Як впоратися з душевною тривогою – радить психолог

Як впоратися з душевною тривогою – радить психолог

Як розрізнити обґрунтовану та необґрунтовану тривоги, зрозуміти, коли варто з нею боротися, а коли краще нічого не робити пояснила в ефірі Українського радіо психолог Катерина Проноза.

"Тривожитися нормально і завжди, коли я розповідаю про тривогу, або до мене, як до фахівця, приходить клієнт і заявляє про власну тривожність, я запевняю, що це нормально. Бути не тривожним у сьогоденні – це скоріш відхилення від норми, аніж норма, тому що ми живемо в такий час, коли соціальна тривога в більшій мірі не є патологією", – розповіла Катерина Проноза.

Але, за словами психолога, тривоги треба розрізняти: "Коли ми говоримо за тривогу про якісь буденні речі, наприклад, що ми не встигаємо на роботу, тривожитися нормально, адже це обумовлено вашим професійним обов’язком. Тому варто розрізняти обумовлені тривоги і давати собі ними раду. Але є речі, які від нас не залежать, наприклад, тривоги щодо невизначеності. Візьмемо ситуацію, коли кожен з нас переживає за невизначене майбутнє нашої країни, але робить якийсь свій внесок і намагається покращити ситуацію. Якщо би при цьому він зважував, чи помірний внесок, яким чином він може врятувати життя, чи цього не варто робити, чи якимсь чином це все впливає, ми би бачили, що не можемо впливати на невизначеність, оскільки є речі, від яких ми залежимо і на які ми не можемо впливати. І така тривожність є закономірною, природною, але небажаною, якщо вона негативно відображається на фізичному, емоційному стані і т.д."

"Якщо говорити про розлади тривожного спектру, то розлад вже є проблемою. Наприклад, мати постійно тривожиться за свою дитину будь-якого віку і це нормально. Але треба зважувати, чи ця тривожність впливає на її повсякденність або повсякденність людей, на яких ця тривожність спрямована. Якщо так, то люди часто використовують нейтралізуючу поведінку, яка допомагає на нетривалий час знизити цю тривогу. І йде негативне підкріплення: мозок бачить, що воно працює, значить треба так робити. При цьому людина не робить це спеціально, виробляється певний механізм, який дозволяє отримувати короткострокові винагороди, але потім людина позбавляє себе конструктивного засобу позбавитися цієї ситуації у вигляді коригую чого досвіду", – пояснила Проноза.

Відтак, як зауважує психолог, найголовніше – це вміти витримувати тривогу: "Є навіть техніки, які дозволяють  це зробити. Перш за все, йдеться про градацію тривоги, яка дозволяє встановити закономірності і відчути власні почуття на той чи інший рівень тривоги. Таким чином ми вимірюємо суб’єктивний рівень стресу, напруження, власної тривожності".

"Щодо людей дорослого віку, то в них можливість виникнення розладів тривожного спектру підвищується на 30 %, адже підвищується рівень критичності. Коли підлітку мати говорить: "Якщо ти не вступиш до університету, тебе заберуть до армії", рівень тривоги буде високим? Не дуже. З віком ми мислимо більш критично, але попри все у нас виникає ще й власне значення, надане тим чи іншим думкам. Тобто з віком людина більш схильна до тривог. Відтак дорослі люди більш раціоналізують ситуації і бачать менше засобів для подолання критичного стану і відчувають менше продуктивних факторів. Хоча це зменшення є суб’єктивним", – сказала Катерина Проноза.

Аби подолати стан тривожності, психолог радить все раціоналізувати, розуміти, де можна приймати рішення, а де – ні: "Адже іноді конструктивні дії полягають у тому, що ми нічого не робимо, а просто усвідомлюємо і очікуємо".          

ФОТО: pixabay