Фото: Національний музей декоративного мистецтва України
Цей проєкт почався саме з питання оцифровування культурної спадщини колекції нашого музею. Ми отримали дуже крутий грант завдяки Французькому інституту і ALIPH Foundation – це міні-фото-лабораторія для оцифровування і створення 3D-моделей. Постало питання про оцифровування, перш за все, колекції Марії Примаченко, оскільки у нас найбільша в Україні колекція – 650 робіт. Можливо, у нас не всі роботи найкращі, оскільки в багатьох музеях України є також дуже гарні роботи, подекуди навіть кращі. Але в нашій колекції є унікальні роботи 30-х років, яких немає в інших музеях. Також у нас є два альбомчики 40-х років, коли вона малювала дуже-дуже маленькі роботи. А ще у нас є кераміка, яку розписувала Марія Примаченко.
Це були перші спроби оцифровування її робіт на цьому обладнанні. Ми обіцяли фонду "Алів" зробити віртуальний музей Марії Примаченко. Тож наш віртуальний музей почався саме з цього мультимедійного шоу "Примаченко. Рік дракона". Ми довго думали, що ж зробити до дня народження художниці, адже це все ж 115 років Марії Примаченко. Хотілось щось нового. Оскільки зараз вкрай актуальне створення 3D моделей завдяки цифровим технологіям, ми у співпраці з товариством "єМузей" спробували щось зробити.
Засновник ГО "єМузей" Дмитро Матяш казав, що дуже захопився цією роботою.
Так. Коли він нам показав першу картину, яку він оживив, а на ній була синя свинка, я сказала, що вона повинна ще тільки хрюкати. Зрештою, вона в нього і захрюкала. Нам дуже сподобалася його робота! Ми – дорослі люди, але раділи, сміялися і аплодували, тому що це було чудово! Він відібрав для шоу 21 картину і оживив їх. І також підібрав до відеоряду одну з пісень гурту "ДахаБраха". Він дуже поспішав до 12 січня, до дня презентації, до дня народження Марії Примаченко. І в цей день я навіть дещо злякалася, тому що я ніколи не бачила біля нашого музею такої кількості відвідувачів. Прийшло понад 500 людей, квитки були безкоштовні, адже відкриття виставок у нас завжди безкоштовні. Ми вирішили, що це буде подарунок всім від Марії Примаченко і від нас.
Які картини представлені на виставці?
У зв'язку з тим, що у нас зараз триває виставка в Нью-Йорку в Українському домі Марії Примаченко, більшість тих робот, які “ожили”, знаходяться за кордоном. Тому в залі представлені тільки 4 оригінальні роботи, які він “оживляв”. І знаєте, відвідувачі хочуть бачити оригінали. Тому ми розширили виставку і збільшили кількість картин до 13-15. А на стіні в виставковому залі паралельно йде проекція, де під музику "ДахаБраха" картини оживають. Вони дуже вписуються в звуки цієї музики, і це просто чудово. Також дуже приємно було почути від моїх співробітників, що вони ніколи не бачили в стінах нашого музею стільки молоді з дітьми. Це було прекрасне музейне дозвілля. І мені дуже приємно, що молодь, яка приходить сьогодні на цей проєкт, взагалі не знала, що в Києві існує такий музей. Тому що українське народне декоративне мистецтво не популярне серед українців. Але воно стає популярним, зокрема і завдяки таким проектам. Але під час війни ним починаються цікавитися ті, хто не цікавився раніше. Бо вони стають українцями.
Коли ми говоримо про Марію Примаченко, одразу згадуємо, що в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну першим постраждав музей Марії Примаченко в Болотні. Спочатку говорили, що було знищено все, згодом – що все вціліло. Розкажіть, будь ласка, де правда.
По-перше, це не музей Марії Примаченко. Це – історико-краєзнавчий музей Іванкова Іванківського району. Болотня Іванківського району – це село, де народилася Марія Примаченко. В цьому музеї зберігалося 14 картин руки Марії Примаченко. Коли ми всі готувалися до війни, співробітники музею експозицію познімали зі стін і позносили в якесь одне місце. Коли туди прилетіло і почало горіти, це першими побачили сторож та його дружина, які працюють в цьому музеї, бо вони живуть прямо навпроти нього. І він, коли побачив, що музей горить, разом з сусідом кинувся до музею. Вони відірвали грати і залізли в приміщення через вікно. І це був просто щасливий збіг. Це були янголи-охоронці. Вони через вікно викидали ці роботи назовні, а там жінки їх забирали і ховали. І потім ці роботи переховувала очільниця відділу культури Іванківської райради Надія Бірюк. Вона й сама змушена була переховуватися, адже до її чоловіка кілька разів приходили окупанти і цікавилися нею. От така історія порятунку.
Але я повинна сказати, що на цій хвилі такого нещастя відбувся певною мірою позитивний момент, коли про Марію Примаченко заговорив весь світ. Була купа інтерв'ю, купа звернень і пропозицій. І вже 15 березня 22-го року в Варшаві відкрилася банерна виставка Марії Примаченко під назвою "Український світ Марії Примаченко". І потім поляки запропонували за допомогою Польського інституту зробити цю виставку по світу. Уявіть, у нас йде війна, а наша Марія Примаченко на постерах, на банерах по всьому світу.
Минулого року відбулася виставка в Болгарії. Зараз триває виставка в посольстві України в Марокко, готується виставка в Німеччині. Сьогодні ми отримали лист з Мехіко з пропозицією про виставку, тож вона продовжує мандрувати світом. Культурна дипломатія завдяки Марії Примаченко рухається і популяризує Україну.
.jpg)
Людмила Строкова в студії Радіо Культура
А в чому, на вашу думку, секрет популярності Марії Примаченко?
Просто вона неповторна. Ван Гог, наприклад, теж один такий, теж неповторний. Так точно і Марія Примаченко. Вона така єдина. Це наївне мистецтво. Воно має бути таким. Марія Примаченко, до речі, малювала не тільки звірів, просто вони найбільш популярні. Вона малювала і квіти, і птахів. Малювала і цілі сюжети - і про Чорнобиль, і про війну, і про своє життя. Вона багатогранна, і це чудово, і це цікаво.
Скільки ще триватиме це шоу, щоб всі охочі змогли піти подивитися?
Поки що до 11 лютого. Якщо на нього буде попит, можливо ми продовжимо його до кінця лютого.
