Кіберспортсмени сидять за комп’ютером і грають у стрілялки ― це стереотип
У кіберспорті справді змагаються насамперед на комп’ютерах та мобільних пристроях. Відомо, що будь-який спорт ― це структуроване заняття, у якого є турніри, команди, заходи, професійна система очок, нагород та професійних гравців. Кіберспорт повністю підпадає під ці правила і термінологію. Єдина відмінність ― снарядом виступає не футбольний м’яч і не гоночний автомобіль, а відбувається контакт людини з комп’ютером, мобільним телефоном чи ігровою консоллю, і змагання проходять всередині цифрового світу. А за всіма атрибутами спорту ― це так само спорт. Головна відмінність від традиційного спорту полягає в тому, як саме кіберспортсмени практикують ― для них в першу чергу це контакт з пристроєм.
Кіберспорт має одну велику перевагу
Для того, щоб стати кіберспортсменом, особливо нічого не потрібно ― достатньо мати комп’ютер та інтернет або мобільний телефон та інтернет. Якщо маєш талант, ти береш і практикуєш. Немає потреби у великих фінансах і щоб батьки тебе кудись возили, ти можеш просто розвиватися. Тобто кіберспорт доступний для кожного. У звичайному спорті, крім фізичних даних, потрібні великі фінансові витрати. Якщо у батьків немає певного бюджету і часу водити дитину в секцію, то дитина не зможе займатися. З кіберспортом все простіше ― можна тренуватися в онлайні. Що цікаво ― під час пандемії великі види спорту почали проводити саме кіберзмагання, залучаючи до перегляду великі аудиторії.
На фото: Гнат Борбович, Українське радіо
Чому цікаво спостерігати кіберспортивні турніри
З тієї ж причини, що й інші змагання. Люди стежать за грою, вони її розуміють, їх це захоплює. Ти можеш, не виходячи з дому, відчути практично все, що відчуває кіберспортсмен. Адже понад 90 відсотків цих змагань відбуваються онлайн. Варто розрізняти великий кіберспорт, який передбачає участь у чемпіонатах, комерційних турнірах, і змагальний геймінг, коли люди практикують як завгодно, де завгодно, граючи між собою. Щодо віку гравців і вболівальників, кіберспорт ― це радше молодіжне явище. Але молодь буває різна. Є ігри, контр-страйк, наприклад, для аудиторії 25―35 років, а є ігри для більш молодої аудиторії ― до 18 років. Якщо порівнювати, наприклад, з тенісом, біатлоном, то аудиторія кіберспорту справді молодша.
Чи визнаний кіберспорт у світі в класичному розумінні
Головне завдання Міжнародної федерації кіберспорту ― отримати визнання як міжнародної інституції, здобути титул "спорт". Є певні політичні аспекти, які не дозволяють поки що прийти в цю точку. Але в багатьох країнах кіберспорт є офіційно визнаним видом спорту, в деяких країнах його підтримують олімпійські комітети. Загалом у світі близько 60 країн, де кіберспорт так чи інакше має визнання. Є країни, в яких кіберспорт вважається ледь не передолімпійським видом спорту, і тут треба згадати Азію. В Азійських іграх ― це локальні олімпійські ігри для Азії ― кіберспорт є медальним заліком. Але там Олімпійський комітет має свою стратегію. Вони не дуже хочуть визнавати поточний кіберспорт. У деяких найпопулярніших іграх, наприклад, First-person shutting, присутні елементи насилля. Там треба убивати конкурентів, і це створює певні обмеження у визнанні. Є інші ігри, приміром, карткові ― щось середнє між шахами і покером. Тут немає насилля, але вони не дуже популярні. Вони мають свій сегмент фанатів, і далі справа не просувається. Є ігри-симуляції спорту. Наприклад, сімрейсінг (Sim racing) ― це дуже цікаво з точки зору впливу на реальне життя. Це кіберспорт, де практикуються віртуальні гоночні машини. Є футбол, баскетбол, бейсбол ― вони менше симулюють, але на них цікаво дивитися. А ще велоспорт ― це зовсім інша історія. Там все відбувається, як у реальному велоспорті, з тою відмінністю, що ти не їдеш по дорозі, а сидиш на апараті, усе інше конектиться.
Іноді віртуальні змагання спонукають гравців переходити до реального традиційного спорту. Людина спробує, подивиться, помацає під час симуляції ― і це може стати поштовхом до зацікавлення таким спортом у традиційному вигляді. Критики кіберспорту не враховують аспект, що коли людина починає грати змагально, у неї змінюється життя, з’являється структура, прагнення мети, що позитивно впливає на її освіту, і це підтверджує статистика. Зараз у світі існує вже багато програм з кіберспорт-освіти, у школах, університетах, приміром, Колумбійський коледж, Університет Лестера у Британії. Є навчальні програми з кіберспорту, де вивчають власне кіберспорт. А є інша історія, коли кіберспорт інтегрують у різні навчальні програми. У багатьох країнах кіберспорт використовують як мотивацію/привабу, щоб легше було робити щось нудне й нецікаве. Наприклад, в Естонії робили проєкт з кібербезпеки, де влаштували турнір і учасникам було цікаво вивчати тему.
На фото: Гнат Борбович, Українське радіо
Розвиток кіберспорту в князівстві Монако та в Естонії
Мета Федерації Монако ― розвинути екосистему всередині країни, забезпечити участь гравців у міжнародних змаганнях, а також розвинути міжнародні проєкти, пов’язані з сімрейсінгом, адже Монако ― колиска автоперегонів. В Естонії основна мета ― залучити до кіберспортивної діяльності якомога більше молоді з регіонів, інтегрувати гравців на рівні естонської мови, адже у східній Естонії багато мешканців говорять російською, і це складна ситуація. Здійснюються проєкти спільно з Інтеграційним фондом, а також освітні проєкти, де Федерація допомагає хлопцям і дівчатам знайти себе у професіях майбутнього саме за допомогою кіберспорту. Адже автоматизація не за горами, і діяльність багатьох людей стане просто не потрібною... Тож кіберспорт і комп’ютерні ігри ― це про майбутнє.
Кіберспорт в Україні
Україна є лідером, принаймні на континенті, з кіберспорту ― за екосистемою, кількістю професіоналів, кількістю команд, компаній, гравців. Дуже висока якість. Є таке спостереження: країни, в яких не дуже розвинена економіка, мають більший потенціал для розвитку кіберспорту, хоча б тому, що тут є більше "голодної" молоді, яка прагне щось робити. Українських розробників відеоігор знають в усьому світі ― S.T.A.L.K.E.R., "Козаки", а найтитулованіша українська кіберспортивна команда Na'Vi ― це як "Реал Мадрид" у футболі. У 2020 році завдяки Федерації кіберспорту України кіберспорт було офіційно визнано видом спорту в Україні.
На фото: Гнат Борбович, Українське радіо
Гнат Бобрович про себе:
"Виріс у Білорусі, становлення особистості відбулось саме там. У кіберспорт потрапив у 13 років. У нас було декілька рухів фанатів Формули 1, один із цих клубів спільно з газетою заснував перший чемпіонат Білорусі з віртуальних перегонів, і я почав брати в них участь. На свій подив, почав перемагати. Змагальний геймінг ― я не думаю, я знаю з власного досвіду ― може дуже допомогти в житті. Змагання проходили в комп’ютерних клубах, цілком професійно, з призовими фондами. Я прийшов як фанат Формули 1 на змагання і сподівався просто пройти кваліфікацію, але несподівано виграв. Це був перший успіх. Батьки підтримували, адже ці змагання допомагали мені в навчанні. Щоб перемагати, треба було по 5 годин проводити за комп’ютером, тренуватися, підвищувати навички. Тато приїздив на змагання, це було дуже круто. Якщо хтось має бажання стати професійним кіберспортсменом, треба наполегливо працювати над цим, намагатися брати участь в усіх турнірах. В Україні багато можливостей, багато професіоналів, їм можна писати про свою мрію. Головне ― не боятися, а сміливо йти. Якщо ти вважаєш, що можеш стати чемпіоном світу з кіберспорту, значить ти можеш".
Фото: pexels.com
