Чому заява щодо недопущення ядерної війни з’явилась саме зараз
Це не така вже несподівана заява. Вона розроблялася кілька місяців у Раді безпеки ООН між постійними членами і приурочена до оглядової конференції щодо Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка начебто відбудеться влітку. І тому ця заява в контексті оглядової конференції має сенс, тому що цей договір, можливо, один з останніх наріжних каменів міжнародної безпеки, і у ньому основна ідея в тому, що безядерні країни залишаються безядерними, а ядерні країни поступово зменшують свої ядерні арсенали.
Про те, що Росія стала ініціатором документа
Я не знаю, наскільки правдиві вислови Марії Захарової стосовно того, що саме Росія була ініціатором. Я думаю, що це консенсусне рішення, що така заява потрібна, хоча, можливо, Росія і доклалась до цього. У кожної ядерної країни є свої ядерні інтереси. Один з інтересів Росії полягає у тому, щоб зібрати таку велику конференцію постійних членів Ради безпеки. І під цю ідею Росія запроваджує різні ініціативи. Тому, можливо, Росія і була ініціатором цієї заяви, але я б не сказав, що це таке щось шокуюче для цілей якоїсь безпосередньої політики, в тому числі і щодо України.
Ядерні навчання відбуваються постійно, і всі країни це роблять. Росія трошки більше це робить, але треба дивитися на більш широку перспективу. Росія в останні роки збільшила кількість ядерних навчань, але я б не сказав, що чергові навчання, які оголосили, є чимось екстраординарним. Хоча, дійсно, ніхто не знає, що в голові у Путіна, але виглядає, що це все ж таки регулярний процес.
Про аналогію з Будапештським меморандумом
Заява про недопущення ядерної війни та гонки — це справді папірець. Але коли мова йде про такі важливі речі, все ж таки країни, які це заявляють, намагаються слідкувати за словами. Там просто не сказано нічого такого, що б не говорилось раніше. Тобто це підтвердження певної політики і це, скоріше, треба розглядати як політичний документ. Але там немає нічого такого, що можна було легко порушити. Там є ключовий елемент, який полягає в тому, що ядерні країни не націлюють ядерну зброю одна на одну, і це важливо. Це фактично відбувається з початку 90-х, коли Росія та США заявили, що ядерна зброя зараз націлена на Світовий океан цих двох країн. Щодо Китаю, то це важливий новий елемент, який ні на кого не націлює зброю, але м не знаємо, чи націлювали вони раніше. Тому загалом важливо, що ядерна зброя не націлена у мирний час. Це один із запобіжників до повернення до справжньої "холодної війни", як це було до розпаду Радянського Союзу, коли ядерний удар міг бути нанесений протягом години і могла розпочатися ядерна війна. Зараз цього немає, і це підтвердження того, що повернення до такого націлення і повернення до ситуації "холодної війни" на межі світової катастрофи все ж таки зараз не відбувається. Це позитивно.
Якими є перспективи залучення підписів інших країн з ядерним потенціалом до цієї угоди про недопущення ядерної війни
У перспективі, якщо ядерні потенціали продовжуватимуть зменшуватись, насамперед у Росії та Сполучених Штатів, то на певному етапі до цього процесу мають бути залучені всі ядерні країни, у тому числі Ізраїль, Індія, Пакистан та Північна Корея. Ця заява важлива також у тому аспекті, що відновились переговори стосовно ядерної програми Ірану, і це, можливо, сигнал тим країнам, які залучені до цього процесу, у тому числі для Ізраїлю та арабських країн, стосовно того, що ядерний фактор, зокрема на Близькому Сході, має знижуватись.
Чи не поспішила Україна, підписавши Будапештський меморандум і позбувшись ядерного арсеналу
Було зроблено те, що зроблено. І було зроблено максимум можливого у тій ситуації, яка була. Єдине про що можна говорити — наскільки можна було б отримати більше політичних та економічних компенсацій, але все ж таки тому я б нікого не звинувачував у тому, що хтось у ті часи зробив невірний крок. Тоді ситуація була інша і ніхто не думав про, що може відбутись зараз. Відразу після того, як Будапештський меморандум був підписаний у 1994 році, був сепаратний проєкт у Криму "мешковщина" (сепаратний — який відбувається відокремлено, відособлено від інших — ред.). Там обрали президентом Мешкова, який заявляв про вихід зі складу України, і тоді цей сепаратизм був рішуче придушений з боку України, і Росія ніяк не протидіяла цим зусиллям України відновити порядок у Криму. Тобто тоді все це бачилось по-іншому, і зараз говорити про те, що не треба було робити того, чого від України вимагав фактично весь світ, зокрема неядерні країни Європи, Сполучені Штати, Росія та інші ядерні країни — це вже риторичне питання. Але якщо повертатись у ті часи, то не було зроблено нічого такого з боку України, що можна було б вважати політичною помилкою на той момент.
Будапештський меморандум сформульований у такому ключі, що важко притягнути до відповідальності, тому що загальна його ідея у тому, що Україна позбавляється ядерної зброї, і за це вона отримує запевнення у територіальній цілісності, безпеці, суверенітеті. Проте формулювання там такі, що ядерні країни будуть утримуватися від загрози силою, поважатимуть суверенітет, але Росія не поважає суверенітет України і не утрималась від загроз та зазіхань на територіальну цілісність. І дійсно складно притягнути Росію до відповідальності, але, на мою думку, не варто говорити про те, що Будапештський меморандум не має сенсу і він ніколи не спрацює. Одного дня він спрацює у суто юридичному плані і в політичному плані він працює вже зараз, тому що коли Росія вимагає гарантій безпеки на тому етапі, коли до переговорів буде залучена Україна, а вона буде залучена, зокрема 13 січня будуть обговорення в рамках ОБСЄ і Україна там буде висловлювати свою думку, то тут треба говорити про те, які гарантії може отримати Росія, якщо вона не дотримувалась своїх гарантій щодо України. І це також фактор для оглядової конференції з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї про те, які гарантії взагалі отримають неядерні країни від ядерних, якщо конкретний приклад України не спрацював. Є навіть такий жарт, що якщо Росія хоче гарантій, вони мають бути виписані за зворотній стороні Будапештського меморандуму, тобто ці питання політично пов’язані.
Фото: slovoidilo.ua
