"Бути штурмовиком — це постійно перебувати в центрі подій": історія кухаря, який став професійним військовим

"Бути штурмовиком — це постійно перебувати в центрі подій": історія кухаря, який став професійним військовим

Юрій Ковтун, сержант Другого штурмового взводу Третьої штурмової роти Першого штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, не просто так має позивний "Лимон". Каже, дуже любить ці цитрусові і їсть їх як яблука. Так і в житті: намагається не звертати уваги на неприємності і перешкоди, не піддається емоціям і страху та постійно йде вперед. Юрій Ковтун – штурмовик, тож він один із тих, хто рухає лінію фронту в бік окупантів.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото: Українське Радіо

Кухар, якому відмовили в "Азові", але він не здався

"Родом я з Київської області, з міста Біла Церква. Проживав там до 15 років з батьками, а в 15-ть переїхав до Києва і почав працювати на кухні ресторану. Я не ходив в четвертий клас, плюс раніше пішов до школи, не хотів ходити в садок, хотів навчатися. Тож в 13 закінчив школу, 9 клас, пішов у вечірню школу і вступив на курси кухар-кондитер, офіціант-бармен. З 15 років я працюю на кухні, з 23 – шеф-кухарем. У мене був перший шеф-кухар аргентинець, тож у нього я взяв багато досвіду. Останні заклади в основному були грузинської кухні. Коли були найгарячіші події на Майдані, я теж там був. З 2014 року при першій мобілізації пішов добровольцем у військкомат, але на той час мені не змогли нічого запропонувати. Я був водієм «Урала», зʼїздив за снарядами на склад, у нас був маршкидок такий. Я там побув два тижні і все, мене відпустили додому. Потім в 2016 році я намагався потрапити до «Азову», коли ще він був полк «Азов», але не пройшов фізтест. Я тоді важив побільше", –  розповідає Ковтун.

Юрій розвивався в кулінарній справі. Чимало хто з рестораторів хотів бачити молодого, але такого досвідченого шефа у своєму штаті. Але 24 лютого 2022 року після того, як вивіз родину, Ковтун не задумуючись пішов до ТРО у рідній Білій Церкві.

"Там нас готували, говорили, може, на кордон з Білоруссю. Але так нікуди і не відправили. Через це я сказав: "Хлопці, я піду далі". І намагався весь час потрапити в 3 ОШБ, тоді ще вони були ТРО "Азов", тоді ССО "Азов" в Київ. 

Ще з 2014 року я хотів потрапити в "Азов", а Третя штурмова це і є ветерани "Азову". Ідеологія, погляди, побратимство, відношення. Ми з усіма командирами говоримо на “ти”. У нас дуже дружній колектив: навіть якщо людина прийде нова тиждень тому (а є люди, які служать в бригаді півтора року чи два, з самого початку), ми зробимо все, щоб допомогти цій людині. З найслабшого зробимо на рівень з усіма, або кращого", – додає Юрій Ковтун. "Я розумів, що це люди, які знають, що вони роблять і для чого. У мене було 16 заявок: спочатку мені зателефонували, була коротка співбесіда по телефону про військову службу. Потім запросили на фізтест, я пройшов його. Потім поїхав на селекцію, це як КМБ тільки короткострокове. Пройшов селекцію, здав документи і чекав. А з 15 лютого 2023 року я в Третій штурмовій. Потрібно бути морально і фізично готовим: десь півтора кілометри бігу, плюс-мінус 50 скручувань, присідання, віджимання".

Перший штурм без втрат

У Юрія Ковтуна був досвід строкової служби і сильна мотивація. Він знав, куди йде, і якомога швидше хотів у бій. Після злагодження і підготовки, "Лимон" нарешті потрапив в зону бойових дій. Штурмовиком він ставав поступово: "Перший штурм був у Хромово, біля Бахмуту. Там були окопи і це була не наша зоні відповідальності. Але там проходили штурмові дії інших підрозділів, трохи невдалі, тому нас перекинули туди. І наш штурм був дуже вдалим, без втрат". 

"Переживають всі, бояться всі, але якщо ти потрапляєш в стресову ситуацію, можна на хвилинку зупинитися, відновити дихання, зібратися з думками і продовжувати. Були ситуації, коли я вів групу, боєць трохи нервував, ми з ним в найближчому окопі. Дав попити водички, поговорив з ним і все ми пішли далі. 

Ми збираємося перед штурмом для бойового огляду бійців, дивимося, щоб у них все було в наявності, цілий бронежилет, захист кевларовий, були аптечки, компаси і доносимо до людей план, можемо поговорити вже з особовим складом на вільну тему і пожартувати. Мені здається, ми завжди жартуємо, при будь-якій можливості. У мене є побратим, він сам з Росії, але він воює за нас, разом з нами. Ми завжди з нього жартуємо, що він “рускій”. Тож жартуємо постійно, але в добрій формі. Не в такій, щоб образити людину, ми жартуємо так, щоб сміявся весь колектив і та людина, над якою жартують", –  розповідає Юрій Ковтун.

Від ресторану до окопу

Військовий своїм прикладом показує що карʼєрне зростання в Третій окремій штурмовій бригаді можливе. Він прийшов рядовим, а зараз –  головний сержант взводу: веде свою групу на штурм, командує штурмовими діями. 

"Перший раз хвилювався в сто разів більше, тому що не розумів, що конкретно буде відбуватися. Хвилюєшся і зараз, але ти вже розумієш, як з цим впоратися. Приводиш свої думки в порядок. Завдяки нашим тренуванням і відточуванням всіх своїх дій до автоматизму, на полі бою ти звільняєш свої думки, швидко ухвалюєш правильні рішення, робиш свою роботу.

Самі штурмові дії завжди різні: інколи ми йдемо пішки "на нозі" 5 км, можемо прийти в 2 години ночі, наприклад, пару годин почекати і підійти до ворога тихо та почати штурмові дії. Буває таке, що ми вриваємося на техніці. 17 травня цього року у нас був штурм, ми заїхали в тил до противника на 200 метрів десь. Були добу в оточенні. От ми заїхали двома М-113 прямо до них і вийшли в контакт десь до 7 метрів. Штурм був ефективний, хоча й дуже морально важким, бо там були втрати в перші хвилини бою та дуже близький контакт. Виходити було дуже важко, ми ще йшли "на нозі" кілометра 4 по балці лісовій. Фізично ти не можеш, ти просто вивозиш на характері. 

Фото: Українське Радіо

В тому ж Хромовому нас дуже сильно крили мінометами, авіацією, вертольотами. А 17 травня ми були в оточенні, росіяни не знали, чи ми є, плюс їхня піхота там теж була, тож крити мінометами вони так не могли. Але було важко в стрілковому бою. Коли був штурм Андріївки, була проблема зі скидами FPV-дронами. Їх дуже багато. Наш ворог став в цьому напрямку дуже сильно розвиватися".

"Для того, щоб працював штурмовик, довкола має працювати ще 30 людей"

Поблизу Андріївки "Лимон" отримав поранення: у серпні військовий їхав на штурм і окупанти з гелікоптера в нього влучили протитанковою керованою ракетою. Юрій отримав опік обличчя, розрив вушної перетинки, розсічення голови. Наразі він відновився і знову веде свою групу в бій.

Каже, перед кожним штурмом командир зобовʼязаний запитати усіх, чи згодні вони іти в атаку. Ще не було жодного за його памʼяті, хто б відмовився. Бо штурмовики високомотивовані, знають, чого прийшли в підрозділ. Тим більше, не було такого, що хтось не захотів виконувати свої обовʼязки вже після початку операції. Але якби навіть і сталося так, що перехвилювалася людина, піддалася стресу, то її, роздумує Юрій Ковтун, напевно, б просто перевели на якусь іншу небойову посаду. Адже служити в Третій окремій штурмовій бригаді не означає обовʼязково бути штурмовиком: "Є дуже багато посад, які в тилу, в штабі. Потрібні люди, які будуть ремонтувати авто, техніку. Для того, щоб працював один штурмовик, навколо нього повинно працювати ще чоловік 30. Для того, щоб штурмовик був ефективний у своїй роботі, одна людина повинна його забезпечити їжею, друга – захистом, одягом. Третя – аптечкою. У нас же є штурмові батальйони, є механізовані батальйони, є танкові, зараз роблять стрілецькі батальйони, будуть ще штурмові. Бригада буде розширюватися".

"Боєць без підготовки ніколи не попаде на передову"

"Наразі у нас триває тиждень штурмовика, коли люди можуть прийти просто на тиждень спробувати себе морально, фізично. Якщо за цей час, ви зрозумієте, що ви не тягнете, то можете просто піти. Але якщо ви далі ідете на КМБ, місяць чи півтора, тоді вам уже треба йти до кінця", – зазначає "Лимон". Військовий каже, що від заявки і до попадання в бригаду доходить десь відсотків 40: "Потім в деяких людей починаються свої проблеми особистого характеру. Хтось просто розуміє, що не витримає цього і фізично, і морально. Потрібно розуміти, куди ти йдеш, що ти будеш робити. Поки ти не попадеш на самий "нуль", ти до кінця не будеш розуміти, що там відбувається. Навіть якщо тобі будуть розказувати, показувати якісь відео, ти все одно не зрозумієш до кінця".

Тестовий тиждень штурмовика ні до чого не зобовʼязує кандидата. За сім днів майбутній боєць знайомиться з духом Третьої штурмової, випробовує свої фізичні та психічні можливості. Потім він вирішує, чи хоче далі продовжувати. Втім, вийти з тестового тижня можна в будь-який момент, не чекаючи його закінчення. 

Щоб стати до лав цього підрозділу, треба подати заявку на сайті бригади, заповнити анкету. Потім необхідно прийти до рекрутингового центру, які знаходяться в Києві, Львові та Дніпрі. Там кандидат пройде співбесіду і тести на фізичну підготовку. Далі – курс молодого бійця, де новобранці здобуватимуть теоретичні знання та практичні навички з вогневої, тактичної підготовки та медицини. 

"Кожен боєць з Третьої ОШБр без підготовки ніколи не попаде на передову. Він точно пройде КМБ, бойове злагодження уже в бойовому підрозділі і тільки потім він піде на передові позиції чи на штурм. Кожен з бійців проходить інструкторів на КМБ, там ветерани з бойовим досвідом. Потім попадають до нас, а у нас командири – це ветерани "Азову", люди з досвідом 10 і більше років війни, які вивчають, аналізують і розвиваються в цьому напрямку. 

Кожен боєць у нас оформлений, він отримує заробітну плату, виплати проходять добре, є люди, які відповідають за це. Є можливість освоїти будь-яку військову професію: можна вибрати ті ж дрони, артилерію, піхоту, Можна бути сапером чи медиком", –  розповідає Ковтун. На КМБ новачки проходять всі напрямки і якщо за цей місяць людині щось сподобалося і інструктори бачать, що в новачка виходить, вони направляють людину в цей підрозділ: "Для людей, які хочуть прийти до нас: ви прийдете на КМБ, побули 3 дні на штурмах, ага, не хочу, пішли на дрони, інженер, медик. Бачу, мені подобається медицина. Тоді іду конкретно на посаду. Вони ж з КМБ йдуть в бригаду на конкретну посаду. Плюси в бригаді – у нас нема совка і бюрократії. Немає дідівщини, нема відношення поганого командирів. У нас бойове побратимство, всі один одному хочуть допомогти, а не підставити. Всі командири з бойовим досвідом. Командний склад робить все, щоб зберегти життя бійцям".

Якщо військовий не готовий до штурмів, силоміць його ніхто не буде туди відправляти. Тільки після тривалих навчань і тренувань, якщо керівництво бачить, що є прогрес і новачок досяг необхідного рівня підготовки, його у складі досвідченої групи спочатку відправляють на легкі завдання. Складність операцій з часом підвищується. Бути штурмовиком, як каже, "Лимон", це постійно перебувати у самому центрі подій, творити ці події.

Не зважаючи на те, що професія штурмовика одна з найнебезпечніших в Силах Оборони, це саме те, що він завжди хотів. Якщо до повномасштабного вторгнення Юрію Ковтуну було комфортно на місці шеф-кухаря, то зараз він відчуває те саме. Після перемоги, вірогідно, уже не повернеться до кулінарної справи. "Лимон" планує залишатися військовим.