Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
2021 року 300 тисяч жертв домашнього насильства в Україні звернулися до поліції, за 10 місяців 2023-го – 250 тисяч
Якщо говорити про статистику щодо того, які прояви насильства фіксуються останніми роками, чи складно це зафіксувати, враховуючи сьогоднішні реалії, то питання статистики дуже непросте, зазначає Катерина Левченко. "Його варто розбити на декілька складових. Основні дані, якими ми оперуємо в державі, – це дані звернень з питань домашнього насильства на лінію Національної поліції 102. Протягом багатьох років кількість таких звернень зростала, особливо після ухвалення закону про запобігання та протидію домашньому насильству в 2017 році, внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів. 2021 року було більше 300 тисяч звернень до Нацполіції і таке збільшення статистики є, з моєї точки зору, свідченням того, що цей злочин краще ідентифікується як самими постраждалими, так і фахівцями правоохоронних органів. Є більше компетенції в правоохоронних органах і є більше відкритості у тих, хто постраждав. Тому що мовчання – це найкращий друг насильства. Воно толерує насильство і тут різноманітні кампанії, які проводяться на підтримку постраждалих дуже часто використовують в якості гасла слова "Не мовчи", "Говори". Я також звертаюся із такими закликами до тих, хто й сьогодні думає, що краще промовчати, ніж говорити. Досвід показує, що все ж таки краще говорити.
Якщо дивитися далі на 2022-2023 роки, то на початку 2022 року було різке зменшення звернень за фактами насильства. Тут, по-перше, немає статистики з окупованих територій, наприкінці лютого-березні (перші місяці великої війни, розв'язаної проти України Росією) був також певний колапс всього життя в країні. Але з травня знову починає зростати кількість таких звернень. За 10 місяців 2022 року ми мали близько 200 тисяч звернень, а зараз, у 2023-му – близько 250 тисяч. Кількість звернень зросла, це великі цифри", – зауважує Катерина Левченко.
"Ми працюємо з Чехією і готуємося до відкриття центру з допомоги українським громадянкам"
Дуже позитивно на роботу з протидії насильству впливає активність і Національної поліції, і Офісу Генерального прокурора, в якому створено спеціальний підрозділ на рівні департаменту, який працює над тим, щоб запровадити спеціалізацію прокурорів і слідчих, які б могли спеціалізуватися на цих питаннях, відзначає Катерина Левченко. "Це окремий вид злочину і фахівці мають вміти його ідентифікувати, комунікувати з постраждалими, збирати докази, фіксувати їх.
.jpg)
Катерина Левченко. Фото: Суспільне
Без сумніву, в людей, які втратили свої домівки, які перебувають в непростих умовах проживання, де складно налагодити побут і комунікацію, це все потім виливається в прояви насильницької агресивної поведінки. Питання, які пов’язані з психічним, психологічним здоров’ям. Не випадково Олена Зеленська ініціювала національну програму ментального здоров’я українців. З насильством стикаються і ті наші громадяни, які перебувають за кордоном: і всередині власних родин, і маючи тих чи інших партнерів, які є місцевими. Зараз ми, наприклад, працюємо з Чехією і готуємося до відкриття центру з допомоги українським громадянкам, які страждають від гендерно зумовленого насильства.
Нещодавно на початку акції "16 днів проти насильства" ми зробили відкриття великої інформаційної кампанії, яка називається "Зроби крок: чуйність перемагає насильство". Така кампанія відбувається за ініціативою Офісу віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної за сприяння Олени Зеленської. Ці слогани є дуже важливими. Важливо розуміти і донести, що домашнє насильство – це протиправні дії і те, що колись розглядалося як звичка, "нормальне" традиційне явище, сьогодні – правопорушення й злочин. Це шкідливо для фізичного і психічного стану, і розвитку як дітей, так і дорослих", – наголошує Катерина Левченко.
Що таке домашнє насильство?
Домашнє насильство – це не лише фізичне, а й психологічне, економічне та сексуальне. Головні ознаки насильницької поведінки спільні для всіх видів насильства – це:
– відсутність поваги до іншої особи;
– прагнення влади та контролю над нею або ним;
– керування рішеннями або діями цієї людини.
87% українців вважають домашнє насильство неприпустимим.
Насильство коїться не само по собі, а завжди за цими діями стоїть певний примус до інших дій, нагадує Катерина Левченко. "Ми також розуміємо, що неприпустимим насильство сьогодні в Україні вважають 87% громадян. Але коли ти починаєш питати далі, то не всі з них розуміють, що, наприклад, психологічне насильство – це також насильство. І ці речі потрібно обов’язково комунікувати.
Крім того, ми говоримо про ті сервіси, які є в Україні, – спеціальні притулки для постраждалих, кризові денні центри перебування. Це мобільні бригади, які працюють в більшості областей України, кризові кімнати. І головне – про всі ці сервіси можна дізнатися, зателефонувавши на гарячі лінії".
Гарячі лінії
Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству та насильству стосовно дітей – 1547, зазначає Катерина Левченко. "Якщо ви телефонуєте з-за кордону, слід дзвонити на 044 284 19 43. Гаряча лінія є безкоштовною та працює цілодобово. Якщо ви телефонуєте з-за кордону, то оплата здійснюється за тарифами відповідного оператора.
Також активно працює гаряча лінія громадської організації "Ла Страда Україна" – 116 123 або 0 800 500 335.
Звернень дуже багато: близько 40 тисяч на гарячу лінію "Ла Страда" і дуже багато дзвінків надходить і на урядову лінію. Проте в поліцію звертається в рази більше людей і це дуже правильно. Простий номер 102 знаходиться в пам’яті нас всіх. Якщо ж ви телефонуєте на гарячі лінії, то можете отримати не лише інформаційно-просвітницькі консультації, але й психологічні та правові. Також можна отримати й письмові консультації, організації консультують і по скайпу, і через інші канали комунікації.
Це, по суті, є впровадженням положень і стандартів, які містить Конвенція Ради Європи із запобігання насильству стосовно жінок, домашньому насильству і боротьбу з цими явищами, яку ми називаємо ще Стамбульською конвенцією. Нам необхідно посилювати конкретні напрями допомоги постраждалим. Тому ми плануємо ще один законопроєкт, відповідно до якого постраждалі від домашнього та сексуального насильства будуть звільнені від сплати судового збору за подання заяв про відшкодування шкоди.
Були внесені зміни в 2022 році в закон про надання безоплатної правової допомоги і серед тих, хто отримує таку допомогу, – постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктами. Це також крок до імплементації Стамбульської конвенції, яка працює і в мирний час, і під час війни. Адже певні норми права можуть бути призупинені на період дії воєнного стану, але в самій конвенції сказано, що все, що там сформульовано, має працювати в країнах, які перебувають в стані війни, як сьогодні Україна. Наразі чимало законотворчої роботи зроблено Міністерством внутрішніх справ України і це також посилює відповідальність кривдників. У Верховній Раді розглядаються законопроєкти щодо, в тому числі, електронних браслетів для тих, хто скоїв домашнє насильство. Зараз є проблема із видачею термінових заборонних приписів, бо їхня суть полягає в тому, щоб не дозволяти кривднику наближатися до постраждалої особи. Але для внутрішньо переміщених осіб, деякі з яких втратили своє житло і не мають можливості відселитися, практика, яку ми маємо, дуже складна і потребує подальшого осмислення для того, щоб ефективно діяти і працювати. Також ми працюємо над тим, щоб зменшити навантаження на постраждалу особу в частині тягаря доведення і, як наслідок, зменшення ризику її повторної травматизації. Це щодо питання зміни порядку забезпечення доказової бази в суді", – пояснює Катерина Левченко.
"Є випадки, коли кривдники уникають покарання через малозначність діяння"
"Ми знаємо, що сьогодні, на жаль, кривдники іноді уникають покарання, оскільки суди подекуди звільняють їх від відповідальності у зв’язку із малозначністю діяння. Це дуже суб’єктивно, але таких справ чимало. Ми проводили і продовжуємо проводити аналіз справ щодо адміністративних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством, та кримінальних справ (хоча малозначність стосується саме адміністративних справ). Це складно уявити, але це факт, і тут потрібно працювати наразі й над законодавством, й над практикою його впровадження. Зокрема, йдеться й про формування гендерних компетенцій суддів для того, щоб вони розуміли весь негатив кожного випадку домашнього насильства".
"Негативне ставлення до домашнього насильства – це те, що відрізняє Україну від Росії"
Питання негативного ставлення до домашнього насильства – це те, що відрізняє Україну від Росії, зазначає Катерина Левченко. "Нас дуже багато речей відрізняють і сьогодні ми боремося за свої цінності, своє майбутнє, сучасне та навіть за своє минуле. Але РФ як країна толерує насильство не тільки в громадській свідомості, але й на рівні державної політики, законодавства. Декілька років тому в Росії було декриміналізовано насильство. Ми ж навпаки криміналізуємо його, адже всі розуміють, що насильство в сім’ї – це загроза не тільки близьким, але й суспільству в цілому. Росія ж ухвалила так званий закон "першого ляпаса", в якому малозначні дії визнані такими, що не підлягають розгляду. Це було в 2018 чи 2019 року, тож ця держава вчить своїх громадян застосовувати насильство. Якщо можна чинити насильство стосовно близької людини, то до далекої, а тим більше українців, яких російська пропаганда роками називає ворогами, тим паче. Й потім дивізія армії Росії, яка заходила в Бучу (Київщина) та чинила там звірства, знаходить підтримку в російському суспільстві та отримала від президента Росії звання "Гвардійської", – розповіла Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.
