Закордонний український паспорт. Ілюстративне фото УНІАН
Скільки разів президент намагався реалізувати ініціативу множинного громадянства та як реагувала Верховна Рада? Нагадайте хронологію цього процесу.
Мілан Лєліч: Це вже третя спроба. Перша спроба внесення законопроєкту була зроблена наприкінці 2019 року. Тоді нова команда опинилася при владі, вони фонтанували ідеями. Одна з таких ідей, яку Президент Зеленський означив ще у своїй інавґураційній промові у травні 2019 року, була пов’язана з подвійним громадянством, із залученням діаспори, наданням вихідцям з України та їхнім нащадкам українських паспортів. Верховна Рада підходила цього питання у січні 2020 року, але справа не рушила і питання зняли з розгляду. Були проблеми з набором голосів, багато хто не підтримав цю ідею концептуально, а також виникало питання, чи не порушує це Конституцію та принцип єдиного громадянства. Частина опозиції навіть офіційно звернулася до Конституційного Суду за роз’ясненням, але його ніхто так і не надав. Потім наприкінці 2021 року президент вніс цей законопроєкт удруге, але на той момент усі обговорювали накопичення російських військ біля кордону і загрозу вторгнення. Тому тема множинного громадянства пройшла непоміченою. Зараз маємо третій підхід до питання. Президент урочисто сказав про це у привітанні до Дня Соборності.
Яка ключова ціль законопроєкту про множинне громадянство і чому ініціатива актуалізована саме зараз?
Мілан Лєліч: На мою думку, головний момент ― символічний. Недарма це було озвучено у визначний для України день, щоб показати єдність українців усього світу, що ми всі ― єдиний великий народ. Другий момент є більш практичним, зокрема, що ця ідея може допомогти людям, котрі зацікавлені в отриманні українського громадянства, його здобути і долучитися чи до оборонних зусиль, чи до інвестування, чи до повоєнного відновлення України. І третій момент ― це питання щодо численних закордонних добровольців, які воюють у лавах іноземного легіону та інших формувань. Чимало із цих людей хотіли б у майбутньому пов’язати своє життя з Україною, і саме ці норми та процедури ретельно прописані у законопроєкті. Звісно, ми не отримаємо мільйонів власників українських паспортів, але символічний аспект дуже важливий. І ще момент, чому ця ідея актуалізувалась. Мільйони українців були вимушені покинути Україну у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян, ці люди перебувають десь у Європі, багато хто не дуже планує повертатися. Багатьом фізично немає куди повертатися, бо будинки зруйновані. За нині чинним законодавством, якби вони здобули громадянство тих країн, це стало би підставою для втрати українського паспорта. Але за пропозицією президента передбачається, що буде створено умовний "білий список" країн, з якими можна буде мати подвійне громадянство де-факто. Це всі країни Євросоюзу плюс Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Японія. Тобто людина абсолютно легально зможе мати, скажімо, і німецький паспорт, і український.
.jpg)
Мілан Лєліч. Фото: neweasterneurope.eu
Чи зможе цей законопроєкт у разі ухвалення створити відповідні стимули для етнічних українців підтримувати зв’язок з Україною?
Мілан Лєліч: Гадаю, це може бути стимулом для тих українців, які зараз хоча б якоюсь мірою зберігають свою ідентичність. Але тут залежатиме від того, наскільки це справді вплине на їхній реальний спосіб життя. Якщо нащадок українців, які виїхали на початку ХХ століття, знає, що його прадід чи прабабуся були з українських земель, і зможе отримати паспорт України на додачу до свого канадського, але й далі лишатиметься жити і працювати в Канаді, то для нього буде важливо просто показувати близьким і рідним український паспорт. Інша річ, якщо ці люди справді будуть долучатися до поствоєнного відновлення України в якийсь спосіб, це полегшить певні процедури. Є ідея створити для таких людей особливо привабливі умови інвестування в Україну, але все це поки що на рівні концепції. Спочатку законопроєкт треба провести через Верховну Раду.
Ольга Поєдинок: Думаю, стимули для етнічних українців будуть створені. Тому що наявність громадянства ― це найвищий ступінь інтегрованості людини у відповідне суспільство, спільноту, громаду. Це не лише символ, а реальний зв’язок, який знаходить свій прояв у взаємних правах та обов’язках. А також це є частиною соціальної ідентичності особи.
Нам прогнозують демографічну кризу. Чи зможе запровадження множинного громадянства якось мінімізувати її наслідки?
Мілан Лєліч: Думаю, це не буде вирішальним фактором. Вирішальними будуть соціально-економічні фактори, тобто кожна людина і сім’я, яка мешкає у Польщі, Німеччині чи Франції, буде ухвалювати для себе індивідуальне рішення. Ця історія насамперед спрацює в тому сенсі, що суто формально і легально цим людям не треба буде приховувати від органів української влади наявність свого німецького чи французького паспорта. Хоча відомо, що ще до повномасштабного вторгнення у дуже багатьох українців були паспорти інших країн. Популярною була Угорщина, також Румунія, і російський паспорт був у багатьох. Норма про втрату українського паспорта де-факто не працювала ніколи. Але зараз було вирішено привести юридичний стан справ до фактичного, щоб люди, які мають подвійне громадянство, були чистими в юридичному сенсі перед державою, якщо йдеться про країни з "білого списку".
Які є механізми множинного громадянства в інших країнах?
Мілан Лєліч: Якогось єдиного стандарту немає, наскільки мені відомо. Кожна країна ухвалює самостійно ці правила, вони часто змінюються. Буквально цього тижня було проголосоване відповідне законодавство у Німеччині. Раніше дозволялося подвійне громадянство винятково з країнами ЄС, а зараз це обмеження зняли. Загалом, мати два чи більше паспортів ― для цивілізованого світу це абсолютно нормальна історія. Враховуючи нашу євроінтеграцію, було б непогано привести нашу практику до європейських стандартів.
А як бути з нормою Конституції про наявність в Україні єдиного громадянства?
Мілан Лєліч: Це цікавий момент. Уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубінець на цьому тижні визнав, що є різні експертні трактування цього законопроєкту, зокрема і того, що собою являє норма про єдине громадянство. За одним тлумаченням, єдине громадянство означає лише громадянство України, тобто одночасне громадянство Польщі, Німеччини, Франції не може бути. Але є й інше тлумачення. У тій самій статті Конституції є уточнення: не може існувати громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Тобто можна трактувати в такий спосіб, що не можна бути одночасно громадянином України та громадянином Черкаської області, скажімо. Принцип єдиності громадянства стосується саме українських областей, а не громадянства інших країн. Гадаю, що під час розгляду законопроєкту ці питання будуть обговорені.
Ольга Поєдинок: Основний момент полягає в тому, що питання про офіційне тлумачення статті 4 Конституції України, а саме вона проголошує принцип єдиного громадянства, зараз перебуває на розгляді Конституційного Суду України. Тут ми бачимо дуже цікаву юридичну інтригу. Ще наприкінці 2021 року група із 99 народних депутатів звернулася до Конституційного Суду з відповідним поданням. Результату поки що немає. Конституційне правосуддя відбувається довго, а питання наболіле і дуже контраверсійне. Питання про тлумачення принципу єдиного громадянства назрівало давно, не один десяток років. Відповідь має розставити багато крапок над "і".
Які ще аспекти можуть стати на заваді ухваленню парламентом цього законопроєкту?
Мілан Лєліч: Як і в 2019 році, головне питання ― це наявність голосів у сесійній залі. Прогнозують, що на перше читання голосів має вистачити. А як відбуватиметься подача поправок до другого читання, можливо, буде знову звернення до Конституційного Суду за роз’ясненнями ― це вже інше питання. Станом на зараз гарантії, що в сесійній залі знайдеться 226 голосів "за", точно немає. Тому це будуть серйозні парламентські баталії з невизначеним результатом. Думаю, будуть правки щодо розширення "білого списку" країн, зокрема вже мали місце дискусії стосовно Ізраїлю. Адже чимало представників українського істеблішменту негласно є власниками ізраїльських паспортів.
Ольга Поєдинок: У мене викликає сумніви ідея ділити українських громадян і громадянок на групи згідно із тим, який іноземний паспорт у них є. Тож маю сумніви щодо статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян і громадянок перед законом у їхніх правах.
.jpg)
Ольга Поєдинок. Фото: longread.povaha.org.ua
Адвокатка Ольга Поєдинок додатково прокоментувала юридичні аспекти законопроєкту про множинне громадянство.
Чим відрізняються законопроєкти 2019 року і 2024-го?
Я би не порівнювала попередню редакцію, яка вже неактуальна, із сьогоднішньою. Йдеться про певну лібералізацію ставлення до множинного громадянства, з одного боку. Тобто зростає кількість випадків, коли на законних підставах українські громадяни та громадянки зможуть мати іноземне громадянство поряд з українським. А з іншого боку, пропонуються також нові підстави для втрати українського громадянства. Наприклад, нова підстава ― використання повнолітнім громадянином України, який має громадянство іноземної держави, на території України іноземного паспортного документа всупереч національній безпеці та національним інтересам України.
Хотіла б зауважити, що це законопроєкт не лише про множинне громадянство. Тобто пропонується не тільки нова редакція Закону про громадянство України, а також і внесення змін до інших законів, наприклад, до Закону України про еміграцію та правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Якщо документ ухвалять, що це для нас означатиме?
Для мене як юристки є багато незрозумілих аспектів щодо його практичного застосування. Тому що пропонується цілком чіткий поділ іноземних держав на групи. Перша група ― держава-агресор, держава-окупант. Друга група ― умовно дружні до України держави, громадяни яких набувають громадянство України у спрощеному порядку. Третя група ― всі інші держави. І тут важливе питання, як наше внутрішнє оновлене законодавство буде взаємодіяти із законодавством тих дружніх до України держав. Невідомо, чи готувався цей законопроєкт у діалозі з тими державами, громадянство яких пропонується зберігати у разі набуття українського громадянства. Важливо знати, чи передбачає законодавство відповідної іноземної держави можливість збереження її громадянства у разі набуття іноземного громадянства. Тобто ― як ставиться відповідна іноземна держава до такого явища, як множинне громадянство. Тоді положення закону матимуть практичний сенс. Хоча це непогано як політична декларація, що ми довіряємо тим особам, які мають паспорти США, Японії, Канади, Угорщини тощо. А в плані практичної реалізації треба дивитися окремо в кожному випадку.
Хто за жодних умов не зможе отримати український паспорт?
Це особи, які засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Якщо особа становить загрозу національним інтересам та національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. Тут достатньо стандартні обмеження, поширені в загальносвітовій практиці.
Чи зможуть українці отримувати паспорти дружніх країн?
Так. Відповідно до законопроєкту, якщо особа добровільно набуває іноземне громадянство держави, дружньої до України, то вона матиме можливість зберегти українське громадянство.
