Ілюстративне фото: Суспільне Донбас
Портрет виборця в Україні
Ворог активно використовує тему виборів в Україні, попри те, що беззаперечним залишається факт про неможливість їхнього проведення під час воєнного стану. Чи змінюється під час війни портрет виборця?
Антон Грушецький: Це комплексне питання. Насамперед, воно стосується пережитого досвіду війни. І українці в Україні, і біженці за кордоном пережили війну. Але кут зору, під яким ми бачимо війну, різний. Відповідно, цей досвід формує соціальний вимір і соціальні відмінності серед населення. Хтось перебуває в окопах, хтось є членом родини військовослужбовця зі своїм комплексом проблем, хтось представляє цивільне населення міста, яке обстрілюється, хтось втратив все і виїхав за кордон. Різні виміри породжують різні проблеми, які стоять перед людьми. Якщо ми говоримо саме про демографію, безумовно, можна сказати, що серед українців в Україні стало менше жінок і дітей. Серед біженців за кордоном переважно представлені жінки і діти. Але основне – це той соціальний вимір, як ми переживаємо війну. І який порядок денний ми формуємо. Нині порядок денний для всіх – це безпека. Але після війни порядок денний зміниться. Тому що буде запит на соціальну і соціально-економічну відбудову.
Коли ми говоримо про вплив війни з точки зору політичного вибору, може скластися враження, що зараз людям не до цього. Якщо говорити про портрет виборця, враховуючи ті виклики, які перед людьми стоять сьогодні з точки зору виживання, як він зміниться після війни?
Вікторія Глущенко: Для органу адміністрування виборів – Центральної виборчої комісії – портрет виборця – це дещо інша категорія. Для нас це, як правило, та група осіб, яким ми повинні забезпечити можливості для їхнього волевиявлення. До війни у нас були питання з ВПО, і їм була надана можливість змінювати свою виборчу адресу, щоб вони могли реалізувати своє право голосу. Зараз для нас портрет виборця більш багатогранний. Тому що, з огляду на міграційні процеси, в Україні і за її межами гостро постане проблема можливості реалізації виборцями, які за кордоном, свого права голосу. Як активного, так і пасивного. Так само нині дуже велика кількість внутрішньо переміщених осіб. За окремими даними, вона сягає 8 мільйонів громадян. Надати можливість їм реалізувати своє право голосу – це основний виклик і завдання ЦВК. Проблем дуже багато. Нам важливо знайти цих виборців, достукатися до них, щоб вони так само заявили про себе. Для цього ми плануємо активно впроваджувати реєстрацію виборців. Щоб вони самі хотіли брати активну участь у повоєнному житті України шляхом виборів. Тому що ми розуміємо, що більшого і кращого способу залучити їх до повоєнного життя України, ніж вибори, напевно не буде.
Від закладеного зараз контексту залежатиме організація повоєнних виборів
Як корелюється організація післявоєнних виборів із тим рішенням, які ухвалюють українці за кордоном – повертатися чи ні? Наскільки це ускладнює процес організації виборів?
Вікторія Глущенко: З початком повномасштабного вторгнення всі опитування, які проводилися, показували яскраве бажання українців повернутися додому. На жаль, всі опитування, які я бачила впродовж останнього часу, демонструють, що кількість громадян, які захочуть повернутися, зменшується. І це вкрай негативне явище, адже ми втрачаємо освічене населення, яке стане надбанням європейської спільноти. Тому вже зараз потрібно створювати дієві механізми для повернення нашого населення в Україну. Від того, який контекст ми будемо закладати зараз, залежатиме, як ми будемо організовувати повоєнні вибори. Нам доведеться створювати багато додаткових виборчих дільниць за кордоном. Це, насамперед, Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, США, Канада, Чехія, де найбільше зосереджено наших виборців.
Антон Грушецький: В одному з наших опитувань українців в Польщі, Чехії та Німеччині, проведеному в квітні, лише близько половини респондентів можна було класифікувати, як тих, хто за певних умов готовий повертатися в Україну. Фактично показник буде ще нижчий. Адже запитання звучало так: як би зараз були парламентські вибори, чи брали б ви в них участь? Лише третина респондентів відповіли, що готові були б на них голосувати. І це яскравий показник, що багато людей інтегруються і залишаються там. Основна умова для повернення у більшості опитаних – це безпека. Також важливою є наявність місця для проживання. Багато біженців за кордоном переїхали із зони бойових дій або з окупованих територій. Велике питання, де їм проживати в Україні. І третій фактор – це робота. Найближчим часом у України будуть дуже обмежені можливості забезпечити ці вимоги. Тому потрібно розуміти, що більшість біженців поки будуть залишатися за кордоном.
Питання номер один для тих, хто в Україні – це завершення війни. Причому українці виступають проти миру на будь-яких умовах. Вони хочуть миру тільки на прийнятних для себе умовах. Далі – наші соціально-побутові речі, серед яких боротьба з корупцією, яка сприймається, як покращення соціально-економічного стану; відчуття, що країна трансформується, реформується. Поки що більшість українців оптимістично дивляться в майбутнє, очікують, що через 5-10 років Україна буде членом Європейського союзу. Вони хочуть бачити, що Україна рухається до цієї точки. Тоді вони відчуватимуть задоволення. І на це є запит.
Стабільно близько 70% українців виступають проти виборів під час війни
Ворог намагається розхитувати ситуацію питанням легітимності президента України, спекулюванням на темі виборів у цілому. Від чого залежить, чи сприйматимуть цю дезінформацію люди? Які ефективні механізми боротьби ми використовуємо, а які ще мали б бути додані?
Антон Грушецький: Стабільно близько 70% українців виступають проти проведення виборів під час війни. Вони вважають, що президент має виконувати свої повноваження до завершення воєнного стану. У нас дійсно є 20-25% громадян, які вважають, що вибори можна було б провести. Хоча, коли починаєш із цими людьми детальніше розмовляти, вони усвідомлюють всі проблеми, які виникають. Понад 60% не хотіли б виборів онлайн, адже вважають їх шляхом до корупції. Як із цим боротися? Є тісна кореляція між довірою до президента і готовністю до виборів. Відповідно, коли влада вдається до певних дій, через які довіра знижується, зростає і запит на вибори. Але наразі навіть ті, хто не довіряє президенту, проти проведення виборів. Нам потрібно не допустити марної витрати грошей. Нам потрібно підкреслювати єдність суспільства. Громадськість психологічно втомилася і дуже гостро реагує на навіть дрібні речі, типові для будь-якої демократії.
Вибори можуть бути проведені мінімум через 6 місяців після завершення дії воєнного стану
Чому важливо починати підготовку до виборів вже зараз, не очікуючи завершення війни?
Вікторія Глущенко: Для більшості громадян вибори обмежуються днем голосування і кількома днями передвиборчої агітації по телевізору. Лише обмежена кількість громадян справді усвідомлює, що виборчий процес триває 60-90 днів, це дуже складний логістичний виклик для держави. Він потребує друку виборчих бюлетенів, проведення агітації, значних фінансових ресурсів, формування виборчих комісій, дільничних, окружних чи територіальних залежно від виду виборів. І дуже-дуже незначна кількість громадян розуміють, що вибори – це процес, який не закінчується ніколи.
Тому що, коли закінчуються одні вибори, ми починаємо готуватися до інших. Чому? Функціонування державного реєстру виборців є перманентним, і ми постійно оновлюємо бази даних державного реєстру виборців. Звичайно, його функціонування було призупинене після початку дії воєнного стану, але наразі поновлення баз реєстру триває. Так само, ми вже розуміємо, яка кількість дільниць у нас зруйнована. І потрібно вже шукати альтернативні механізми надання можливості голосування виборцям. Чи буде це голосування у наметах? Чи буде це голосування в якихось певних малих архітектурних формах? Ми вже повинні це пропрацьовувати. Але це не означає, що навіть просте голосування у наметах вирішить питання. Воно тягне за собою питання підвезення виборчої документації, її схоронності, забезпечення електроенергією такої мобільної виборчої дільниці. Навіть потрібно враховувати погодні умови, тому що за Конституцією вибори у нас відбуваються або восени, або навесні. І погода не завжди може бути сприятливою.
Тобто оці всі маленькі питання тягнуть за собою питання більш масштабні й глобальні. Ми прекрасно розуміємо, що у нас є значна частина окупованих територій, які потребуватимуть реінтеграції. Потрібно буде відновити діяльність на цих територіях органів державної влади, банківської системи. Тому що, для того, щоб якісно агітувати, агітація також має бути профінансована. Важлива також діяльність засобів масової інформації. Тому що, коли люди проінформовані про хід виборчого процесу, коли у кандидатів є вільний доступ до засобів масової інформації, тільки тоді ми можемо говорити про транспарентний виборчий процес.
Так само великим викликом є голосування за кордоном. Наявна мережа у 102 виборчі дільниці не впорається, враховуючи, скільки виборців нині за кордоном. І вже наразі в Центральній виборчій комісії утворено три робочих групи. Вони працюють над комплексними змінами до виборчого кодексу та інших нормативно-правових актів, які потрібно вдосконалювати. Також важливим питанням є строки проведення виборів. Ще у 2022 році ЦВК заявила про те, що потрібно мінімум 6 місяців після закінчення воєнного стану для проведення виборів. Не можна зараз, як передбачено у Виборчому кодексі, за місяць дати старт виборам. Тоді не буде виборчого процесу, організованого відповідно до міжнародних стандартів. Насправді радує, що нас почули. Вже є певний політичний компроміс, і досягнуто консенсусу щодо того, що вибори можуть бути проведені тільки через 6 місяців після того, як буде завершено дію воєнного стану.
Деякі експерти говорять, що пів року – це теж дуже мало.
Вікторія Глущенко: Так, це мінімальний термін. Останні висновки Венеційської комісії говорять про те, що комплексні зміни до виборчого законодавства повинні відбутися заздалегідь. Але в цьому плані нам дозволили зробити виняток. Навіть якщо ми згадаємо практику 2014-го, в ході виборів вносилися зміни до Закону "Про вибори Президента України", тому що виникали нагальні питання, які потребували правового регулювання. Так само, думаю, якщо ми зараз внесемо певні зміни до виборчого законодавства, все одно будуть питання, які ми будемо вирішувати по ходу організації виборів. Неможливо передбачити все. Повернуся до питання виборчих дільниць за кордоном. Нині це 102 виборчі дільниці. Наявний потенціал Міністерства закордонних справ дозволяє відкрити ще 100 додаткових дільниць. Але і цього мало. Їх потрібно близько тисячі.
Потрібно вирішувати і питання цензу осілості для громадян, які виїхали за кордон
Які проблеми виникають для самих кандидатів, які захочуть брати участь у виборчому процесі? Чи є бачення, як їх вирішувати?
Вікторія Глущенко: Виборче право є активним і пасивним. Є право бути обраним. Конституцією передбачений ценз осілості для кандидатів на пост президента України – це 10 років постійного проживання в Україні. І 5 років – для кандидатів в народні депутати України. Ті громадяни, які нині перебувають за кордоном, в розумінні Закону "Про громадянство", не будуть вважатися такими, що постійно проживають на території України. Для того, щоб вони могли реалізувати своє виборче право бути обраним, також повинні бути внесені зміни до виборчого законодавства. І період вимушеного перебування за кордоном, з огляду на воєнні дії в Україні, не повинен вважатися таким, як постійне проживання за межами України. Це важливо тому, що виїхало дуже багато жінок. А у нас виборчим кодексом передбачені гендерні квоти: 40% жінок повинні бути включені до виборчих списків. Для того, щоб забезпечити можливість формування виборчих списків відповідно до вимог законодавства, потрібно вирішувати і питання цензу осілості для громадян, які виїхали за кордон.
Соціальні групи, які утворюватимуться – це ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю, мігранти, біженці. Щодо військовослужбовців. Чи зможуть вони, приміром, створювати свою політичну силу? Чи буде інакшим їхнє голосування?
Антон Грушецький: Нинішні сили оборони – це зріз українського суспільства і різних політичних думок. Тому можна очікувати, що військовослужбовці будуть представлені в різних політичних силах. Навіть якщо буде сформована окрема політична сила, це буде лише один з острівців, які будуть представлені. Зараз серед усіх інституцій найбільшою довірою користуються саме сили оборони України. На другому місці йдуть волонтери. Коли ми ставимо питання, з яких сфер життя ви хочете бачити майбутніх управлінців країною, то при такій високій довірі українці найчастіше говорять про військовослужбовців і представників волонтерського корпусу. Менше людей довіряють професійним політикам і нинішнім чиновникам. Тут, звісно, є певний ризик виникнення фрустрації. У 2014-15 роках ми проходили подібний процес. Багато людей, коли опускаються з емоційного рівня на раціональний, визнають, що, будучи ефективним в одній сфері, не завжди будеш ефективним в іншій, яка потребує додаткової освіти і компетенції.
Як працювати з аудиторією за кордоном?
Питання кількості виборчих дільниць не єдине, яке потребуватиме вирішення. Як працювати з аудиторією, яка перебуває за кордоном?
Вікторія Глущенко: Давайте розділимо це запитання на дві частини. Перша – політична агітація політичними партіями. Друга – це комунікація ЦВК з метою інформаційного забезпечення виборів. Нині, коли ЦВК співпрацює і проводить зустрічі з урядами іноземних держав, перебуваючи у відрядженнях щодо відкриття додаткових дільниць, ми також комунікуємо з представниками українських громадських організацій, які перебувають за кордоном. Люди здебільшого демонструють яскраве бажання брати участь у виборах, готовність допомагати ЦВК і МЗС організовувати ці вибори. Люди готові надавати принтери, столи, готові допомагати робити кабінки для голосування. Тобто громадяни самі зацікавлені брати участь в голосуванні.
Ця проблема існувала давно. Люди за кордоном не завжди могли проголосувати, тому що дуже низька пропускна здатність дільниць. Нині громадяни говорять нам про канали комунікації, які є з ними. Наприклад, телеканал в Італії дві години протягом дня показує цикл передач українською мовою. В окремих муніципалітетах громадяни мають твої об'єднання і активно спілкуються з органами місцевого самоврядування. І навіть через них з такими громадянами можлива комунікація. І така ситуація демонструється по всій Європі. Нещодавно дізналися, що існує така платформа, як Strichka, яка об'єднує українців по всьому світу. Вона також може бути каналом комунікації з нашим українським виборцем. Так само і "Дія" могла би бути дуже якісним ресурсом. Я зараз не говорю про голосування в "Дії".
Інше питання – це агітація. Більшість громадян беруть інформацію із соціальних мереж. Але в Європі діє заборона на політичну таргетовану (цільова, або вибіркова реклама; англ. тargeted advertising – ред.) рекламу, оплачену з-за кордону. А будь-яка реклама, яка буде йти з України, буде такою маркуватися. І достукатися до виборців політичним партіям буде набагато складніше, ніж, наприклад, ЦВК здійснювати загальне інформаційне забезпечення виборів. Тому я думаю, що будуть застосовуватися певні нетрадиційні пошуки виборця і комунікації з ним. Спільноти українців за кордоном, ймовірно, будуть активно використовуватися для поширення реклами політичними партіями.
