Ілюстративне фото: Суспільне / Анастасія Мантач
12 тисяч людей долучилися Радіодиктанту національної єдності-2024
Цей час настав. Цьогоріч Всеукраїнський радіодиктант відбувся 25 жовтня. Його провели до Дня української писемності та мови, який відзначають 27 жовтня. Скільки людей написали диктант?
Дмитро Хоркін: Писали багато.
Я маю на увазі тих, хто надіслав диктант.
Уся країна знає про наші події. Весь світ. У нас відбувалася телетрансляція – високі рейтинги дуже. YouTube-трансляція – теж це можна побачити. І радіотрансляція. Тому увага до Радіодиктанту була надзвичайно високою. Ну, і як завжди, пішли навіть меми. Ми задаємо тренди в усьому цьому, і в текстах. Цього року авторкою тексту була Оксана Забужко.
У пошуковику останніми роками диктант – номер один. Ми підходимо до цієї точки...
Юлія Шелудько: Надіслали не так багато, як ми очікували, тому що люди боялися відправляти, бо переживали, що там будуть у них помилки. Вони хвилювалися. Причому дуже багато говорили про пунктуацію. Вони так хвилювалися за пунктуацію, що не наважилися відправляти, бо просто не були впевнені в своїх силах. Але майже 12 тисяч людей таки були впевнені й відправили свої радіодиктанти. За це їм дуже вдячні, тому що я завжди закликаю надсилати радіодиктанти, навіть якщо ви не впевнені, що там все чітко і правильно. Є переможці, але… Там були, як щороку, листи шрифтом Брайля. Ми теж їх віддаємо на перевірку, також перевіряємо. Були електронні листи, були паперові. Цього року паперових було менше – близько двох тисяч, хоча зазвичай паперових більше. Але електронних було багато. Зрозуміло, що зручніше сфотографувати і надіслати на електронну пошту – це швидше. Сервери цього року не лягали.
Дмитро Хоркін: Бо ми вже підготувалися. Але, якщо цікаво, ми візьмемо географію. Якщо візьмемо паперові листи: Німеччина, Італія, Болгарія, Австрія, Угорщина, Польща. Електронні листи: Албанія, Велика Британія, Австралія, Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Греція, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Маврикій, Німеччина, Норвегія, Об'єднані Арабські Емірати, Польща, Румунія, Росія, Словаччина, Сполучені Штати Америки, Швейцарія, Швеція, Туреччина, Туніська Республіка, Франція, Фінляндія, Чехія. Вам мало? Ми в партнерстві це робили за ініціативи Першої леді, тому треба берегти ментальне здоров'я. Я би на місці радіослухачів зараз хвилювався і приймав би якісь таблетки.
Юлія Шелудько: Нам люди писали не тільки тексти радіодиктантів, а ще свої історії – "Щоденники стійкості": що їм дає наснагу, що їх надихає. Оце спільний був проєкт.
Лише одна людина не припустилася жодної помилки
Дмитро Хоркін: Тож ми з Юлією готові сказати. Давай почнемо, напевно, з людини, яка без жодної помилки написала. Ти тоді скажи.
Юлія Шелудько: Ой, це для мене велика честь. Так, лише одна людина не припустилася жодної помилки, жодної. Мало того, це вона зробила не вперше. Христина Гоянюк зі Львова.
Дмитро Хоркін: Текст у нас засекречений. Ми його не передаємо. Навіть, скажімо так, авторка… Ми ж там ще своє щось редагували, додавали, наша версія в усьому цьому. І автори різні, не можна змовитися.
Юлія Шелудько: У неї є секрет. Вона чекає того дня, коли оголосять автора або авторку, тільки довідується, хто пише, вона одразу сідає і перечитує максимально, скільки може творів.
Дмитро Хоркін: І вдивляється, які є знаки. Отож, це наша переможниця без жодної помилки. З однією помилкою нікого немає, але є люди, які написали з двома помилками. І ми теж їх вважаємо переможцями і вітаємо. І таких людей п'ять.
► Наталія Тімічева – вона надіслала електронний лист. Ми поки що не знаємо, звідки вона саме.
► Андрій Бондар – він надіслав електронний лист, але сказав, що він учитель української мови та інформатики Крушинської гімназії Гливаської селищної ради Київської області.
► Юлія Перещ. Вона вказала, що вона із Остерського ліцею номер один Чернігівської області.
► Дарина Крячко – електронний лист, не вказано звідки.
► Наталія Рубежанська – теж електронний лист.
Отож, Христина Гоянюк, Наталія Тімічева, Андрій Бондар, Юлія Перещ, Дарина Крячко, Наталія Рубежанська – переможці ювілейного Радіодиктанту національної єдності.
Юлія Шелудько. Фото: Суспільне
Перевірка: до знаходження третьої помилки
Вітаємо щиро. І от саме цієї миті час приєднати до нашого ефіру Олену Масалітіну – кандидатку філологічних наук, голову комісії, яка перевіряла радіодиктанти. Як загалом процес відбувався? Скільки людей долучили до процесу?
Олена Масалітіна: Перевіряючи тексти Диктантів національної єдності, ми взагалі-то орієнтуємося на стандарти нашого Українського центру оцінювання якості освіти. У нас є кількарівневі перевірки, потім іде ще супервізія, де ми одна одну перевіряємо, щоб переконатися, що все правильно і ми нічого не пропустили. Цього року загалом над перевіркою працювали шість осіб. Це колеги, які так чи інакше пов'язані із мовознавством, як фахом, із викладанням, із літредагування, коректурою. І вони всі цього року були якраз фізично в Києві або з передмістя. В нас є відлагоджена процедура. За настановами, які ми отримуємо від замовника – Суспільного, ми перевіряємо не весь текст диктанту до кінця, а лише до знаходження третьої помилки. Тобто, якщо ми не знаходимо жодної, знаходимо одну або дві помилки, ми перекладаємо в теку, з якої потім формуються переможці й переможниці. Якщо ми знаходимо третю помилку, ми припиняємо перевірку і відкладаємо текст диктанту. Тому що, погодьтеся, тисячі й тисячі перечитати до кінця… Вам довелося б ще довше чекати результати.
У нас правопис допускає варіативність. І ми говорили просто в етері, присвяченому Радіодиктанту, коли його диктував Павло Вишебаба, що жоден із варіантів правильний в них не буде рахуватися, як помилка. В цьому диктанті як це враховувалося? Зустрічали ви оці варіанти написання при перевірці?
Звісно, беззаперечно. Якщо ми подивимося тексти, які колеги написали, можливо, там по факту, якщо звіряти, співставляти саме з текстом диктанту, можливо, там трошечки буде і більше помилок. Бо щойно оприлюднюється текст диктанту – ми ж його теж не бачимо, не знаємо, нам його ніхто заздалегідь не показує. Щойно оприлюднюється текст, я приходжу і прописую колегам настанови для перевірки. Переслуховую, як диктант диктувався. Цього року в одному місці Павло не зробив достатньо окличної інтонації, то ми там не рахували за помилку. Можна було написати і зі знаком оклику, і без нього. Тому, звісно, ми це враховуємо. І варіативність, і те, як був прочитаний диктант. Проте перевіряємо кожен такий складний момент за чинним правописом і там, де варіативності немає, там ми рахуємо це за помилку. Скажімо, от як назва Всесоюзне радіо – тут не могло бути варіантів, тому що це власна назва.
Олена Масалітіна. Фото: 50vidsotkiv.org.ua
Найпоширеніші помилки
Найпоширеніша помилка, яку ви зустрічали.
"Клац" – ми приймали різні варіанти, ми вже там не рахували, бо це найбільш варіативний був момент. Там сім варіантів написання люди пропонували. Ми там не рахували, тому що це якраз от варіативний аспект. "Брехунець" писали без лапок. І тут, якщо ви так написали, дорогі слухачки і слухачі, підіть, будь ласка, почитайте параграф 164 чинного Українського правопису. Лапки, пункт другий, там дуже чітко говориться, чому треба взяти "брехунець" у лапки, бо це незвичайне, трохи вже застаріле слово, яке сьогодні, можливо, не всі, хто користується онлайн-радіо, знають або вживають. Так само була помилка у написанні "гулагівський". І тут, якраз, ми це рахували і за помилку, якщо якісь були інші варіанти. Тому що параграф 61 правопису чітко говорить про велику букву. Пункт другий говорить, що суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо малими буквами. "Гулагівський" треба було написати все маленькими літерами. Але якщо люди писали великими, тут ми вже не рахували, тому що так було оприлюднено в тексті. І, навпаки, рахували за правильний варіант, коли все було написано маленькими літерами.
Юлія Шелудько: Варто додати, що цього року вперше буквально кілька листів – нарікань, що читали якось не так, або текст заскладний. Цього року от майже, ну, буквально кілька штук. Тобто майже не було.
Дмитро Хоркін: Тому що ми все передбачаємо. В YouTub викладається, є запис. Можна прослухати, якщо комусь повільно, або навпаки швидко.
Юлія Шелудько: Пам'ятаєте, скільки мемів було перед початком про пані Оксану. Але направду не так все виявилося страшно, як люди того боялися. Тому що пунктуаційних помилок не було багато і всі доволі добре з цим впоралися.
"Одна із дуже дієвих вправ – записувати свої думки"
Що цікавого в роботах знайшли?
Дмитро Хоркін: До нас звернулися якраз від ініціативи Першої леді – Всеукраїнська програма ментального здоров'я, щоб ми разом почали співпрацювати. В Києві та інших великих містах можна зараз на білбордах побачити оці тексти радіодиктантів. І ми вирішили, що друга частина Радіодиктанту буде присвячена якраз ментальному здоров'ю. І, виявляється, що це одна із дуже дієвих вправ – записувати свої думки. Ми зараз усі нервуємося, у нас оці емоційні гойдалки відбуваються. Це дуже зручна вправа.
.jpg)
Дмитро Хоркін. Фото: Українське Радіо
Юлія Шелудько: Ословлення того, про що ви думаєте, що вас турбує, що хвилює. І це справді допомагає. Ми цю практику робили в студії Українського Радіо відразу після Радіодиктанту. І понад 1000 таких було історій. Люди надсилали їх нам із радіодиктантами і окремо заливали на платформу "Ти як?" – спеціально, де там їх забирали. І саме от оці тексти стали основою радіопрограми "Щоденники стійкості", яка впродовж цілого місяця, впродовж листопада звучала на Українському Радіо. Багато хто міг почути свою історію, озвучену нашими дикторами. І я сподіваюсь, що вони надихнули інших людей, що вони допомогли.
Подарунки для переможців та переможниць Радіодиктанту
Дмитро Хоркін: Оскільки в нас сторіччя Українського Радіо, Національний банк України випустив монету, Укрпошта погасила марку, у нас є платівка вінілова, випущена із записами оркестру Українського Радіо. Тому переможці й переможниці отримують цінні подарунки, лімітовані подарунки і від Українського Радіо, і від наших партнерів.
Юлія Шелудько: Ми ще видихаємо, але все одно, ми зараз пакуємо подарунки для переможців і переможниць, тому що дружні до нас видавництва нам подарували. Щось ми придбали, словники, наукову літературу, плюс сувенірна продукція, про яку Дмитро сказав. Тобто, це буде цікаво. Плюс іще щоденники стійкості, які наші от партнери нам теж нададуть. Тому такий подарунок буде цікавий цьогоріч. І ми, звичайно, думаємо вже про наступний Радіодиктант, але зрозуміло, що ще не збирались, не планували. Я дуже хотіла би, щоб це був Радіодиктант про перемогу України. Будемо на це сподіватися.
