Мобільний додаток

"Цю жінку я люблю": ТОП-5 любовних комбінацій в літературі від Сергія Жадана

14.02.2021 р., 15:33

14 лютого у всьому світі відзначають свято кохання – День святого Валентина. Поезія та мистецтво загалом є незамінними супутниками, які у всі часи допомагати закоханим відкривати серце та висловлювати свої почуття. Тож радіо Культура вирішило поцікавитись про його улюблені любовні комбінації зі світової та української культури радіо Культура у письменника, поета, перекладача, громадського діяча, музиканта та радіоведучого Сергія Жадана.

“Любов  це коли всі вірші Сергія Жадана про нас”

Олена Павлова

"Я час від часу стикаюся з реакцією, коли читачі, а переважно читачки, говорять: "Цей вірш про мене, я себе впізнаю". Це дуже зворушливо. Мені надзвичайно цікаво резонувати з читачем, коли ти справді бачиш, що людина відчитує в цьому сюжеті якісь свої відчуття", – розповів Сергій Жадан. 

На його думку, це саме те, що дає культурі й поезії шанси вижити: "Й попри те, що поезія зараз все більше втрачає позиції в плані популярності і присутності в довкіллі, все одно, мені здається, що саме ці особисті речі дають їй шанс".

В ефірі радіо Культура поет розповів про п’ять своїх улюблених любовних комбінацій в літературі – від біблійних Йосипа та Марії до любовної лірики Миколи Вінграновського.

Біблійні Марія та Йосип

"Життя Марії", "Антена”"Сергія Жадана

Мені цікаво працювати з Біблією як з метатекстом, як з певною енциклопедією казок і історій. Для мене це середньовічний ремісничий принцип, коли ти береш певні давно відомі всім сюжети і пробуєш зробити свою 125-ту копію тієї самої картини, відлуння того, що вже прозвучало. Ти відразу працюєш з надзвичайно глибоким і давнім контекстом. Можеш щось своє додати або ні. Це цікаво суто стилістично, інтонаційно і фахово.

Але, якщо говорити конкретно про життя Марії, то це сюжет не зовсім канонічний й стосується скоріше не чотирьох Євангелій, а Протоєвангелія Якова. Мені здається, він не канонічний, бо занадто особистісний: тут ми дивимось на святе сімейство як на людей. 

Мені цікаво з цим працювати, тому що це легко відчитується як історії стосунків. Мені це симпатично в плані суб'єктивності, приватності, коли Новий Заповіт Біблії перестає слугувати чимось на зразок зведення законів чи постулатів, а набуває додаткової затемненості. Тоді з'являється якась загадка.

Марії загалом якось багато в тому, що я пишу і перекладаю. Зараз я завершую перекладати книгу Брехта, в якого біблійна тема теж присутня. Один з перших його циклів називається "Псалми" –дивовижне переосмислення псаломних текстів, спроба все це інсталювати в його уявлення про поезію. Тема Різдва в нього виникає і це цікаво, тому що Брехт був комуністом.

Лицар та дама його серця

"Середньовічний звіринець" Юрія Андруховича

Якщо говорити про середньовічну любов, то одразу згадую Юрія Андруховича і його середньовічні сюжети, що є відлунням прози Рільке. Сюжет лицарської любові, поклоніння прекрасній дамі, середньовічне розуміння любові і стосунків між чоловіком і жінкою страшенно цікаво інтерпретується в українській поезії.

Я не можу сказати, чи сучасному поету треба така дама, але про це легко писати. Великий відсоток молодих поетів починає писати тому, що в їхньому житті з'являється така дама, до якої вони бояться підійти й запросити її на танці чи в кіно. Але не бояться написати про неї вірш і заховати його потім під подушку.  

Мені найбільш цікавим поглядом осмислення цієї теми є погляд Михайля Семенка і його цикл "Гімни святій Терезі". Його можна відчитувати як дійсно канонічний текст, коли поет закоханий в святу, її зображення і це таке середньовічне захоплення недосяжним ідеалом. Проте, з іншого боку, Семенко дає достатньо підстав, щоб ставитись до цього з іронією. Для української поезії того часу це було щось нове і незбагненне. Семенко показує, як по-різному можна оспівувати свою прекрасну даму. 

Харківська любовна комбінація 20-х років

"Третя рота" Володимира Сосюри

Мені, мабуть, найбільш близький Володимир Сосюра з його розхристаністю, з тим, що він інколи плутає імена тих, кому він ці вірші присвячує. Це страшенно харківська історія. Загалом я дуже люблю його автобіографічний роман "Третя рота": він неймовірно відвертий, місцями навіть невиправдано. Можна лише уявити, чим керувався автор, коли він пише такі речі в 50-х роках. Але роман дуже багато свідчить про той період, можливо не так фактологічно, але емоційно. Тому для мене любов в Харкові 20-х років –це Сосюра, який запрошує Наталю Забілу на побачення на цвинтар, а замість неї приходить її чоловік з пістолетом. 

Неземне кохання Арагорна та Арвен

"Володар перснів" Дж. Р.Р. Толкіна

Це історія про відданість, зречення дуже важливих речей, про самопосвяту, служіння і дуже важливий вибір. Від початку історія трагічна, тому український аналог – це Мавка з "Лісової пісні". 

Сюжет дуже поширений, але в Толкіна і не могло бути не поширених типологічних сюжетів, тому що геніальність його трилогії в тому, що він взяв всю міфологію, всю класичну європейську культуру і все це переніс в уявний світ Середзем'я. Там більшість історій мають дуже глибоке коріння та велику кількість віддзеркалень в європейській літературі, в сакральних текстах, в живописі, переказах, міфології.

Це історія про взаємопов'язаність світів, про важливість любові як такої, про те, що вона є первинною. Можливість втратити все, що в тебе є, можливість загибелі, втрата безсмертя, сакральності виправдана, якщо ти знаходиш любов. 

Ідеальна любовна лірика 

Микола Вінграновський 

Шедевральність Вінграновського полягає в певній алогічності того, що він робить. Мабуть, найвідоміший його вірш "Цю жінку я люблю", який починається як якась космічна мелодія в стилістиці Маяковського. Він пише не про жінку, а про свою любов до неї, тобто він є головним героєм своїх ліричних віршів.   

Фото: https://www.facebook.com/serhiy.zhadan

"Цю жінку я люблю": ТОП-5 любовних комбінацій в літературі від Сергія Жадана

Новини по темі