Після навчання у Туніській академії мистецтв і паризькій Сорбонні художниця Надія Каабі-Лінке переїхала з Берліна до Києва і отримала українське громадянство. В ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні.Вдень” вона у супроводі своєї кураторки Дарії Пащенко-Придибайло розповіла, чому з України не тільки виїжджають, а й повертаються сюди.
Ведуча: Галина Бабій
Ви є донькою українки і тунісця, все своє дитинство провели в Тунісі, і останні 12 років живете в Німеччині, а зараз подали заявку на українське громадянство. Мотивація?
Надія Каабі-Лінке: Велике питання. Найбільше, я думаю, емоційний аспект. Мої батьки вирішили жити в Україні. Вони зараз на пенсії. Моя мама корінна киянка і вони тепер тут живуть. Раніше вони були між Тунісом і Дубаєм. Коли вони пішли на пенсію, мама все життя хотіла повернутися до себе додому і ось її мрія здійснилася.
Є й інший аспект. Коли у мене народився перший син, у мене три рідні мови: російська, арабська і французька, я дуже хвилювалась і не знала, якою мовою буду з ним говорити. Коли він народився, в мене автоматично пішла російська і я зрозуміла до якої міри мама дає все рідне і що таке мова. Весь внутрішній духовний світ передається через маму.
Якщо ви отримуєте українське громадянство, то будете вивчати українську мову.
Надія Каабі-Лінке: Звичайно, я вже почала. Я дуже хочу вчити українську мову. Мама мені теж співала українські пісні, але говорила зі мною російською.
Ви вже можете робити перші кроки у вивченні української з вашою кураторкою. Даріє, як ви знайшли Надію?
Дарія Пащенко-Придибайло: Це велика спокуса сказати, що я знайшла. Це відбулося насправді дуже цікаво, через Сполучені штати Америки, Даллас, де працювала у 2015 році моя близька подруга і колега Лілія Куделя, а також Пітер Дорошенко — куратор, що має українські корені. Там Надя мала персональну виставку і таким чином дізналася, що є, скажімо, рідні люди з України.
Цікава історія полягає в тому, що Надя найчастіше пишеться як російсько-туніська художниця, бо мама, коли розпався Радянський союз, не змогла отримати українське громадянство. В ті часи були проблеми через позбавлення спадщини і таке інше, тому вдалося отримати російське громадянство через знайомого, щоб не робити кожного разу візу. Тому Надя у світі автоматично почала називатися російсько-туніською художницею.
Надія Каабі-Лінке: це сумна історія, тому що мама, коли розвалився Радянський союз, звичайно хотіла взяти український паспорт, їй сказали в паспортному столі, що їх це не стосується і відправили її в Туніс в російське посольство. Там їй теж сказали, що вона українка і нічого не дали. У нас тоді були близькі друзі, в яких були близькі знайомі в російському посольстві. Але нам громадянство не давали, це була просто корочка. Але нарешті закони в Україні змінилися, мама тепер є українкою і я теж стану українкою.
Ви насправді хочете цього чи так обставини складаються?
Звичайно хочу. У мене є вибір, у мене чоловік — німець, я там живу вже скільки років, але мені потрібно було вибрати.
Слухати повну версію.
