Фото: Зустріч президента США Джо Байдена та лідера Китаю Сі Цзіньпіна. apnews.com
Китай хоче посунути США з першої позиції в світі
Чого варто очікувати від зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна?
Рано робити серйозні далекоглядні висновки після першої зустрічі. Але це не означає, що вона була безплідною. Зустріч надзвичайно важлива, всі за нею слідкували. Адже сьогодні Сполучені Штати Америки і Китай – найбільші держави в плані економіки, найпотужніші в військовій сфері. І, очевидно, Китай претендує і хоче посунути США з першої позиції в світі, а США, відповідно, хочуть зберегти цю позицію. Тому діалог між двома найсильнішими державами завжди цікавий.
Важливо було слідкувати за тим, з якими позиціями поїде сам Сі Цзіньпін. І сам факт того, що він поїхав у Сан-Франциско говорить про те, що йому все-таки не байдуже їхати до свого головного опонента чи навіть ворога і сідати домовлятися. Це показує його як людину, яка не боїться, яка інтереси своєї держави намагається узгодити з основною державою, що блокує розвиток інтересів самої Піднебесної. Я кажу про санкції, про технології, в яких Китай поки що відстає від США. Очевидно, накладені на Китай економічні і фінансові санкції не дозволяють йому зробити цього прориву. Цей прорив був раніше, до війни в Україні, але зараз його немає. І китайська економіка, особливо після ковіду, фактично почала спадати. Тому, очевидно, Сі Цзіньпін пішов на те, щоб побачитися з Байденом і спробувати домовитись про зняття окремих обмежень. І саме тому риторика офіційного Пекіна в фінальному комюніке є такою миролюбною, вона "за мир у всьому світі". Тобто це публічна позиція того, що ми не за війну, не за конфлікт. Хоча раніше і Сі Цзіньпін, і чиновники Китаю неодноразово мали доволі жорсткішу риторику, особливо що стосується майбутнього Тайваню.
Китайці прорахували, що надмірно радикальна риторика щодо Тайваню негативно сприяє на настрої інвесторів
Позиція Китаю щодо Тайваню залишається незмінною?
Позиція Китаю залишається незмінною, але вона вже не є такою радикальною. Це помітно навіть з публічної риторики. Китайці прорахували, що надмірно радикальна риторика по Тайваню негативно сприяє на настрої інвесторів, які поки що ще перебувають в Китаї. Нагадаю, що з початку цього року великі компанії почали виводити свої активи з Китаю, що призвело, в певній мірі, до падіння ринку нерухомості. І це тільки перші такі результати. Наприклад, та ж компанія Apple переносить своє виробництво в Індію і в інші країни. Тобто китайці розуміють, що вони втрачають. І радикалізм, очевидно, в цьому не панацея. Тому вони дещо збавили свою негативну риторику по Тайваню. Але очікування їхні по цій державі незмінні. В січні 2024 року в Тайвані відбудуться вибори. Там є дві головних партії: прокитайська і прозахідна. І від того, яка партія переможе, залежатиме характер поведінки Китаю щодо відношення до Тайваню. Якщо не вдасться політично Тайвань "переключити" на Китай, то це означатиме, що Пекін може застосовувати як мінімум економічну блокаду острова, а як максимум застосувати військову силу.
Фото: Facebook Тараса Семенюка
"Про Україну згадували, але…"
Про Україну Джо і Сі згадували?
Про Україну згадували, але не говорили в контексті зупинки війни вже зараз і виведення російських військ. Це те, чого хочемо ми, це наша офіційна позиція, і чого дотримується захід публічно. Але говорили вони про можливу зупинку в якому плані? Звісно, Китай більше тяжіє до позиції Росії. Піднебесна неодноразово коментувала події в Україні, зокрема, щодо війни, в такий спосіб: ми підтримуємо територіальну цілісність України, ми підтримуємо суверенітет, тобто самоуправління, але потрібно зважати на інтереси сусідів.
Пам'ятаєте, коли посол Китаю у Франції на одному з ефірів оскандалився, коли поставив під сумнів суверенітет колишніх республік Радянського союзу. Це так мислить Піднебесна. Бо я далекий від думки, що це була просто обмовка. В авторитарних режимах дипломатія працює по чіткій вертикалі. Тому це було озвучене бачення Піднебесної щодо республік колишнього Радянського союзу, до України зокрема. Пішов скандал. Але таким чином вони тестували ґрунт, якою буде реакція. В їхньому розумінні, інтереси – це не зовсім про міжнародне право. В міжнародному праві інтересів немає. Є закони, яких треба дотримуватися. Але в тієї ж Росії, Ірану, Китаю, Північної Кореї своє бачення стосунків щодо сусідів. Для них міжнародне право – не орієнтир. Для них міжнародне право може бути орієнтиром в торгово-економічних відносинах. А що стосується історичної правди, інтересів, то там міжнародного права для них не існує. Є просто-напросто інтерес. Як Росія каже: "Україна – це наша територія, ми маємо на неї право". Тобто авторитарні держави не визнають домінування над собою якоїсь вищої інституції – інституту міжнародного права. Тому тут є конфлікт. І саме тому Китай не виступав радикально проти війни в Україні. Тобто, якщо Росія має інтерес, значить вона має право на реалізацію своїх інтересів. Якщо Китай має інтерес щодо Тайваню, то, на його думку, він має право реалізувати свій інтерес або в політичний спосіб, тобто змінити владу, або, якщо це не виходить, застосувавши силу.
Відповідно, ця зустріч у Сан-Франциско, яка відбулася, є дуже важливою в плані того, що після довгої паузи зустріч лідерів найпотужніших держав загалом відбулася. Китай тяжіє до біполярного світу. Він не хоче допустити домінування Америки і заради цього створює так звану коаліцію країн, які себе вважають "не антизахідними", а "ми не Захід". Власне, вона і формується на платформі БРІКС (англ. BRICS), в яку входять Південна Африка, Китай, Росія, Бразилія і Індія.
Створення локальних вогнищ війни вигідне авторитарним державам
Війну в Ізраїлі американський і китайський лідери обговорювали?
У війні в Ізраїлі залучені, очевидно, проксі-групи, які воюють проти Армії оборони Ізраїлю. Ці проксі-терористичні групи мають в той чи інший спосіб кінцівки, які тягнуться до Ірану. В Ірані тип управління подібний до китайського. Тобто домінування лідера – це авторитаризм, диктатура. Я не поєдную Китай напряму з цими проксі-групами. Але мовчазна згода наводить на думку, що, мабуть, це може бути в інтересах Китаю, коли демократичні держави потрапляють у воєнні конфлікти. Сьогодні це Україна і Ізраїль. Хто буде наступний – невідомо. Всі кивають на Тайвань. Але подивимося, як завершаться там вибори. Тому створення таких локальних вогнищ війни вигідне авторитарним державам, тому що це послаблює Захід. Це найперше витягує ресурси з тих же США. Ми бачимо сьогодні, яка дискусія триває між республіканцями та демократами щодо майбутнього бюджету, де би мала бути включена Україна. І дискусії доволі потужні. А це означає, що ми можемо залишитися без фінансової підтримки з боку США. І про це частково Пенні Пріцкер, спеціальний представник США в Україні у фінансових питаннях, вже заявляє, що потрібно піднімати економіку. Тобто не надіятися тільки на нас, а мати чітку альтернативу, як ви будете діяти, якщо допомоги фінансові не буде. Так, зброю ми вам дамо, а щодо вливання в бюджет – треба мати запасні варіанти.
