КАБи під крилом Су-34 ВКС РФ. Фото: defence-ua.com
Це серйозний виклик
— Чим можна пояснити, що на початку повномасштабного вторгнення ворог досить обережно використовував фугасні авіабомби, а зараз для нас це стало проблемою номер один?
У той проміжок часу ворог мав інші ресурси, щоб чинити на нас вогневий вплив. Перед початком повномасштабної навали на складах та арсеналах російської армії було близько 14 мільйонів артилерійських снарядів калібром від 100 мм і більше. Звісно, що 2 роки інтенсивного використання артилерії призвели до того, щоб понад 10 мільйонів снарядів ворожою армією було використано. Тобто ворогу зараз критично бракує достатньої кількості засобів вогневого впливу, тому він змушений певною мірою використовувати засоби, які до того взагалі не планував застосовувати. Йдеться про фугасні авіабомби, про керовані авіабомби (КАБи). Хоча говорити про те, що ворог взагалі не використовував ФАБи не варто. Ми пам'ятаємо руйнівну дію ФАБів, коли ворог ними цілив по нашому Маріуполю. Тоді ворог використовував всю номенклатуру фугасних авіабомб, аж до ФАБ-3000, руйнуючи житлові будинки на території нескореного міста.
Щодо нинішньої тенденції. Ворог змушений шукати можливості, щоб і далі чинити потужний вагонний вплив на наших оборонців. Для цього він використовує все, що йому доступно. На складах російської армії ще з часів Союзу зберігається чимало ФАБів. Зараз ворог, шляхом встановлення відповідних складних крил та GPS-навігації, перетворює звичайні фугасні авіабомби на керовані авіабомби, які після старту спроможні долати 40-60 кілометрів, перш ніж поцілити по визначених цілях. Це серйозний виклик і зараз наші Сили оборони шукають можливості як із цим боротися. Очевидно, що ключовий фактор, який дозволяє максимально ефективно діяти в цьому напрямку – це руйнація носіїв тих самих КАБів. Тут нам на допомогу мали б прийти наші західні партнери, які мають можливості передати нам додаткові системи протиповітряної та протиракетної оборони. Але з цим поки що досить важко.
Квітень буде рекордним із використання ворогом КАБів
— Які регіони України зараз найбільше страждають від російських КАБів?
Щойно дивився зведення одного з моніторингових ресурсів. Вони кажуть, що Сумщина, Чернігівщина та Харківщина найбільше потерпають від впливу ворожих авіабомб. І скоріше за все, квітень буде "рекордним" в частині використання ворогом КАБів. До прикладу, якщо у березні ворог використав близько 2300 КАБів, то за перший тиждень квітня вже 600 авіабомб прилетіло на нашу землю. За такої динаміки на кінець місяця ворог може вийти на позначку до 3 тисяч КАБів. Кожен із них несе смерть та руйнування.
Це не високоточна і не високотехнологічна зброя, але…
— А як звичайна фугасна авіабомба стає керованою?
Ключова проблема полягає в тому, що весь процес трансформації відносно дешевий. Тобто обладнання, яке дозволяє перетворювати ФАБ на КАБ, досить недороге і складається з 2 елементів. Елемент перший – це складні крильця, які кріпляться до тіла фугасної авіабомби. І в також складеному стані вони кріпляться на підкрилки літаків штурмової чи бомбардувальної авіації. Другий елемент– це блок GPS-навігації. Блок наведення, який перетворює ФАБ на бомбу, яка має досить точні властивості щодо ураження визначених цілей. Зрозуміло, це не високоточна і високотехнологічна зброя. Але за рахунок потужності вибухової складової цієї бомби наслідки руйнувань є жахливим. І такого озброєння на складах у ворога чимало. А отже, за рахунок масованості він має змогу протискати нашу оборону. І я думаю, що в першу чергу через масове використання КАБів наші оборонці не мали змоги і далі утримувати позиції в районі міста-фортеці Авдіївки.
Ракетні ресурси ворога вихолощені
— Ракетні авіаудари і удари КАБами. Що несе більшу загрозу і шкоду? І як ми можемо з ними боротися, зокрема, у прикордонних регіонах?
Щодо ракетного ураження. Ворог був впевнений у тому, що спротив українського війська не буде довготривалим. Тому на першому етапі війни він досить активно використовував ракетну компоненту, щоб зламати наш спротив. Але повномасштабна війна вирує на теренах України вже понад 2 роки. А отже, ракетні ресурси ворога певною мірою вихолощені. Санкційна політика Західних країн призвела до того, що обсяги виготовлення високоточних ракет у росіян зменшилися. Але, щоб чинити тиск на наших оборонців, руйнувати нашу інфраструктуру, вбивати мешканців нашого прикордоння на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, ворог почав міксувати, використовуючи не лише артилерійські та мінометні снаряди, а й фугасні авіабомби. Він розуміє, що у нас немає достатньо потужної системи ППО, щоб закрити всю територію України, включно з прикордонням. А це означає, що ворог фактично безкарно має можливість запускати КАБи, навіть не заходячи у наш повітряний простір. Це серйозний виклик, з яким треба щось робити. Бо очевидно, що допоки ми не зможемо знищувати саме носії КАБів, ми матимемо клопіт. Певною мірою цьому мала слугувати наша потужна елементна складова дронів-камікадзе. Згадаймо прильоти по летовищах на території РФ – Енгельс, Єйськ, ще низка летовищ. Саме з цією метою і прилітали туди наші дрони-камікадзе.
Зараз усі 9 російських носіїв ракет "Калібр" ховаються в бухтах Новоросійська
— Які загалом у нас зараз є засоби, щоби протидіяти цим ударам?
Якщо говорити про національну компоненту, то в першу чергу йдеться про ракети типу "Нептун". Саме вони час від часу прилітають по військових об'єктах на території тимчасово окупованого Криму та Севастополя. Звісно, що йдеться про номенклатуру наших дронів-камікадзе, які теж вражають ворожі військові об'єкти, зокрема й на європейській частині РФ. І звісно, йдеться про наші морські дрони-камікадзе, які змусили ворога перемістити всі свої бойові кораблі, носії ракет морського базування типу "Калібр", подалі від узбережжя Криму. Зараз усі 9 носіїв ракет морського базування типу "Калібр" ховаються в бухтах Новоросійська (РФ). Хоча, на жаль, навіть звідти вони можуть бити своїми "калібрами" по нашій території, бо радіус їх бойового застосування складає до 2 тисяч кілометрів.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: ФБ-сторінка Vladislav Seleznev
У світі не існує жодної зброї, яку можна вважати "Вундерваффе"
— Наскільки може поліпшити ситуацію поява в Україні F-16?
Звичайно, поява багатоцільових винищувачів F-16 певною мірою може компенсувати і брак систем протиповітряної оборони, і посилить наші можливості безпосередньо на полі бою. Бо ці літаки спроможні прикривати дії українського війська як на суходолі, так і над акваторією Чорного моря. Безумовно, це дуже важливий фактор. Але, знову ж таки, президент Володимир Зеленський говорить про те, що на першому етапі ми отримаємо лише 10% від того, що нам потрібно тут і зараз для посилення бойових можливостей українського війська. До того ж, варто пам'ятати, що у світі не існує жодної зброї, яку можна вважати "Вундерваффе" (німецькою "Wunderwaffe", буквально: "дивовижна зброя" – ред.). Тобто, зброї, яка може докорінно змінити ситуацію. Лише комплексне використання різних типів зброї, систем і технологій може докорінно змінити ситуацію на полі бою. І маємо розуміти, що навчений, мотивований та всебічно забезпечений особовий склад є основою цих процесів. Зараз українська армія, перебуваючи в стратегічній обороні, працює над тим, щоб накопичувати відповідні резерви і ресурси для більш ефективного протистояння ворогу. Складно. Бо ворог, попри неймовірні втрати під час зимової наступальної кампанії, продовжує чинити тиск на наших оборонців. Бойові дії відбуваються на різних ділянках фронту. Тобто ворог має можливість розпорошувати і свої ресурси, щоб атакувати на різних ділянках. І, відповідно, ми маємо обмежені можливості щодо планування наших майбутніх бойових операцій.
Це не привід для відчаю в Україні
— Назвати КАБи високоточною зброєю складно. Там відхилення можуть сягати 500 метрів. Ворог свідомо їх застосовує, щоб просто вбити чим більше українців?
Такий виклик є. Тут не йдеться про високотехнологічну зброю. Але ворог застосовує КАБи, які створюються на базі фугасних авіабомб вагою до 1,5 тонни. А це значить, що наслідки руйнування можуть бути жахливими. Вирви завглибшки 6-8 метрів, у діаметрі понад 20 метрів, розліт осколків на кількасот метрів – все це несе смерть та руйнування. До того ж, ворог абсолютно не зважає на так звані супутні втрати. Путіну і його поплічникам абсолютно байдуже, скільки цивільного населення України може загинути внаслідок такої "бойової роботи". Йому важливо досягти мети – зруйнувати наші військові об'єкти, об'єкти інфраструктури, поцілити по нашій території, щоб створити атмосферу паніки, хаосу, безвладдя та зневіри. Виклики дуже серйозні. Я думаю, що нам всім варто бути готовими до того, що "цей дощ надовго" і війна триватиме, бо у ворога ще є ресурси. Нагадаю, що на поточний рік РФ спрямовує на потреби власної армії та ОПК близько 120 млрд доларів. На тлі того, що у нас досі поки не визначена ситуація із траншем військово-технічної допомоги від США на 60 млрд доларів, це створює неабиякі проблеми.
Хоча це не привід для відчаю. За рахунок гуртування, за рахунок професійної майстерності, за рахунок подальшого створення мережі інженерних фортифікаційних споруд ми зможемо тримати удар. Бо працює і українська оборонна промисловість, і наші західні партнери в рамках військово-технічного співробітництва. Тож війна триває і в нас немає жодного іншого варіанту, ніж знищувати ворогів, які зі зброєю в руках вдерлися на нашу землю.
КОНТЕКСТ
Серйозність проблеми все активнішого застосування ворогом КАБів визнає і військовий експерт Кирило Данильченко. 28 березня цього року він написав у Фейсбук: звісно, такі бомби завдають втрат ЗСУ. Росія хоче компенсувати низьку точність потужністю. Водночас Данильченко зауважує, що це не "геймченджер" (тобто не те, що повністю змінює ситуацію на полі бою розв'язаної Росією війни проти України). Приклад українського плацдарму на Херсонщині на лівому березі Дніпра в районі населеного пункту Кринки показує, що з такими бомбами можна боротися, констатує Данильченко. Попри те, що селище перетворено у тому числі авіабомбами на руїни, колапсу оборони сил ЗСУ там не сталося. І плацдарм утримується вже не один місяць. У Кринках справді важко, насамперед із евакуацією – забирати людей човном під діями FPV та артилерії росіян непросто. Але маневри, мережа спостережних пунктів, розосередження невеликих складів "останнього кілометра", акцент на постачання "з коліс" допомагає ЗСУ, зазначає військовий експерт.
Чи можна умовним десятком прильотів російських авіабомб прорвати зону відповідальності батальйону ЗСУ в дві смуги, на яких два десятки "опорників"? Ні, констатує Данильченко. "У випадку, коли десь успішно прилетить, росіяни не факт, що встигнуть використати це влучання – до цього сектору української оборони підійде маневрена група, допоможуть сусіди. Особливо якщо позицію копали правильно".
Данильченко нагадує, що під час десятилітнього вторгнення в Афганістан радянські ВПС активно використовували проти моджахедів найпотужніші авіабомби ФАБ-3000. Однак моджахеди влаштовували мережу постів, які засікали борти, що йдуть на скидання ФАБів і подавали сигнали димом – це означало, що хоч де б ти був, треба негайно змінити позицію. І зрештою ФАБи не стали для колишнього СРСР "геймченджером" у тій війні й радянські війські змушені були відступити з Афганістану.
Нинішні російські УМПК (універсальні модулі планерування та корекції) для КАБів мають недолік – у них вбивають координати, і на цьому коригування завершується, розповідає військовий експерт. І в Україні попередження про ракетну небезпеку та запуск російськими літаками КАБів ефективно працює, резюмує Кирило Данильченко.
