Ідентифікація тіл загиблих. Як це відбувається в Бучі та інших місцях ― розповідає журналіст Євген Спірін

Ідентифікація тіл загиблих. Як це відбувається в Бучі та інших місцях ― розповідає журналіст Євген Спірін

Щодня з’являються новини, що в деокупованих містах, селах, містечках і селищах знайдено тіла закатованих людей, які треба впізнати. Про те, як відбувається ідентифікація тіл загиблих, та про свій досвід допомоги медикам ― в ефірі Українського радіо розповів журналіст і волонтер Євген Спірін.

0:00 0:00
10
1x

Як вдалося долучитися до цієї роботи?

"Річ у тім, що Бучанський морг не був пристосований до такої кількості загиблих. До війни вони мали десь 20 людей на місяць, померлих своєю смертю чи внаслідок нещасного випадку. Коли сталося, що по Київській області загалом більше тисячі тіл, а по Бучі станом на 30 квітня ― 416, то люди, звісно, не були готові до такого. І приміщення не було пристосоване. Тому мене та інших волонтерів, які мали певний досвід роботи з тілами мертвих, попросили допомогти в описі, якось із цим працювати. Звичайні люди з вулиці, мені здається, не могли б це робити суто психологічно... Так я туди й потрапив".

Про збір ДНК живих людей, які шукають рідних

"Спочатку Бучанський морг не працював, він запрацював 11 квітня. А тіла почали викопувати десь із 5 квітня. Тобто українська армія зайшла в Бучу, Гостомель та Ірпінь 1-2 квітня, але ліс, уся місцевість, будинки ― все було заміновано. Тож саперам потрібен був час, щоб розмінувати територію і допустити медиків та поліцію до ексгумації тіл. Найбільша братська могила була біля церкви Андрія Первозваного ― 117 тіл. Викопували їх до 20-23 квітня і звозили в Бучанський морг, а також у морги області. Потім почали працювати експерти. Понад 70 відсотків людей були закатовані, зі зв’язаними руками, з простреленими головами. Від моменту загибелі минуло багато часу, і тіла дійшли до такого стану, що родичі не могли їх упізнати. Тому всі пакети з невпізнаними тілами експерти опрацювали ― взяли зразки і зробили ДНК-базу. Потім ми запросили людей, які так і не змогли знайти своїх загиблих родичів, і вони здали свої зразки ДНК. Протягом приблизно місяця ми порівняємо ці дві бази ДНК. Якщо будуть збіги зразків, то ці тіла ми зможемо поховати".

За словами Євгена Спіріна, загиблих і зниклих можна розділити на три категорії. Перша ― це вбиті чи розстріляні чоловіки. Друга ― це люди, які загинули від обстрілів, від уламків снарядів, від артилерії. Третя ― це люди, яких забрали в полон. Цією категорією займається окрема група, яка досліджує, скільки було полонених і куди їх вивезли, в які регіони Росії.

Куди можна звернутися, щоб здати зразок ДНК

"Є сторінка Ірпінської міської ради у фейсбуці, вони щодня публікують контактні номери та інформацію, куди приходити і що робити. Але мушу сказати, що зразки збирали два дні, адже потрібен час для обробки даних. На сьогодні ми зібрали зразки 64 людей, які звернулися з проханням розшукати родичів. А скільки є зниклих і невпізнаних ― сказати не можу, ми все ще ведемо підрахунок. Деяких людей вели на розстріл з документами, деякі мали дуже особливі татуювання на спині ― таких людей родичі впізнали".

Фото: фейсбук-сторінка Євгена Спіріна