На фото: обраний президент Аргентини Хав’єр Мілей. Фото: ФБ-сторінка Javier Milei
"Мілей знайшов із молоддю спільну мову через соцмережі"
— Невже виборці в Аргентині не розуміють, що багато передвиборчих обіцянок, які давав Мілей, нереально виконати?
Для аргентинців характерна схильність і любов до цікавих персонажів. Наприклад, друга дружина Хуана Домінго Перона Евіта Перон теж була улюбленицею нації, хоча її поведінка інколи була доволі дивною. Проголошуючи курс держави на державу загального статку, проводячи різні благодійні заходи, вона, будучи Попелюшкою, яка вийшла з народу, демонструвала свої ексцентричні наряди. Тож, мабуть, любов аргентинців вимірюється чимось іншим і обіцянки, які роздають політики, гріють їм душу.
Щодо того, чому зараз виборці надали перевагу Хав’єру Мілею, то варто подивитися, хто за нього голосував. Статистика є досить показовою: понад 50% його виборців – це чоловіки. Й голоси розділилися таким чином, що 51% за нього, а 44% – за його опонента. Якщо говорити про представниць жіночої статі, то тут голоси поділилися приблизно порівну – 45% за Серхіо Массу і 46% – за Мілея.
— Тобто це перемога радикального маскулінного бруталізму?
Я би ще додала молодіжний вимір, адже з оприлюднених даних молодь у віці до 24 років надала 70% підтримки саме Хав’єру Мілею. Якщо дивитися далі, то у віці від 25 до 34 років 54% проголосувало за Мілея, у віці від 35 до 44 років – більшість вже взяв Серхіо Маса. Тож ми можемо говорити про сучасний тренд, який характерний не тільки для Аргентини, а й для Латинської Америки в цілому, коли ми бачимо дуже високу активність молоді. Не забуваймо, що Латинська Америка – це регіон з дуже високим ступенем молодого населення, яке закінчує освіту, вступає в трудові відносини та стикається з тим, що соціальні "ліфти" не працюють або працюють з великими складнощами. Аргентина стала черговим підтвердженням подібної ситуації, а вперше ми це бачили в Чилі у 2019 році. На хвилі того молодіжного руху протестів прийшов молодий амбіційний кандидат Габріель Боріч, хоча він і лівий. В даному випадку ми бачимо подібну тенденцію.
— Але персонаж зараз анархо-правий?
Популярності йому додає якраз те, що він знайшов із молоддю спільну мову через соціальні мережі. Це той ресурс, який недооцінювали політики старшого покоління. Тож один тренд – це молодь, яка активно цікавиться політикою, а другий – необхідність заміни політичних еліт, коли старі партії мають піти.
"Президент Мілей багато чого не зможе"
— Давайте уточнимо: а що в Аргентині може президент? Яка там політична система?
Мілей багато чого не зможе. Він міг пообіцяти, але якщо говорити про виконання, то свої рішення, в тому числі радикальні, доведеться проводити через парламент, де в нього немає більшості. Разом із тим, більшості немає і в його опонентів, щоби становити опозицію.
Якщо говорити про нижню палату – Палату депутатів, то Мілей тут може розраховувати лише на 15% голосів. У Сенаті – на 8 членів із 72. Але для того, щоб проводити рішення, їм треба мати кворум, який складається з 50 %+1 голос. Навіть якщо він звертатиметься по підтримку до свого політичного друга і людини, яка його підтримала, – колишнього президента Маурісіо Макрі, цього ресурсу все одно не вистачить для ухвалення рішень. Тож доведеться шукати компроміси.
Подібна перешкода була характерна і для уряду Альберто Фернандеса, поки ще чинного президента Аргентини, коли він намагався проводити рішення через парламент. Але через протидію опозиції йому не вдалося ефективно працювати. Більше того, у Мілея ще серйозніша проблема: жоден із губернаторів Аргентини – очільників на місцях – не є його людиною, прихильником. Але тут для нього є певний ресурс, який пов’язаний із тим, що якщо пообіцяти провінціям надходження податків або залишати більше надходжень у провінціях, це може схилити губернаторів. А вони в свою чергу впливають на голоси в Сенаті, тобто у верхній палаті, де представлені якраз вихідці із провінцій.
"Чи приєднається Аргентина до антиросійських санкцій – це питання"
— А як щодо ставлення нового президента Аргентини до України та російсько-української війни?
Враховуючи те, що він негативно ставиться і висловлюється щодо авторитарних лідерів та режимів, то й засудження російської агресії є цілком природним. Власне, позицію Аргентини відзначив наш президент Володимир Зеленський, який привітав новообраного президента Аргентини, подякував йому за чітку позицію, яку Аргентина висловлює на міжнародній арені. Але чи готова Аргентина піти далі й, скажімо, приєднатися до антиросійських санкцій – це питання. Аргентина мала непоганий товарообіг із РФ після початку повномасштабного вторгнення, коли західні європейські країни оголосили режим санкцій. Вона вигравала від того, що постачала м’ясну продукцію на російський ринок. У Росії та Аргентини, навпаки, відбулася активізація торговельних контактів. Чи готовий буде Мілей вдатися до санкцій? Зважаючи на економічні виклики, які перед ним постали, – можливо. А не одразу.
— І він же обіцяє порвати з Китаєм і Бразилією. З ким тоді він залишиться?
Йому треба буде шукати нових ринків і тут питання з приводу Меркосур. Це інтеграційне об’єднання Південної Америки, яке включає Бразилію, Уругвай і Парагвай. Між ЄС та Меркосур було укладено угоду про координацію, спільний ринок. Зараз ця угода підвисла через бразильську позицію.
Шлях Хав’єра Мілея до президентства
Хав’єр Мілей народився 22 жовтня 1970 року у Буенос-Айресі. У 1993-му здобув ступінь бакалавра економіки у приватному Університеті Бельграно, а пізніше — ще два ступені магістра: в Інституті економічного і соціального розвитку та Університеті Торкуато-ді-Телла.
Понад два десятки років Мілей викладав у вишах Аргентини та інших країн, писав наукові праці, видавав книги. Остання з них — El camino del libertario (Шлях лібертаріанця), вийшла минулого року. Також він був економістом у різних державних та приватних структурах, зокрема в банку HSBC і пенсійному фонді Maxima.
З 2012 року Мілей почав писати статті в ЗМІ, виступав на телебаченні та вів власну програму. Завдяки цьому він здобув широку популярність в Аргентині.
У 2019 році Мілей приєднався до Лібертаріанської партії. За два роки став депутатом Національного конгресу Аргентини та очолив в ньому правоконсервативну коаліцію La Libertad Avanza. У президенти Мілей балотувався від неї.