Ілюстративне фото: Суспільне Чернігів
Виробники орієнтуються на 40 гривень за кілограм картоплі
– Борщовий набір. Наскільки він на сьогодні збільшився у грошовому еквіваленті?
Борщовий набір можна розділити на кілька сегментів. Тому що є люди, які мають власні городи і мають основні овочі в себе в погребі, а є люди, які живуть в містах. Перший момент – овочі дорожчають. Несподівано, але мабуть "споживацьке терпіння", або кількість гривні в гаманцях, дійшло до якоїсь межі. Люди не так активно купували м'ясо. Останні кілька тижнів динаміка цін на свинину свідчить про те, що ціни просідають. Як довго це триватиме, сказати поки важко. Що стосується овочів. 2022-го року ми мали шалені ціни на цибулю з низки причин. Південь відпав і ми мали певні проблеми з овочами. Цибуля подекуди сягала 70-100 гривень. Цього сезону ми маємо проблеми з картоплею. Ще восени вона коштувала 9-12 гривень, зараз 25-30 і це ще не межа. Як кажуть виробники, вони орієнтуються на 40 гривень за кілограм, плюс-мінус. Тому що наразі лютий, до нового врожаю ще кілька місяців. Чи буде так, чи не буде, тут питання. Чому? Тому що з одного боку є люди, які мають власні запаси. Але, як говорять учасники ринку, українці цього сезону трохи вчинили необачно. Бо майже ніхто не зробив запасів картоплі на зиму.
– Але як їх зробити достатньо, якщо це міська квартира?
Я вам скажу із власного досвіду. До нас на вулицю вже який рік приїжджають люди з Хмельниччини і продають картоплю. Зазвичай вони стоять тиждень, потім кудись приїжджають. А минулої осені вони продали величезну фуру картоплі за три дні. Тобто, зрозуміло, що в квартиру ви не завантажити 10-12 мішків, але хоча б мішок-півтора можете. З іншої сторони, треба правильно зрозуміти тих, хто виробляє. Вони хочуть заробити на цьому, бо якось утримувати господарство потрібно. З іншого боку, можна зрозуміти споживача, який теж і донатить, і дітей утримує. І він розуміє, що картопля по 40 гривень для нас це нонсенс. Тому що завжди існувало правило, що коли ціна кілограму хліба перевищує 1 долар, це плюс-мінус 40 гривень, то це вже певний соціальний вибух. Тепер у нас "другий хліб" спрацював. Побачимо, що покаже весна. Швидше за все, картопля може коштувати 40 гривень за кілограм.
Гречка була продуктом, який страхував
– А ви думаєте, що саме картопля є другим хлібом, не крупи, не каші?
Я не так давно прочитала статтю про "сакральну" для нас гречку, яка наразі в магазинах коштує доступно. Там йшлося, що раніше (150-200 років тому) гречка була продуктом, який страхував. Тобто, якщо ярина не зійшла, то сіяли пізно гречку, вона давала урожай і за рахунок гречки люди переживали зиму. Зважаючи на технології, гречаний багет для нас сьогодні – це вже не дивина. Тому вижити за рахунок гречки можна.
Якісного борошна у нас не так багато
– Хліб зростає в ціні, а борошно начебто лишається на старих позиціях. З чим це пов'язано?
Мене це теж цікавить. Якщо відповідати словами пекарів, то, по-перше, це сировина. Є різні пшениця і борошно з точки зору якості. Для хліба потрібна хороша пшениця і хороше борошно. Якісної пшениці і борошна в нас не так багато, відверто кажучи. Ми виростили непоганий врожай у 23-му році, але з точки якості він був не найкращий. Відповідно, на початку сезону і навіть зараз, виробники хліба відчувають дефіцит якісного борошна. Другий момент. У нас є старі, але постійні чинники: електрика, газ, нафта, вода, податки, працівники, зарплата. І це все так чи інакше лягає у вартість хліба. Більше того, українці зараз менше їдять хліба, ніж 20-30 років тому. І пекарі намагаються за рахунок якихось нових рецептів, варіацій з вагою, достукатися до споживача. Відповідно споживач має вибір, має ту ж картоплю і багато чого іншого. І сама культура споживання потроху змінюється.
Лариса Гук. Скриншот із відео
В Україні менше 1,5 млн корів
– Яка зараз ситуація з цінами на молочну продукцію? Наскільки вони зросли?
Перше, що скажу – ціни зросли, причому суттєво. По-друге, наразі кількість корів в Україні менша, ніж півтора мільйона. Відтак, якщо раніше можна було вирішувати питання власними якимись зусиллями і за рахунок власного ресурсу, то наразі всі змушені ходити в магазин, на базар, на ярмарок, і витрачати гроші. З іншої сторони, український споживач дуже чутливий до ціни. За нинішніх умов ми всі розуміємо, що не в багатьох можуть рости доходи. Відтак, що купують українці? Наприклад, йогурти вже мало хто купує. Зазвичай це люди, які мають дітей або якусь специфічну потребу в споживанні цього продукту. Чому? Тому що віддати за баночку йогурту 300 грамів 60 чи 70 гривень не кожен може. Я не буду стверджувати, але я не виключаю, що наразі вибір споживання між маслом вершковим і маслом рослинного походження зміщується в сторону олії. І швидше за все багато сімей так і чинять. Чому? Тому що 300 гривень за кілограм масла для українського споживача на поточний момент – це чутливо. А інший момент полягає в тому, що в нас чомусь саме в сегменті масла є така проблема, як фальсифікація. Тобто ти думаєш, що купуєш масло, витрачаєш 300 гривень, приходиш додому, а це навіть не маргарин і не спред. Самі молочники використовують таке слово, як "бадяжать". Що вони там роблять, складно сказати, але маємо те, що маємо. І, до речі, чомусь найбільше підробок – це саме фасоване масло.
– Тобто фальсифікат може бути навіть від великих виробників ?
Не обов'язково. Після того, як почалася велика війна, у нас взагалі великих виробників все менше і менше. Тепер у нас активно вкладаються гроші в переробку, з'являється багато нових компаній. Я не до кінця знаю, як працює механізм перевірки якості на цьому етапі. Але всі ці рейди, в тому числі Держспоживслужби, свідчать про те, що в нас у маслі чомусь постійно підробки. Хоча в минулому році були повідомлення, що навіть молоко вже роблять не з молока.
Молока, як такого, просто немає
– Раніше ми багато говорили про те, що не варто купувати молоко в пляшках з тротуару. А зараз, ви кажете, що вже невідомо з чого його виробляють заводи? Як так?
Людину, яка продає з тротуару, зрозуміти можна. Це її якийсь заробіток. Але реально ми не знаємо з якої пляшки це молоко, з якого регіону і від якої корови. Тут багато моментів. Інше питання – корів уже майже немає. Їх менше, ніж півтора мільйона голів. Це менше, ніж було після Другої світової війни. І це проблема. Молока, як такого, просто немає. Ми мусимо закуповувати молоко, як сировину, в Польщі. Тут пакуємо і постачаємо в магазини. Тобто, ми не продаємо кудись сировину, ми її купуємо.
Крім Чорного моря, додалися проблеми в Червоному морі
– Наскільки вплинула ситуація з блокуванням наших кордонів на ціну цитрусових і загалом фруктів у наших магазинах?
Вплинула. Якщо по категоріях, то основний, мабуть, зимовий фрукт, до якого звикли українці, це цитрусові: мандарини, апельсини, лимони. Були перекоси. Зараз пік попиту вже минув. Свята закінчилися і люди повернулися до звичного нам яблука. Його достатньо. Ми виробляємо його достатньо і для себе, і продаємо на зовнішні ринки. Але питання ціни. Споживач завжди хоче купити дешевше. Ми звикли, що в минулі роки яблуко коштувало 10 гривень. Ця ціна, плюс-мінус, нас влаштовувала. Але маємо, що маємо. Цитрусові втратили в якості, тому що фури по кілька тижнів простояли на кордоні. Лимонів, якщо брати останній тиждень-півтора, то по Києву взагалі дуже мало, зокрема якісних. Але це, швидше за все, не пов'язано з блокуванням, а з тим, в якій країні зібрали їх врожай. З точки зору кількості продовольства, зокрема фруктів, які потрібні Україні, в світі немає проблем. Є якась локальна складова в тій чи інші країні, де це вирощується. І другий момент – це логістика. Тому що, крім нашого Чорного моря, додалися проблеми в Червоному морі. І тепер багато компаній просто не ризикують заходити в Червоне море.
Аграрний сектор працює
– Усе частіше ми читаємо, що наш аграрний сектор вперше за 30 років збитковий. Ваша думка про цю тезу?
Тут складно сказати. Український аграрій специфічний. Так, багато господарств вже не піднімуться, їх вже ніколи не буде. Це насамперед лінія, де йде війна, де тимчасова окупація. Там багато нюансів. Якщо ми говоримо про частину України, яка наразі працює, то, звичайно, що їх би хотілося мати більше. Чому? Тому що кожен з них донатить. І він розуміє, що треба працювати на себе і на тих, хто там. Проблема кадрів – це взагалі окрема тема. Не тільки в агро, а загалом в АПК. Наприклад, ті самі пекарі постійно кажуть про проблеми з кадрами. Водії на фронті, а багато жінок вимушено залишили територію України. І оголилися як виробничий майданчик, так і доставка до точки продажу. Теж саме стосується аграріїв.
З іншого боку, аграрний сектор працює, треба віддати належне. Тому тезу про те, що аграрний сектор збитковий, треба розглядати в кожному випадку окремо. Якщо на загал, то так, є проблема. Якщо кожен випадок, то відповім словами одного з виробників, який сказав, що в агросекторі за будь-яких умов можна заробляти, тому що це їжа. Але крім того, щоб просто вийти в поле і посіяти, треба ще вміти його виростити, зібрати, продати або переробити, і знову ж таки продати вигідно. І отут у нас, мабуть, найбільша прірва. Чому? Тому що ми звикли до того, що головне наше завдання виростити. Ні. Можна, звичайно, пишатися тим, що ми продали 100 млн тон збіжжя на зовнішні ринки. Але як на мене, давайте пишатися не 100 мільйонами тонн, а мільярдами доларів, які ми від того отримали. І їх має отримати достойно той, хто виростив. Тоді всі ланки будуть задоволені. Бо найбільше страждає так чи інакше фермер, аграрій, виробник. Вони витягли на своїх плечах 2022 і 2023 роки. Подивимося, як буде в 2024-му. Для багатьох важливо, щоб був якийсь експорт. З Європою у нас складнощі. Ми почали щось продавати морем, і це зараз основний наш напрямок.
