Портрет Івана Мазепи. Автор: художник Василь Лопата
Анна Дольська була відома тим, що привернула на бік Карла ХІІ Івана Мазепу
― Що означає цей термін "резидентка?"
Ганна Гороженко: Йдеться про слово, яке вживали українці модерної доби дуже активно. У моїй першій та другій книзі всі українці говорять русинською мовою, тобто давньою мовою з архаїзмами. І мені дуже хотілося її оживити. Коли я розробляла план, як буду писати, мені дуже захотілося вставити барокові канти, вони у віршованій формі, щоб люди дізналися саме про жіночі ліричні канти, які написані русинською мовою. Це староукраїнська мова, синонім до руської мови, тобто мови Русі ― саме так тоді називалися наші терени. Це в жодному разі не Московське царство. Ми говоримо про період до 1721 року, коли Петро І за рік до своєї смерті влаштовує анексію, крадіжку цієї назви "Русь". До того моменту в європейських джерелах більшість документів, де зустрічається слово "Русь", стосуються саме українських теренів і частково білоруських. Дуже важливо згадувати цей пласт історії й трактувати його саме таким чином. Тобто, у творі багато русинів говорять русинською мовою, поляки в діалогах польською, отже, всі герої говорять тією мовою, яка була притаманна саме їм. Звідси і назва, адже до слова "резидент"/"резидентка" було подвійне ставлення. З одного боку, так називали людей, що були представниками інтересів певних політиків, груп, певних аристократів, а з іншого боку ― це шпигунська історія. Анна Дольська була відома тим, що привернула на бік Карла ХІІ Івана Мазепу. Фактично це було зроблено завдяки цій жінці, відповідно, вона представляла інтереси Карла ХІІ і діяла як агентка.
― Анна Дольська народилась у Львові й мала високе шляхетне походження, була пов’язана із польськими королями.
Ганна Гороженко: Я би сказала, що це королі Речі Посполитої. Анна була заміжня за Вишневецьким, а він був родичем Михайла-Корибута Вишневецького, короля Речі Посполитої. І Вишневецькі ― це український русинський аристократичний рід, родичі засновника Січі Байди Вишневецького та Єремії Вишневецького, який потім із Січчю боровся. Але насправді це були королі-українці Речі Посполитої. Як, наприклад, Ян Собеський, народжений в Олеську, його мама ― Софія Данилович, відповідно, він не є по крові повноцінним поляком. Це поляк та українець, за походженням. І "Резидентка її величності" ― це історія двору Собеських: Марії-Казимири д'Аркен, французької королеви, дружини Собеського. Це надзвичайно цікавий двір, повний інтриг, шпигунських сюжетів. Ця частина нашої історії дуже багата, причому відбувалась вона на українських теренах. Не всі про це знають, але найулюбленіша літня резиденція Собеських ― місто Яворів на Львівщині. У тодішньому ошатному Яворові були канали, розвідні мости, звіринець, вистрижені регулярні сади, фонтани, грецькі статуї та колони. А місто Жовкву поблизу Львова Собеський обрав для своєї тріумфальної ходи, коли представник Папи Римського вручав йому нагороду за Віденську битву.
(1).jpeg)
Анна Дольська. Фото репродукції потрета з відкритих джерел
Кіно в наших умовах ― це вже досить дорого, а історичне кіно ― дорожче в десятки разів
― Як можна в наших умовах переконливо зняти ту епоху з усією її красою? Де брати кошти?
Інна Барановська: Ви почали з найболючішого. Мені справді страшно починати. Але є така хороша річ: якщо щось робити страшно, то його треба робити. Я б сказала, що це труднощі, їх буде багато. Ці труднощі пов’язані саме з реалізацією, тому що кіно в наших умовах ― це вже досить дорого, а історичне кіно ― дорожче в десятки разів. Поки що фінансування у нас немає, ми лише знімаємо тизер у цьому році. І будемо подаватися на державне фінансування на наступний рік, на пітчинги, також на міжнародні пітчинги. Будемо просити фінансування всюди, де можливо, адже проєкт дуже цікавий. Ми вже закрутилися з тим, що реконструюємо костюми. Таких костюмів немає на кіностудії Довженка і немає ніде. Адже цей період був абсолютно знищений в історичному плані. У нас немає портретів Мазепи і є єдиний портрет Дольської.
― Портрет Мазепи є в літописі Самійла Величка...
Ганна Гороженко: Ми не можемо довіряти жодному портрету, навіть тому, що вважається атрибутованим ― як портрет Мазепи, що зберігається у шведському архіві. Тому що фактично у нас є тільки описи того, який він мав вигляд, ці описи не є детальними. Їх залишали різні мандрівники. Наприклад, є опис одного шведського офіцера, який сказав, що таких тонких зап’ястків, як у Мазепи, він у чоловіків не бачив, а лише у жінок.
― На обкладинці книжки книжка Ганни Гороженко "Резидентка ЇЇ Величності" портрет Анни Дольської. Цьому портретові можна довіряти?
Ганна Гороженко: Екранізація буде другої частини ― "Резидентка Його Величності", саме про спецоперацію Дольської з Мазепою. Цей портрет частина істориків вважають реалістичним, інша частина ― ні. Він був знайдений у каплиці, де похована княгиня. Це такі трунні портрети, які висіли над могилами. Завдяки цим портретам ми маємо багато цікавої інформації про те, як виглядали мешканці, особливо Правобережної України.
Аргументувати кожен ґудзик
Інна Барановська: Отже, костюми потрібно знайти в якихось історичних джерелах. Ганна з’їздила до Чернігівського музею у фонди, там були зняті мірки.
Ганна Гороженко: Так, разом із реконструкторами. Це люди, котрі знають, як знімати та відшивати. У нас Сергій та Ольга Шаменкови є головами нашої костюмерки, яку ми робимо з нуля. Їхній принцип роботи ― все має бути натуральне. Тобто в одязі не буде жодної синтетичної ниточки, це дуже копітка робота. Усі костюми шиються вручну за лекалами, ми маємо історичні прив’язки, щоб аргументувати кожен ґудзик.
Інна Барановська: Ми акцентуємо на костюмах, на декораціях, що все це відповідно до доби, інтер’єри та екстер’єри. Але головне ― історія: у нас є Анна Дольська.
Фрагмент ефіру
Олег Стефан як Іван Мазепа
― А хто гратиме роль Анни Дольської та інших героїв?
Інна Барановська: Анна Дольська була затверджена з першого погляду на портрет, але сказати ім’я актриси не можу, тому що вона ― резидентка. Ми не побачимо обличчя Анни Дольської на постерах фільму, адже вона шпигунка. На роль Івана Мазепи був дуже складний пошук, але з першого погляду я захотіла Олега Стефана. Він спершу погодився, але потім відмовився, сказавши, що може не впоратися з такою роллю. Але Ганна Гороженко з ним переговорила, і тепер у нас є Олег Стефан як Іван Мазепа.
Ганна Гороженко: Коли я писала цей роман, то відзначала для себе дуже багато класних жіночих образів, жінок-героїнь, про яких ми мало знаємо або знаємо їх у класичному варіанті та не уявляємо, якими вони були насправді. Радянська історіографія показує нам Любов Кочубей певним чином, а ми будемо її показувати іншою. Любов Кочубей ― дружина генерального судді, фактично подруга родини Мазепи, вони були кумами, мама Мотрі Кочубей. Ця жінка фактично організувала заколот і наклепи на Мазепу, щоб його зняли. Ми показуємо Любов як політика того часу, жінку-політика Гетьманщини, яка вибудувала стратегію, як знести Мазепу і поставити свого чоловіка на місце гетьмана.
Любов Кочубей гратиме Ірма Вітовська
Інна Барановська: А роль Любові Кочубей виконуватиме Ірма Вітовська. Я запропонувала, і вона вислала проби. Проби були шикарні. От і все.
Ганна Гороженко: І у нас буде також багато молодих сильних акторів. Адже це історія, яка охоплює всі вікові групи, але акцент ― на вже немолодих людях, тому що Мазепі було 66 років, а Дольській ― 45.
Цікаво, що Станіслав-Ян Яблоновський, який був канцлером при Лещинському, писав вірші русинською мовою, і на ці вірші створювали музику. Це були пісні, що їх виконували українці. Тож у нашому фільмі буде дуже багато красивої музики.
Інна Барановська: За історичними джерелами ми знайшли декілька музичних композицій, які будемо відтворювати. Але в тизері ми почуємо тільки хоровий партесний спів. Партес ― це багатоголосна манера виконання, винайдена саме тут, в Україні.
