З чого в основному починається розмова із відвідувачами під час екскурсії
Павло Гудімов: Сама виставка не просто мультимедійна. Це виставка, яка має особливе художнє рішення у просторі. Багато хто йде на цю виставку не заради того, щоб пригадати події 1986 року, а щоб подивитися нове бачення того, як можна висвітлювати в мистецькому, в просторовому, в концептуальному плані. Адже будь-який проект — це кураторські концепції. І ми починаємо проект з гравюри Альбрехта Дюрера, якому на днях виповнилося 150 років. У 1498 році він проілюстрував Апокаліпсис за Іоанном Богословом. Одна з гравюр має опосередковане відношення до того, що відбувалося в Чорнобилі. Там є відкриття сьомої печатки, є орел по центру композиції, який кричить: "Горе!". Є ангели, які сурмлять, і саркофаг, в який падає зірка. Там все у вогні. Цей вогонь поглинає воду, гори, і ці речі горять символічно, тому що насправді вони горять. Ця гравюра і взагалі Апокаліпсис — це те, що найбільше згадується по відношенню до Чорнобильської трагедії. Але з однією різницею. Ми розказуємо про те, що чекали круглу дату. На той момент 1500 рік. А тут ніякої круглої дати, і стався Апокаліпсис, який ми усвідомлюємо до сьогоднішнього дня.
І далі, коли ми говоримо про авторські чи кураторські екскурсії, то ми робили цю виставку великим колективом, який надзвичайно поліфонічний. Ми з керівницею проекту Ярославою Гресь робили парні екскурсії, і вона сама читає, і у неї дуже серйозний театральний талант. І головна менеджерка виставки Юлія Соловей так само почала читати свої авторські екскурсії. Тому у нас велика команда, яка доносить сенси, які заклали у виставку. Притому, що їх можна знайти і без авторских екскурсій. Вони всі прописані, озвучені і візуалізовані. Але на виставці ми стараємося зачепити теми, які до того або виникали тільки в професійному середовищі і їх ніхто не перекладав на просту і зрозумілу для широкої аудиторії мову, або не торкався таких феноменів, як сьогодні-завтра, тобто погляд через мистецтво, через філософську думку, через наукову думку.
Що можна побачити на виставці
Павло Гудімов: Тобто на виставці можна побачити від Альбрехта Дюрера до групи Pink Floyd з кліпом, який називається "Marooned". Він був знятий 2014 року у Прип’яті. На сам останок є інсталяція "Ліс", задум якої прийшов Ярославі Гресь. І великою командою архітекторів, ландшафтних дизайнерів, менеджерів, кураторів ми зробили цю інсталяцію як особливу надію. Надію на очищення, на повернення, на усвідомлення.
Таку складну тему можна подати зовсім по-різному. І ми виробили таку драматургію, яка розкривається поступово, яка має свій сценарій, яка має своє просторове рішення. Важливо сказати, що справжній вступ цієї виставки, який має і музичні номери, і розповіді про кінематограф, моду, трагедії, політику, спорт, технології — це 1986 рік.
Ми нагадуємо людям або даємо згусток інформації, вони потрапляють у майже закритий простір яскраво-охрового кольору, де люди згадують, що таке 1986 рік. І лише пізніше ми йдемо в зали, в простір, де інша інсталяція, яка нам розказує про трагедію. Але про трагедію у нас так само зі вступом.
Ми показуємо фрагменти пропагандистських фільмів про ядерну енергетику, зокрема Чорнобиль. Ми показуємо інформацію про те, як розвивався і будувався концерн Прип’ять та Чорнобильська атомна станція. Ми даємо велику документальну базу, яка розсекречена з архівів. Я розумію, що дуже важливо чітко розділити на зрозумілі рубрики, щоб люди не загубилися. Вони розуміють, що, переходячи до іншої площини, переходять до іншої глави. Відповідно, ми згадуємо і Першотравень 1986 року, який відбувся повною мірою в травні, коли рівень радіації був у 70 і більше разів вищим за норму. Ми згадуємо промову Горбачова через два з половиною тижні після того, як сталася аварія. Ми згадуємо суд над дирекцією станції.
Але трагедією ми закінчуємо іншим — символом містечка Прип’ять, символом енергетики в Радянському Союзі, тобто скульптурою титана Прометея. І цей Прометей у виконанні скульптора Юлія Синькевича, який залишився останнім мешканцем Прип’яті, а потім і його покинув — це крапка. Візуальна культура ширша, ніж мистецтво у розумінні "дивитися твори мистецтва". Візуальна культура присутня скрізь. У кожній системі, зокрема тоталітарній. І в кінці ми виходимо на діалог зіркового сталінського павільйону з фресками, з радістю радянського народу, з перемогами, які іноді давалися дуже високою ціною. Але остання зала — це символ зміни, а також символ декомунізації. Все заростає мохом і лісом. Ми маємо нові етапи. Ми маємо перевертати сторінку, але ні в якому разі не забувати. Найгірше, що може з нами статися — знову наступати на ті самі граблі.
Тому ця виставка про усвідомлення. І цей блок, який я називаю "Сьогодні-завтра", подібний на Музей сучасного мистецтва "Чорнобиль". Цей проект такий, який не залишить нікого байдужими. Хто приходить дивитися мистецтво, бачить мистецтво. Хто любить історію, бачить історію. А хто дивиться на цей світ через науку, отримає там науку.
Що таке виставка-подорож
Юлія Соловей: Ця виставка — подорож, тому що, з одного боку, це сама подорож в зону відчуження, оскільки у нас представлено декілька точок з віар-технологіями, які дозволяють у прямому сенсі пролетіти і побачити Чорнобильську зону відчуження з висоти пташиного польоту. Ми знімали ці віар-фільми у квітні цього року, і це те, як виглядає зона зараз. Також є віар-фільм, який дозволяє стати свідком укриття четвертого енергоблоку аркою, новим безпечним конфайном. І в цьому плані наша виставка для людей, які через вікові обмеження, або через обмеження, пов'язані з здоров'ям, або через відсутність запиту не змогли відвідати зону відчуження, слугує інструментом і можливістю побачити це все у Києві.
Це також подорож у часі. Важливий момент, який можна прослідкувати у самій виставці — це погляд у минуле. Притому є багато інформації про сьогодення Чорнобиля, і під час екскурсії у багатьох викликає щире здивування той факт, що Чорнобиль — це найбільший заповідник в Україні. І це спроба зазирнути в майбутнє разом з експертами, з митцями, які створюють проекти про Чорнобиль.
Про блоки виставки
Юлія Соловей: Ми починаємо з епілогу — гравюри Альбрехта Дюрера. Потім вас чекає блок "1986-й". Це занурення у контекст того часу, аби зрозуміти, чим жив світ, що хвилювало людей, які були надії, що обговорювали. І з цього розуміння контексту часу ми виходимо в блок "Катастрофа", який також розділений на підблоки. Починаємо з історії атомограду, міста Прип’яті. Є віконце, яке сполучає блок "Катастрофа" з фінальним блоком виставки "Ліс". Це лінк між минулим і майбутнім, між історією про те, як створювалися і будувалися Прип'ять і ЧАЕС та тим, у що вона зараз перетворюється. Потім після історії про будівництво міста вас чекають багато історичних блоків, починаючи від того, як будувалася станція, інформація про катастрофу на атомних електростанціях, які були до Чорнобильської катастрофи не тільки в Радянському Союзі, і власне сама хронологія катастрофи. Цей блок завершується міфом Прометея, і в цей момент відбувається перехід з досить темної зони катастрофи, де домінує багряний колір, у зону просвітництва, де ми залишили природне світло. І це наші наукові блоки.
Насамперед це блок "Атом", який розповідає, як працює радіація і як влаштована атомна електростанція і блок "Природа", який розповідає про те, як флора і фауна відреагували на Чорнобильську катастрофу, що відбулося з природою, коли стався вибух, і що зараз науковці роблять у цій зоні. Ці два блоки розділяє будиночок неправильної форми, в якому ми розповідаємо історії людей, на життя яких вплинула Чорнобильська аварія. Теж символічно, що частина історії в блоці "Люди" пов'язана з евакуацією, і коли ці території покинули люди, ми переходимо у блок "Природа", яка стала головною володаркою цих земель.
Після наукових блоків вас чекає один із найбільших та найважливіших блоків "Сьогодні-завтра", який також має багато компонентів, зокрема блок "Після катастроф", де ми розповідаємо про світовий досвід і як країни працюють з цим зараз. Також є підблок "Фахова дискусія" про те, як зробити так, аби люди слухали спеціалістів, вчених, науковців, культурологів, істориків, які діляться своїми думками на тему, яким може бути майбутнє Чорнобиля. І є блок, присвячений проектам, які є навколо Чорнобиля.
Фото: vdng.ua
