Безпека і вибори: чи можна проводити вибори у прифронтовій зоні

Безпека і вибори: чи можна проводити вибори у прифронтовій зоні

Центральна виборча комісія визначила перелік громад Донецької та Луганської областей, де провести місцеві вибори буде неможливо. Ситуацію роз’яснює старший аналітик громадянської мережі "Опора" Олександр Клюжев.

0:00 0:00
10
1x

Вчора ЦВК звернулася до Ради нацбезпеки і оборони, СБУ, Національної поліції та командувача Об'єднаних сил щодо надання не пізніше 28 серпня 2020 року актуальної інформації про загрози належній організації підготовки та проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року на окремих територіях Донецької та Луганської областей, розташованих поблизу лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями. Таке ж звернення направлено і до Донецької та Луганської обласних військово-цивільних адміністрацій (ВЦА). У ЦВК наголошують, що комісія не наділена повноваженнями самостійно визначати можливість забезпечення безпеки та уникнення терористичної загрози під час організації і проведення місцевих виборів на окремих територіях Донецької та Луганської областей.

Олександр Клюжев зауважує: "Є перелік з 18 громад на підконтрольній частині території Донецької та Луганської областей, де було прийнято рішення ЦВК на підставі висновків військово-цивільних адміністрацій про неможливість проведення місцевих виборів. В переліку з цих громад є частина великих міст, в тому числі тих міст, які проводили місцеві вибори протягом 2014-2019 років і національні вибори, в тому числі останні президентські та парламентські вибори 2019 року, – це, наприклад, де-факто обласний центр Луганської області Сєвєродонецьк, де теж виборів ніби цього року не буде. Є низка громад менших, які найближче знаходяться до лінії розмежування і тут дискусій значно менше, ніж щодо інших громад, де вибори були і ситуація відносно стабільна.

Проблема достатньо прогнозована. Це питання не лише міждержавного збройного конфлікту, а й законодавства. В ньому є недеталізоване повноваження ВЦА – подавати висновки до Центральної виборчої комісії. ЦВК об’єктивно не має ані повноважень, ані практичної можливості перевірити питання безпеки. У законодавстві немає критеріїв визначення того, де вибори можна провести, а де не можна. Тут кожен з посадовців ВЦА апелюють до різних категорій – десь враховується віддаленість від лінії розмежування, але в сусідній громаді, де вибори заплановані, така ж відстань. Не враховується в законодавстві й досвід проведення попередніх виборів.

Цю проблему можна розділити на декілька рівнів. З одного боку, дійсно треба думати про безпеку громадян. З іншого боку, в законодавстві немає детальних процедур, що, безумовно, викликає недовіру у частини виборців щодо таких рішень і того, наскільки вони обґрунтовані. Також можемо говорити про певний суспільно-політичний вимір цього рішення не проводити вибори. Він полягає в тому, що якщо не створюється орган місцевого самоврядування, то для виборців це означає, що за все в місті чи громаді відповідає центральна влада через руки військово-цивільних адміністрацій.

Тут важливо довести все до логічного завершення в тому сенсі, що ЦВК має ще раз уточнити, і вона це зробила, чи дійсно ситуація складна у тих громадах, де вибори можуть бути не проведені. Я не виключаю, що по певним громадам, де вже було прийняте рішення, ВЦА внесуть нові висновки і вибори можуть відбутися. Законодавство це дозволяє.

Також маємо говорити про те, що люди, які проживають в цих громадах, як будь-які інші громадяни, сплачують податки і очікують, що вони будуть управляти своїми містами через систему місцевого самоврядування, повинні отримати інформацію, яке майбутнє їхньої громади, який план у центральної влади на період відсутності органів місцевого самоврядування. Чи є ресурси для цих планів? ВЦА, яке публічно і управлінськи має нести відповідальність за такі важливі для виборчих прав громадян рішення, киває на ЦВК, а ЦВК змушене пояснювати, що Центральна виборча комісія – це не безпековий орган, який може дати висновок про безпечність чи небезпечність проведення виборів.

Фактично, законодавство дозволяє використовувати існуючу процедуру як на благо – забезпечити безпеку громадян і врахувати фактор безпеки там, де це реально необхідно, але потенційно це недеталізоване законодавство дозволяє створювати конфлікт інтересів. Якщо сказати прямо, то, безумовно, у військово-цивільних адміністрацій є певний конфлікт інтересів, тому не всі виборці цьому рішенню довіряють. Якщо в ресурсної громаді немає органу місцевого самоврядування, то цими ресурсами буде управляти система ВЦА. Потрібно виходити за межі одноосібного рішення і ЦВК цей крок зробила – вона звернулася не тільки до ВЦА, а й до РНБО. Треба, щоб рішення, яке б воно не було, було переконливим. На мою думку та думку нашої організації, по низці громад це рішення є непереконливим хоча б тому, що незрозуміло, що змінилося порівняно з тими роками, коли вибори повноцінно проводилися – як місцеві, так і національні".

Експерт додає, що тут є доля відповідальності парламенту, який, незважаючи на багаторічні попередження, не врегулював це питання. "Ніхто не сперечається, що безпеку треба враховувати, тому що громадяни мають голосувати безпечно, вільно і не боятися за своє життя. Але якщо приймається тимчасове рішення не проводити вибори, то воно має бути колегіальним, обґрунтованим і роз'ясненим громадянам. На жаль, ні колегіальності, ні достатньої публічної обґрунтованості, ні роз’яснювальної кампанії серед виборців ми в цьому питанні не побачили".

Фото: УНІАН