, безумовно, не є частиною функцій будь-якого керівника будь-якого рівня. Тому Міжнародний кримінальний суд не застосовує ці імунітети — ні персональні щодо чинного глави держави, ні функціональні щодо інших чиновників Російської Федерації.
